Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/2242/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 340/2242/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року (головуючий суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/2242/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Управління соціального захисту населення Кропивницької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 07.05.2021 року (через відділення пошти) до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Управління соціального захисту населення Кропивницької районної державної адміністрації, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті призначеної позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2014 рік (включно) відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за кожен рік, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цій період; - зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2008 року по 2014 рік (включно) відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за кожен рік, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цій період. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В ухвалі судом зазначено, що у спірний період з 2008 по 2014 роки позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення згідно зі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому про невідповідність її розміру вимогам закону мав дізнатися в день отримання коштів. На виконання ухвали позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка вмотивована тим, що позивач, не будучи фахівцем у сфері соціального захисту не міг знати про неправомірність дій відповідача та йому не було відомо про існування рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, в наслідок прийняття якого кардинально було змінено розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року відмовлено у поновленні строку звернення до суду; позовну заяву повернуто з підстави пропуску позивачем строку подання позовної заяви. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Вказує в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду не відповідають положенням ч.2 ст.122 КАС України, згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вважає, що оскільки він дізнався про порушення своїх прав лише 23.03.2021 року, тому вчасно звернувся з позовом до суду. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, 2 категорії, посвідчення серії НОМЕР_1 . 23.03.2021 року під час зборів учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС Долинської міської територіальної громади позивач дізнався про існування Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та дізнався про ту обставину, що працівниками відповідача у періоди з 2008 року по 2014 рік (включно), грошова допомога на оздоровлення виплачувалася з порушенням чинного на той час законодавства і відповідно дізнався про порушення свого права на отримання такої допомоги в розмірах, встановлених законом. Позивач вказує, що у спірний період (2008-2014 роки) йому виплачувалась грошова допомога в розмірі 100 грн. відповідно до Постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 26.03.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та приведення виплат грошової допомоги відовідно до чинного законодавства. Листом від 20.04.2021 року Управлінням соціального захисту населення Кропивницької районної державної адміністрації в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заява про поновлення строку звернення до суду не містить поважних підстав, які існували у вказаний позивачем період (з 2008 року по 2014 рік (включно)) для своєчасного звернення до суду. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява подана позивачем з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, з огляду на наступне. Згідно з частинами 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Разом з тим, спірна допомога є періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення та виплату допомоги, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа могла дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 7-13 років. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що посилання позивача на дату проведення зборів учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС Долинської міської територіальної громади 23.03.2021 року, безпідставні, оскільки проведення вказаних зборів жодним чином не впливали на обізнаність позивача щодо розміру виплати йому допомоги у відповідності чи не відповідності вимогам статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, причин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду (наприклад, хвороба позивача, що тривала з 2008 року та перешкоджала можливості звернутися до суду, перебування особи у відрядженні тривалий строк, служба в армії та ін.). В аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом шестимісячного строку без поважних причин. Зокрема, судом першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, не встановлено поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббінгс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Каменівська проти України»). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява №28090/95, пункт 45). У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Неможливо безпідставно поновлювати строк звернення до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням. В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. При вирішенні питання щодо дотримання строку подання позову, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями викладеними Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 року у справі № 389/1042/17, від 06.02.2018 року у справі № 607/7919/17, від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18, від 22.07.2021 року у справі № 420/718/21. Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. У разі встановлення порушення строку звернення до суду і якщо надані пояснення позивача, будуть визнані судом безпідставними, суд повертає позовну заяву. Судом першої інстанції було встановлено подання позову з порушенням відведеного шестимісячного строку з дати коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. За вищевказаних обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми процесуального права. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 29.10.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 238 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. В повному обсязі постанова виготовлена 05.11.2021. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова