Постанова 4873 № 910/2077/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" грудня 2021 р. Справа№ 910/2077/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Агрикової О.В. Кравчука Г.А. при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21 (суддя Мудрий С.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» про стягнення 1 483 242,20 грн за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» (далі - ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» (далі - ТОВ «Славія-АКБ», відповідач) про стягнення 1 483 242,20 грн заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди №18-РП від 01.04.2018 в частині своєчасної та повної оплати за користування майном за період з вересня 2020 року по січень 2021 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР РЕАЛТІ» (далі - ТОВ «СТАР РЕАЛТІ», третя особа-2). Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Славія-АКБ» на користь ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» заборгованість в розмірі 368 429,87 грн та судовий збір у розмірі 5 526,57 грн. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що ТОВ «Рентпроперті» є добросовісним орендарем по договору №18-РП від 01.04.2018, а тому, враховуючи, що 15.10.2020 власником переданого в суборенду за договором майна стало ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення орендної плати за вересень 2020 року та жовтень 2020 року (до 14.10.2020 включно), та експлуатаційних витрат за жовтень 2020 року (до 14.10.2020 включно). Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні заборгованості в розмірі 1 114 812,33 грн та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим викладені у рішенні висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, що під час розгляду справи ним було документально підтверджено відповідними договорами законність права «орендувати» та в подальшому «передавати в суборенду» нежитлові приміщення майнового комплексу; всупереч ст. 86 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), посилаючись на своє «внутрішнє переконання», суд визнав більш вірогідними докази, надані відповідачем та третьою особою, відхиляючи документально підтверджені та законні аргументи позивача; суд не надав належної оцінки договору оренди майнового комплексу №ІП-28 від 11.06.2020, укладеному між ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ» та ТОВ «СЕРВІС ТЕХ», який є діючим та державну реєстрацію якого проведено у відповідності до чинного законодавства України; судом проігноровано приписи ст. 770 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.09.2021, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу. Водночас ТОВ «Славія-АКБ», не погоджуючись із рішенням суду, також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим викладені у рішенні висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував на те, що судом безпідставно не враховано доводи, викладені у відзиві на позову заяву та письмових пояснення третьої особи-1 про те, що укладений між позивачем та відповідачем господарський договір суборенди №18-РП від 01.04.2018 є нікчемним в силу ч. 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку»; суд не надав оцінки у мотивувальній частині оскаржуваного рішення нікчемності зазначеного правочину з огляду на те, що майно яке здавалось в суборенду позивачеві має іншого власника, який не надавав згоди на його відчуження; суд не взяв до уваги додаткові письмові пояснення, які були надані відповідачем 20.07.2021 щодо рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2021, ухваленого у справі №910/1797/21 за позовом ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» до ТОВ «М. Консальт» щодо стягнення заборгованості за аналогічним договором суборенди частини майнового комплексу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 поновлено ТОВ «Славія-АКБ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 29.09.2021, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Славія-АКБ», зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21. ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України, надало відзив на апеляційні скарги, в якому просило залишити апеляційну скаргу ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «Славія-АКБ» задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивача та підтримуючи вимоги апеляційної скарги відповідача, третя особа-1 наголошувала на тому, що укладений між сторонами договір суборенди №18-РП від 01.04.2018 є нікчемним в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки позивач передав відповідачеві у суборенду частину нежитлового приміщення майнового комплексу, який з 25.12.2007 перебував в іпотеці ПАТ «Український професійний банк» (далі - ПАТ «УПБ») без згоди останнього, як іпотекодержателя; рішенням суду у справі №910/14751/17, яке набрало законної сили 22.02.2018, була підтверджена наявність у ПАТ «УПБ» права вимоги за кредитним договором №888 від 03.12.2007 та Іпотечним договором № 949 від 25.12.2007; враховуючи, що недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 розгляд апеляційних скарг відкладено на 27.10.2021. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: 26.10.2021 від відповідача - клопотання про відкладення розгляду справи; від позивача - відзив на апеляційну скаргу. Колегія звертає увагу, що з огляду на отримання 30.09.2021 позивачем ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021, якою було встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Славія-АКБ» протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, вказаний відзив ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» поданий після закінчення встановленого судом строку. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. За приписами ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом. При цьому, з вказаної норми вбачається, що заява про продовження встановленого судом процесуального строку має бути подана саме до закінчення цього строку, проте, у даному випадку відповідач звернувся із заявою про поновлення строку на подання відзиву, що виключає можливість його продовження. Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність в матеріалах справи заяви позивача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, поданої до закінчення цього строку, колегія суддів, залишає без розгляду поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5762/21 від 09.11.2021 у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів на лікарняному з 26.10.