Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9356/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9356/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в адміністративній справі №160/9356/20 (головуючий суддя першої інстанції - Кальник В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Позивач 10.08.2020 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі позовною заявою, в якій просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення №0400-0305-8/57898 відділу з призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.07.2020 року про відмову в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15); - зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, з урахуванням рішення КСУ №1-р/2020, як особі, яка працювала до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент звернення до пенсійного органу із відповідною заявою вона досягла необхідного віку та мала достатній стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що виразилось у не врахуванні висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 та застосування для вирішення спірних правовідносин норми Закону України №1058-IV, адже, на думку позивача, це суперечить принципам юридичної визначеності та верховенства права. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року провадження у справі №160/9356/20 зупинялось до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20. 21 квітня 2021 року Верховним судом розглянуто зразкову справу № 360/3611/20 та прийнято відповідне рішення, що набрало законної сили 3 листопада 2021 року після перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, якою змінено мотивувальну частину рішення. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 року провадження у справі поновлено. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до пенсійного органу 11 червня 2020 року із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, надавши до заяви відповідні документи. Листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 20.07.2020 року №0400-0305-8/57898 повідомив позивача, що остання не досягла необхідного пенсійного віку, а згідно наданого пакету документів загальний стаж роботи позивача складає 23 роки 6 місяців 10 днів, з яких пільговий стаж по списку №2 складає 11 років 0 місяців 21 день, у зв`язку із чим у призначенні пенсії відмовлено (а.с.14-15). Позивач, не погодившись з відмовою в призначенні пенсії, оскаржила таку відмову до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України №1058-IV може розглядатися лише після досягнення позивачем 55-річного віку та за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком за списком №2, оскільки на момент звернення до пенсійного органу позивач не досягла віку, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Згідно із частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. 21 квітня 2021 року Верховним Судом розглянуто зразкову справу № 360/3611/20 та прийнято відповідне рішення, що набрало законної сили 3 листопада 2021 року після перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, якою змінено мотивувальну частину рішення. У зазначеному рішенні Верховного Суду визначено ознаки типової справи, а саме: 1) позивач - особа, яка: звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; 2) відповідач - орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії. Суд апеляційної інстанції вважає, що передана на розгляд колегії суддів справа підпадає під ознаки типової справи, визначені у рішенні Верховного Суду. За таких обставин суд апеляційної інстанції при вирішенні даної справи застосовує правові висновки Великої Палати, викладені у зразковій справі № 360/3611/20, рішення в якій набрало законної сили та які полягають у такому. 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах». За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно із пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно із пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду при перегляді зразкової справи дійшла висновку, що таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). При цьому, Велика Палата Верховного Суду також послалась на правовий висновок, сформульований нею раніше у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, а тому жінки мають право на призначення пільгової пенсії за Списком №2 після досягнення 50 років. У зв`язку з вищенаведеним, апеляційний суд вважає, що відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною, а суд першої інстанції дійшов неправильного висновку по даній справі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в адміністративній справі №160/9356/20 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 160/9356/20 скасувати. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення №0400-0305-8/57898 відділу з призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 11.06.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків суду. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак