Постанова 4850 № 200/6160/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року справа №200/6160/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (повне судове рішення складено 03 серпня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/6160/21 (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі ГУ НП в Донецькій області) про визнання протиправною відмову у задоволенні заяви щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років, зобов`язання підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 05.08.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України, а з 07.11.2015 по 26.09.2018 в Національній поліції. Наказом відповідача від 26.09.2018 № 415 о/с позивача звільнено з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Вугледарського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). В наказі про звільнення зазначено, що вислуга позивача на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 22 роки 00 місяців 23 дні, а у пільговому 31 рік 10 місяців 04 дні. 16 березня 2021 року позивач, вважаючи, що мав право на пенсію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі Постанова № 393), звернувся до відповідача з заявою про підготовку та направлення до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років. Листом від 29 березня 2021 року позивач отримав письмову відповідь, якою у задоволенні заяви позивача відмовлено, оскільки позивач на день звільнення не має необхідних 23 календарних роки та 6 місяців вислуги. Представник позивача зазначав, що відповідачем протиправно не враховано на пільгових умовах один місяць за три час проходження служби в АТО. Вважав такі дії протиправними, оскільки має право на призначення пенсії за вислугою років. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову ГУ НП в Донецькій області у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років. Зобов`язано ГУ НП в Донецькій області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що вислуги позивача 22 календарних років 00 місяців 23 дні служби в органах внутрішніх справ та поліції недостатньо для підготовки та направлення ГУ НП в Донецькій області документів для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII). Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 з 05.08.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України, а з 07.11.2015 по 26.09.2018 в Національній поліції України, що підтверджується його послужним списком (а.с.41-51). Наказом відповідача від 26.09.2018 № 415 о/с позивача звільнено з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Вугледарського відділення поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с.8). В наказі про звільнення зазначено, що вислуга позивача на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 22 роки 00 місяців 23 дні, а у пільговому 31 рік 10 місяців 04 дні. 16 березня 2021 року позивач вважаючи, що мав право на пенсію згідно Постанови № 393 звернувся до відповідача з заявою про підготовку та направлення до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років (а.с.9-10). Листом від 29 березня 2021 року № П-34/34/01-2021 позивачу було повідомлено, що він не має права на пенсію, оскільки вислуга років на день звільнення складала 22 роки 00 місяців 23 дні, замість необхідних 23 років 6 місяців (а.с.11-13). Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України врегульовано Законом № 2262-XII. Відповідно до приписів пункту «б» статті 1 Закону України № 2262-XII право на пенсійне забезпечення мають, в тому числі, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду (пункт «б» частини 1статті 17 Закону № 2262-XII). Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (частина 1статті 2 зазначеного Закону). Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: - по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; - з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; - з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; - з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; - з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; - з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; - з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; - з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; - з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; - з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; - з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Відтак, відповідно до вимог цього Закону на день звільнення позивача вислуга років повинна складати - 23 календарних роки та 6 місяців і більше (з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року). Відповідно до витягу з наказу від 26.09.2018 № 415 о/с (а.с. 8), станом на день звільнення вислуга років позивача в календарному обчисленні становила 22 роки 00 місяців 23 дні, що відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років. Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Статтею 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Отже, Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Отже, правильним є висновок місцевого суду, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Наведена правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, якою суд відступив від правових висновків, раніше викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 та підтримав правові висновки, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а. Стосовно відмови відповідача у підготовці документів для направлення їх до органів Пенсійного фонду України. Згідно із пунктом 1 Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII, а особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Відповідно до пункту 12 Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Керуючись вказаними вище положеннями Порядку, для вирішення питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону № 2262-XII до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області мають надійти документи від уповноваженого органу (роботодавця). Відповідно до п. 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 3). Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4). Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (п. 17 Порядку № 3-1). Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що ГУ НП в Донецькій області, надаючи відповідь про відмову у підготовці документів для призначення пенсії, діяло неправомірно (обгрунтування чого наведено вище), відтак бездіяльність відповідача щодо не оформлення необхідних документів для призначення пенсії ОСОБА_1 є протиправною. На підставі зазначеного, вимоги позивача про визнання протиправною відмови підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення пенсії за вислугою років, зобов`язати підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення пенсії за вислугою років підлягають задоволенню, з урахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 КАС України. Відповідно до п.10 ч. 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року в справі № 200/6160/21 залишити без змін. Повне судове рішення 14 грудня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко Е. Г. Казначеєв А. А. Блохін