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2077/21. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 апеляційні скарги у справі №910/2077/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Кравчука Г.А., Чорногуза М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 апеляційні скарги ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» та ТОВ «Славія-АКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, розгляд апеляційних скарг призначено на 08.12.2021. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6260/21 від 07.12.2021 у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів на лікарняному з 07.12.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2077/21. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 апеляційні скарги у справі №910/2077/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Кравчука Г.А., Агрикової О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 апеляційні скарги ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» та ТОВ «Славія-АКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21, призначені на 08.12.2021, прийнято до провадження вищевказаним складом суду. У судове засідання третя особа-2 явку свого уповноваженого представника повторно не забезпечила. Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційних скарг за відсутності представника третьої особи-2, з огляду на його повторну неявку в судове засідання, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарг за його відсутності. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечив з огляду на її необґрунтованість та безпідставність. Представники третьої особи-1 та відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги останнього, просили її задовольнити, проти вимог апеляційної скарги позивача заперечили, вважають її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просили суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судове рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. 08.12.2021 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції. Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги позивача необхідно відмовити, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2018 між Публічним акціонерним товариством «Експериментально-механічний завод» (далі -ПАТ «ЕМЗ», у тексті договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт-завод Видубичі» (далі - ТОВ «Арт-завод Видубичі», у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди №01/15-03, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії,

6. На виконання умов вказаного договору між ПАТ «ЕМЗ» та ТОВ «Арт-завод Видубичі» було складено та підписано Акт прийомки-передачі нежитлових приміщень від 02.04.2018 (а.с. 5 т.3). 01.04.2018 між ТОВ «Арт-завод Видубичі» (у тексті договору - орендар) та ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» (у тексті договору - суборендар) було укладено господарський договір суборенди №1-АРТ, за умовами якого орендар передає суборендареві за плату на певний строк у користування частину майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, для здійснення суборендарем своєї господарської діяльності. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору за цим договором суборендар вступає у користування нежитловим приміщенням, що належить орендареві на праві користування (далі - об`єкт суборенди). Об`єктом суборенди для цілей цього договору є: 1.2.1. частина корпусу «Г1» загальною площею 7 450,00 кв.м; 1.2.2. частина корпусу «Г3» загальною площею 1 050,00 кв.м; 1.2.3. Частина корпусу «К» загальною площею 1 290,00 кв.м. На виконання умов вказаного договору між ТОВ «Арт-завод Видубичі» та ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» було складено та підписано Акт приймання-передачі приміщення від 01.04.2018 (а.с. 13 т. 3). Крім того, 01.04.2018 між ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» (у тексті договору - орендар) та ТОВ «Славія-АКБ» (у тексті договору - суборендар) було укладено договір суборенди № 18-РП (далі - договір), відповідно до умов якого (п.1.1) орендар передає суборендареві за плату на певний строк у користування частину майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, для здійснення суборендарем своєї господарської діяльності. У користування за договором передається індивідуально визначене майно, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Пунктом 1.2 договору передбачено, що за цим договором суборендар вступає у користування нежитловим приміщенням, що належить орендареві на праві користування. Об`єктом суборенди для цілей цього договору є приміщення площею 4 450,00 кв.м. Строк суборенди за договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта суборенди та закінчується 31.03.2019 (п.1.3 договору). Згідно з п. 1.4 договору об`єкт суборенди розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, в будівлі літ. «Г1» (частина складського приміщення з невід`ємним внутрішнім оснащенням та устаткуванням). За згодою сторін щомісячна суборендна плата за користування об`єктом суборенди за договором встановлюється у розмірі 222 500,00 грн (п. 5.1 договору). Відповідно до п. 4.1 договору останній набуває чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.03.2019, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2018 між сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає приміщення у тимчасове володіння та користування за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, в будівлі літ. «Г1» (частина складського приміщення з невід`ємним внутрішнім оснащенням та устаткуванням), площею 4 450,00 кв.м. В подальшому між сторонами було підписано додаткові угоди №1 від 09.10.2018, №2 від 25.02.2019, №3 від 01.08.2019, які стосувались зміни орендованих площ та розміру суборендної плати. Так, додатковою угодою №2 до договору сторони погодили, що об`єктом суборенди для цілей цього договору є приміщення площею 1000,00 кв.м. 28.02.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі (повернення частини) приміщення, відповідно до якого орендар приймає, а суборендар передає частину приміщення з тимчасового володіння та користування за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, в будівлі літ. «Г1» (частина складського приміщення з невід`ємним внутрішнім оснащенням та устаткуванням), площею 3 450,00 кв.