Постанова 4855 № 580/1853/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №580/1853/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Грибан І.О., Парінова А.Б., за участю секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О., позивача не з`явився представника відповідача Кіцелюк Ю.Ю., третьої особи не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача по необґрунтованому демонтажу та незаконному вилученню майна позивача: вивіски з підсвічуванням «Готель «Лайм», розміром 0,75 на 2,75 метрів; п`яти фігурних елементів фасаду; п`яти елементів фасаду розміром 1,5 на 5 метрів, виготовлених із екобонду; п`яти датчиків світла; п`яти трансформаторів; одного телевізійного блоку; тридцяти LED елементів; каркасу фасаду; десяти декоративних елементів фасаду; п`яти штук елементів кріплення, однієї відеокамери; - зобов`язати відповідача у десятиденний термін з дня винесення судового рішення безоплатно повернути власнику незаконно демонтоване і протиправно вилучене майно, що було розміщене на фасаді «Готелю «Лайм» та відновити становище, яке існувало до порушення майнових прав і законних інтересів позивача, встановити та змонтувати незаконно демонтовані та протиправно конфісковані матеріальні цінності на попереднє місце їх розміщення - фасад готелю « Лайм ». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», які полягають у проведенні 25.02.2021 демонтажу майна, що було розміщене на фасаді «Готелю «Лайм» за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16; - зобов`язано комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» безоплатно повернути демонтоване майно, що було розміщене на фасаді «Готелю «Лайм» та встановити і змонтувати його на попереднє місце розміщення; - у задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій КП ВО Київради (КМДА) «Київреклама» просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що КП ВО Київради (КМДА) «Київреклама» не є органом влади чи органом місцевого самоврядування та не виконує жодних функцій дозвільного органу чи органу державного нагляду (контролю). Таким чином, відповідачу не делегувалось жодних владних повноважень, а правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу демонтажу належних йому рекламних конструкцій, не носять публічно-правового характеру. Комунальні підприємства, установи чи організації не є суб`єктами владних повноважень у розумінні положень КАС України, а тому КП ВО Київради (КМДА) «Київреклама» не може виступати стороною зазначеного адміністративного спору, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Крім того, ані суб`єкт владних повноважень, який видав наказ про демонтаж, ані виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у даній справі залучені не були. Відповідач звертає увагу, що дії суб`єкта владних повноважень щодо видання наказу про демонтаж та сам наказ від 31.03.2020 №450 «Про демонтаж рекламних засобів» позивачем не оскаржувались. Відповідач вказує, що після проведення його структурним підрозділом обстеження АДРЕСА_1 було виявило самовільно встановлені рекламні засоби, якими порушені Типові правил, Правила благоустрою м. Києва, Порядок, Правила розміщення рекламних засобів у місті Києві, Порядок №224/2446. а саме, самовільно розміщено спеціальні рекламні конструкції на фасаді будинку (будівлі), загальною площею 4 та 6 м2 та які належним чином не оформлені. Оскільки на рекламних конструкціях, розташованих позивачем за адресою: АДРЕСА_1 було відсутнє маркування, то встановити їх належність неможливо. Отже вимоги щодо демонтажу рекламних засобів, як передбачено п. 3.6 розділу ІІІ Порядку, - не направлялись. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 08.12.2021. 19.11.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити таку без задоволення, а оспорюване рішення - без змін. Відповідач з посиланням на практику Верховного Суду, вказує на помилковість тверджень відповідача та вважає, що такий, в даній категорії справ є суб`єктом владних повноважень у розумінні ч. 1 ст. 4 КАС України. Також, позивач звертає увагу, що не могла оскаржити Наказ від 31.03.2020 №450 «Про демонтаж рекламних засобів», оскільки не отримувала такий. Крім того, демонтаж був здійснений 25.02.2021, отже дії відповідача є протиправними, самочинними та незаконними. Позивач вказує на помилковість тверджень відповідача та вважає, що демонтовані об`єкти є вивісками та не мають жодних ознак реклами. ОСОБА_1 також у відзиві на апеляційну скаргу клопотала про розгляд даної справи за участі її та третьої особи в режимі відео конференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». 19.11.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить залишити таку без задоволення, а оспорюване рішення - без змін. Ознайомившись із апеляційною скаргою КП «Київреклама» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №580/1853/21, третя особа вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає до задоволення так, як дії відповідача є протиправними, що кореспондується із висновками Верховного Суду, щодо неправомірності таких дій. Апеляційна скарга побудована на необ`єктивних твердженнях, в ній відсутні належні та допустимі докази того, що демонтоване та вилучене (пограбоване) майно позивача являється рекламними засобами, що посадові особи відповідача діяли правомірно та не вчинили несприятливих соціально - правових наслідків в процесі пограбування чужого майна та не порушили прав і свобод власника демонтованого та вилученого майна. Третя особа не визнає суб`єктивних, необгрунтованих доводів та вимог відповідача, викладених в апеляційній скарзі та вважає рішення суду першої інстанції у справі №580/1853/21 є законним й обгрунтованим, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_2 також у відзиві на апеляційну скаргу клопоче про розгляд даної справи за участі його та позивача в режимі відео конференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». 06.12.2021 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Відеоконференція буде проведена за допомогою додатку «EasyCon», який може бути встановлений за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua. Роз`яснено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В судове засідання 08.12.2021, з`явився представник відповідача. З технічних причин судове засідання було неможливо провести в режимі відео конференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», відтак таке було проведено у звичайному режимі за явки представника відповідача. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а оспорюване рішення просив скасувати, правом надання додаткових пояснень не скористався, виступив в судових дебатах. Як підтверджено матеріалами справи, 31.03.2020 Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видало наказ №450 «Про демонтаж рекламних засобів», в якому зазначено, що відповідно до пунктів 3.5, 3.6, 3.8 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211, наказано директору КП ВО КМР (КМДА) «Київреклама» забезпечити демонтаж рекламних засобів у кількості 63 одиниці згідно із додатком до цього наказу, зокрема за адресою: вул. Печерська, 16 в Шевченківському районі м. Києва. 25.02.2021 КП ВО КМР (КМДА) «Київреклама» здійснено демонтаж майна, яке було розміщене на фасаді «Готелю «Лайм» за адресою: м. Київ, вул. Печенізька,

16. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині, прийшов до висновку, що оскільки вивіска з написом «Готель «Лайм» та інше демонтоване майно позивача, не містять закликів до придбання конкретного товару чи формування інтересу щодо конкретної особи, не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється /надається підприємством, тому такі вивіски не є рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та не потребують спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами. А порушення параметрів вивісок не може бути підставою для їх демонтажу, оскільки вказаній дії передує певна процедура, яка відповідачем дотримана не була. Відмовляючи щодо задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у даній справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР), Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі - Типові правила №2067), Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженим розпорядженням ВО КМР (КМДА) від 05.02.2019 №207 (далі - Порядок №207), Порядком розміщення вивісок у місті Києві від 20.04.2017 №224/2446 (далі - Порядок №224/2446) За визначенням, що міститься в ст. 1 Закону №270/96-ВР: - реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; - зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; - рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; - товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об`єкти права інтелектуальної власності. На виконання ст. 2 Закону №270/96-ВР цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов`язані з підприємницькою діяльністю. Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою. За приписами ч. 1 ст. 16 Закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Також, відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюють Типовими правилами №2067. За визначеннями, що містяться у п. 2 Типових правил №2067: місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою. На виконання п. 3 Типових правил №2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 №2806-IV. Стаття 9 Закону №270/96-ВР визначає правила ідентифікації реклами, а саме: Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова «реклама». Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою «Реклама» чи «На правах реклами». Відповідно до п. 1.1. розділу І Порядку №207 Порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Києві (далі - Порядок) регулює відносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами (незалежно від форми власності та підпорядкованості), що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами на території м. Києва, та визначає порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, демонтажу, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку. Керуючись п. 1.2. розділу І Порядку №207 Порядок не поширюється на відносини у разі розміщення інформаційних стендів, дошок оголошень, а також вивісок та табличок з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, право на використання яких належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, розміщених за місцем провадження діяльності такої особи. За визначеннями, що містяться в п. 1.7. розділу І Порядку №207: дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; рекламні засоби (далі - РЗ) - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача, зокрема спеціальні конструкції (світлові та несвітлові, наземні та неназемні, плоскі та об`ємні стенди, лайтбокси, стікери, постери, шити, панно, наклейки, транспаранти, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, електронні інформаційні носії, проекційні установки, екрани, цифрові фоторамки, панелі, стели, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо); самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без виданого в установленому порядку дозволу. Згідно із п. 1.12. розділу І Порядку №207 КП «Київреклама»: - здійснює обстеження місць розміщення РЗ (зокрема і місць, де планується їх розміщення) відповідно до виданих у встановленому порядку дозволів, погоджень, вимог їх розміщення та експлуатації, укладених договорів па право тимчасового користування місцями, складає акти обстежень та надає Робочому органу матеріали щодо осіб, які порушили вимоги, встановлені цим Порядком, та пропозиції з питань розміщення РЗ; - організовує або здійснює демонтаж РЗ згідно з цим Порядком; - забезпечує виготовлення друкованої продукції, розміщення соціальної реклами згідно з цим Порядком за дорученням Київського міського голови; - виконує інформаційно-обчислювальні функції щодо нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ за укладеними договорами, а також здійсню« моніторинг за надходженням такої плати; - здійснює облік демонтованих РЗ. За приписами пунктів 3.1. - 3.11. розділу ІІІ Порядку №207 демонтаж РЗ (засобів та обладнання зовнішньої реклами) у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою (за можливості) від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. Демонтаж та подальше зберігання РЗ не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва, крім випадків, передбачених пунктом 3.16 цього Порядку. Демонтаж РЗ здійснюється відповідно до цього Порядку в разі: Виявлення самовільно встановлених РЗ. Якщо строк дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було анульовано в установленому порядку. Якщо технічний стан РЗ створює загрозу життю або здоров`ю людей та/або заподіює шкоди (майнової чи немайнової) третім особам. Невідповідності технічних характеристик РЗ та/або місця його встановлення виданому дозволу, якщо такі невідповідності не усунуто розповсюджувачем зовнішньої реклами на Вимогу Робочого органу. Наявності заборгованості розповсюджувача реклами зі сплати коштів за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ більше ніж за шість місяців. Зміни містобудівної ситуації у випадках, передбачених підпунктами 2.5.1-2.5.3 пункту 2.5 цього Порядку, за наявності розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та/або листа замовника будівництва щодо необхідності демонтажу РЗ, що перешкоджають проведенню відповідних робіт. Користування місцем для розміщення РЗ, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, за відсутності укладеного договору на право тимчасового користування цим місцем. Додаткові підстави для демонтажу можуть бути визначені в договорі на право тимчасового користування місцем. У разі потреби демонтажу РЗ Робочий орган складає перелік РЗ, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама» або балансоутримувача місця розташування для забезпечення його виконання. Прибирання самовільно розклеєних спікерів, постерів гощо здійснює балансоутримувач об`єктів без отримання наказу Робочого органу. Накази про демонтаж РЗ розміщуються на офіційному веб-сайті Робочого органу. У випадках, зазначених у пункті 3.3 цього Порядку, крім випадку, коли розповсюджувача зовнішньої реклами неможливо встановити, розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно за власний рахунок у термін, зазначений у Вимозі Робочого органу, демонтує РЗ та проводить відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення). Демонтаж РЗ здійснюється без направлення Вимоги, якщо розповсюджувач зовнішньої реклами або його адреса не встановлені. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний усунути порушення, зазначені у Вимозі. Термін усунення порушення зазначається у Вимозі, але не може бути меншим ніж три робочі дні з дати її отримання. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний повідомити Робочий орган про усунення порушення в письмовій формі в термін, визначений Вимогою. Якщо розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, зазначений у Вимозі, демонтаж РЗ здійснює КП «Київреклама», інші підрядні організації на підставі укладених з КІІ «Київреклама» договорів або балансоутримувач місця. Організацію демонтажу або демонтаж здійснює КП «Київреклама» або балансоутримувач місця на підставі наказу Робочого органу відповідно до цього Порядку. Демонтаж РЗ здійснюється в межах технічних можливостей КП «Київреклама» або балансоутримувача місця з дотриманням вимог з безпеки виконання робіт та охорони праці без повідомлення розповсюджувача зовнішньої реклами про час здійснення демонтажу. Під час демонтажу РЗ складається акт проведення демонтажу 5 фото- або відеофіксацією, які додаються до нього. Акт складають представники КП «Київреклама» або балансоутримувач місця. Під час проведення демонтажу можуть бути присутні розповсюджувач зовнішньої реклами, балансоутримувач місця, представники державних органів, міських служб та інших організацій. Акт складається у двох примірниках. Один примірник акта залишається у особи, що здійснила демонтаж, інший надається розповсюджувачу зовнішньої реклами демонтованого РЗ на його письмову вимогу. Демонтаж РЗ не проводиться, якщо розповсюджувач зовнішньої реклами в установлений термін повністю усунув порушення та повідомив про це в той же с ірок Робочий орган у письмовій формі. Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону №270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою (ч. 6 ст. 9 Закону №270/96-ВР). При цьому, за визначенням, наведеним у п. 2 Типових правил №2067, вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою. За приписами п. 48 Типових правил №2067 вивіски чи таблички: - повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; - не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; - не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; - площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів. Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством. На виконання п. 49 Типових правил №2067 демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі: - припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця; - невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам; - порушення благоустрою території. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені. Як вбачається з п. 1.2 Порядку №224/2446 даним Порядком врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням вивісок у м. Києві, розміщення яких передбачено законодавством України, визначає процедуру розміщення вивісок та регулює правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, що виникають у процесі розташування вивісок на території м. Києва, регламентує загальні вимоги до вивісок, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку та розроблений з метою забезпечення благоустрою, захисту культурних та майнових інтересів територіальної громади м. Києва, юридичних і фізичних осіб, у власності чи користуванні яких є будинки, будівлі, споруди, на яких розміщуються вивіски, поліпшення зовнішнього вигляду міського середовища та врегулювання порядку розміщення вивісок. Відповідно до п. 1.5 розділу І Порядку №224/2446 дія Порядку не поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві. Згідно із п. 1.6 розділу І Порядку №224/2446 розміщення вивісок з порушенням цього Порядку забороняється. Підпунктом 1.7.1 пункту 1.7 розділу I Порядку №224/2446 визначено, що вивіска (інформаційна вивіска) - мала архітектурна форма, конструктивний елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі або яка має право його використання, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, яка розміщена на зовнішній поверхні фасаду будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, який не є рекламою. Вивіска не може містити переліку товарів і послуг, меню та іншої інформації, яка не підлягає обов`язковому оприлюдненню відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», не може містити закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо товару. Підпунктом 1.7.2 пункту 1.7 розділу I Порядку №224/2446 визначено місце розміщення вивіски. Як вбачається з пп. 2.4.1 п. 2.4 розділу ІІ Порядку №224/2446 вивіска може бути виготовлена у вигляді окремих об`ємних літер, прикріплених безпосередньо на стіні (рекомендується у разі короткого напису). Отже, вищенаведені норми Закону №270/96-ВР та підзаконні нормативно-правові акти чітко встановлюють перелік вимог, необхідних для того щоб ідентифікувати конкретний об`єкт саме як рекламний засіб, встановлення якого відбувається за чітко визначеною законом дозвільною процедурою. Колегія суддів дослідила наявні в матеріалах справи Звіти демонтажу, фотознімки з місця демонтажу та погоджується з судом першої інстанції, що на фасаді будівлі, що знаходиться за адресою: вулиця Печерська, 16 в місті Києві, була розмішена саме вивіска з написом «Готель «Лайм», отже є вірним висновок суду першої інстанції, що така носить інформаційний характер про зареєстроване найменування особи, не містить закликів до придбання товару чи надання послуги, не є інформацією, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару (послуги), а отже не може вважатись рекламою у розумінні норм Закону №270/96-ВР та інших нормативно-правових актів. Відповідно до п. 4.1. розділу IV Порядку №224/2446 обстеження місць розміщення вивісок у м. Києві здійснює Робочий орган та/або КП «Київреклама», яке надає матеріали обстежень до Робочого органу для вжиття заходів реагування». Керуючись п. 4.3. розділу IV Порядку №224/2446 Відповідальність за розміщення та технічний стан вивіски (міцність, стійкість, безпеку, санітарний стан, відповідність ескізу, цілісність фасаду будівлі після монтажу/демонтажу вивіски), порушення вимог техніки безпеки під час її розташування та експлуатації, а також за погодження її розміщення з власником (співвласниками) та балансоутримувачем будинку, будівлі, споруди несе власник вивіски згідно із законодавством. За приписами п. 5.1. розділу V Порядку №224/2446 Демонтаж вивісок здійснюється у разі, зокрема, невідповідності розміщення вивіски вимогам цього Порядку, архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам, правилам, санітарним нормам або технічний стан яких створює загрозу життю чи здоров`ю людей та/або заподіяння шкоди третім особам. На виконання п. 5.2. розділу V Порядку №224/2446 у разі невідповідності розміщення вивіски вимогам цього Порядку, іншим нормативно-правовим актам, державним нормам та стандартам, а також розміщення вивіски з відхиленнями від заявлених характеристик, розмірів та ескізу власник (користувач) вивіски має усунути порушення або забезпечити демонтаж вивіски (у разі неможливості усунення невідповідностей) власними коштами на вимогу Робочого органу про усунення порушень. Термін усунення порушення зазначається у вимозі, але не може бути меншим ніж три робочі дні з дати її отримання. Власник (користувач) вивіски зобов`язаний повідомити Робочий орган про усунення порушення в письмовій формі в термін, визначений вимогою. До вимоги додається акт, в якому зафіксовано виявлені порушення, за підписом уповноваженої особи, яка виявила та зафіксувала порушення. Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представникові власника (користувача) вивіски особисто під підпис. Усі вимоги оприлюднюються на офіційному вебсайті Робочого органу одночасно з направленням вимоги в письмовій формі поштою. Власник (користувач) вивіски вважається повідомленим належним чином про вимогу щодо усунення порушень під час розміщення та експлуатації вивіски, якщо рекомендоване повідомлення направлено за адресою місцезнаходження власника (користувача) вивіски згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для реалізації положень цього Порядку в разі направлення вимоги рекомендованим листом днем належного повідомлення про усунення порушень під час розміщення та експлуатації вивіски вважається десятий робочий день з дати здійснення поштового відправлення та дати оприлюднення вимоги відповідно до абзацу четвертого цього пункту Порядку» Колегія суддів, звертає увагу, що доказів дотримання вказаної процедуру матеріали справи не містять. За визначенням, що міститься в п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідач виконує настпуні функції: - укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - договір на право тимчасового користування місцем); - укладає договори з балансоутримувачами та рекламорозповсюджувачами на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва (форма договору затверджується дозвільним органом); - за дорученням дозвільного органу здійснює в межах своїх повноважень перевірку за дотриманням вимог Порядку, огляд та обстеження місць розміщення рекламних засобів відповідно до укладених договорів щодо права розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва; - здійснює в межах своїх повноважень (та/або за дорученням дозвільного органу) перевірки за дотриманням вимог Порядку з подальшою вимогою усунення виявлених порушень та/або проведенням демонтажу рекламних засобів (РЗ); - за дорученням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечує виготовлення друкованої продукції, розміщення соціальної реклами та інформації соціального спрямування; - здійснює обстеження місць розміщення РЗ відповідно до виданих у встановленому порядку дозволів та надає дозвільному органу матеріали щодо порушників цього Порядку; - організовує або проводить власними силами демонтаж РЗ відповідно до цього Порядку; - надає послуги в порядку, визначеному Статутом підприємства, та виконує інші функції, передбачені цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами. Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що КП ВО КМР (КМДА) «Київреклама» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки, такий наділений управлінськими функціями, які делеговані йому, отже в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України. Колегія суддів звернула увагу, що Наказ від 30.03.2020 №450 «Про демонтаж рекламних засобів» не оскаржений позивачем, втім колегія суддів вважає, що такий вже вичерпав свою дію стосовно позивача фактом його виконання (демонтаж на його виконання здійснений відповідачем 25.02.2021), що не може підтверджувати правомірність дій відповідача. Отже, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню. Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Щодо розподілу судових витрат у даній справі в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частин 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Стаття 134 КАС України встановлює, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з пунктами 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Як вбачається з Договору про надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції по справі №580/1853/21 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії від 10.11.2021, такий укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Єфімовою Л.Я. Відповідно до п. 3.1. розділу 3 вказаного Договору, за надання правової допомоги, передбаченої в п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі 12 000 грн. також наявний в матеріалах справи Акт виконаних робіт від 15.11.2021, відповідно до якого визначено суми вартості виконаної роботи, а саме: складання договору з замовником - 1 200 грн., вивчення змісту апеляційної скарги - 2 400 грн., вивчення доводів сторін на суть спірних питань та зясування обставин процесуального характеру - 1 200 грн., вивчення постанов Верховного Суду з судової практики по аналогічним спорам - 2 400 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу - 4 800 грн., всього - 12 000 грн. Матеріалами справи підтверджено, що адвокат Єфімова Л.Я. також надавала правничі послуги позивачу і в суді першої інстанції. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Колегія суддів зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу в суді апеляційної інстанції не є обґрунтованим (12 000,00 грн.) та підлягає зменшенню, виходячи з такого. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Колегія суддів вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача в суді апеляційної інстанції, оскільки об`єктивно відзив на апеляційну скаргу дублює пояснення, які надавалися у позовній заяві та інших заявах, тощо, які містяться в матеріалах справи, а послуга складання відзиву на апеляційну скаргу, на думку суду, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача в суді апеляційної інстанції, та вважає, що 2 400 грн. (що становить 20% оплати наданих позивачу послуг представництва в суді апеляційної інстанції та складання відзиву на апеляційну скаргу та заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу) є співрозмірною сумою з наданими адвокатом послугами. Отже, проаналізувавши Договір про надання правової допомоги, Акт виконаних робіт та надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності розподілу судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі - 2 400, 00 грн. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (Код 26199714, індекс 04070, місто Київ, Боричів узвіз, будинок 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 2 400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень) судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Постанова в повному обсязі складена 13 грудня 2021 року. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді І.О. Грибан А.Б. Парінов