м. 31.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до господарського договору суборенди № 18-РП від 01.04.2018 відповідно до якої договір суборенди № 18-РП від 01.04.2018 викладено у новій редакції, зокрема: Пунктом 1.3 передбачено, що загальна площа, що орендується становить: 1.3.1 частина складського приміщення №1 приміщення - 1000,00 кв.м, 1.3.2 частина складського приміщення №2 приміщення - 1604,00 кв.м. Відповідно до п.2.1 договору приміщення надаються в суборенду на строк - до 31 січня 2021року з моменту підписання цього договору. Приймання-передача приміщення здійснюється на підставі акту приймання передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін та є невід`ємною частиною цього договору. З моменту підписання акту приймання-передачі об`єкт суборенди вважається фактично переданим в суборенду суборендарю (п. 3.1 договору). Згідно з п.4.1 договору вартість оренди складається з розміру орендної плати та експлуатаційних витрат, згідно наданих рахунків орендарем. Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати за об`єктом суборенди складає 247 380,00 грн. Пунктом 4.4 договору встановлено, що орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря наперед до 10 числа кожного поточного місяця, на підставі рахунку наданого орендарем. Орендар надає суборендарю акт наданих послуг/виконаних робіт за календарний/розрахунковий місяць виключно після повної оплати суборендарем орендної плати/плати за експлуатаційні витрати. У випадку несплати орендарем платежів в розмірі і в строки, передбачені даним договором, сторони погодили, що орендарем суборендарю податковий/ві кредит/зобов`язання не нараховуються, акт наданих послуг/виконаних робіт не видається. 01.02.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає приміщення у тимчасове володіння та користування за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, в будівлі літ. «Г1» (частина складського приміщення з невід`ємним внутрішнім оснащенням та устаткуванням), площею 1 604,00 кв.м. Посилаючись на те, що відповідач не здійснив оплату нарахованої за період з вересня 2020 року по січень 2021 року орендної плати та експлуатаційних витрат за період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року за договором суборенди № 18-РП від 01.04.2018, позивач звернувся за даним позовом до суду. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів зазначає, що укладений між ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» та ТОВ «Славія-АКБ» правочин за своїм змістом та правовою природою є договором піднайму. Відповідно до статті 774 ЦК України в редакції, яка була чинна станом на дату укладення вищевказаного договору, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Таким чином, укладення ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» та ТОВ «Славія-АКБ» договору суборенди № 18-РП від 01.04.2018 було спрямоване на отримання останнім у користування приміщення та одночасного обов`язку із здійснення оплати за таке користування. Разом з тим, за твердженням відповідача та третьої особи-1 вказаний договір є нікчемним в силу положень ст. 12 Закону України «Про іпотеку», внаслідок чого такий правочин є недійсним в силу закону і не створює юридичних наслідків, у тому числі, обов`язку ТОВ «Славія-АКБ» здійснювати оплату за користування вищезазначеним майном на користь ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ». Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, відповідно до положень статті 215 ЦК існує розмежування видів недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішення суду. Тому при вирішенні відповідних вимог важливим є розмежування нікчемних і оспорюваних правочинів, оскільки кожен із видів недійсності правочинів передбачає різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, про те, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, якщо заінтересована особа вважає його нікчемним, суд має перевірити відповідні доводи та у мотивувальній частині рішення, застосувавши відповідні положення норм права, підтвердити чи спростувати обставину нікчемності правочину. Як вбачається з оскаржуваного рішення, наведені доводи відповідача та третьої особи-1 щодо нікчемності договору суборенди, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, залишилися поза увагою суду першої інстанції та останнім не застосовано при вирішенні спору відповідні положення норм матеріального права, що підтверджують чи спростовують обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 916/154/20. Так, дослідивши надані учасниками справи докази, на переконання колегії суддів, матеріалами справи підтверджуються обставини нікчемності укладеного між сторонами правочину, виходячи з наступного. 03.12.2007 між ПАТ «Український професійний банк» (у тексті договору - банк) та ТОВ ПІІ`ІТ Інвест» (позичальником) укладено договір про надання кредиту № 888 з додатковими договорами, у відповідності до п. 1.1. якого (з урахуванням додаткових угод) банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію у розмірі 33 985 000, 00 грн терміном до 17.12.2015 на поповнення обігових коштів. Крім того, 03.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Український професійний банк», яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі - ПАТ/ВАТ «УПБ», у тексті договору - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями «ІТ ІНВЕСТ» (далі - ТОВ ПІІ «ІТ Інвест», у тексті договору - позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 888 (далі - кредитний договір №888, у відповідності до п. 1.1. якого (з урахуванням додаткових договорів до нього) банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 33 985 000,00 грн терміном до 17.12.2015 на поповнення обігових коштів. 25.12.2007 між ВАТ «УПБ» (у тексті договору - Банк) та Відкритим акціонерним товариством «Експериментально-механічний завод», яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Експериментально-механічний завод» (далі - ВАТ/ПАТ «ЕМЗ», у тексті договору - позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 967 (далі - кредитний договір №967), у відповідності до п. 1.1. якого (з урахуванням додаткових договорів до нього) банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 40 335 000, 00 грн терміном до 17.12.2015 на поповнення обігових коштів. З метою належного виконання зобов`язань ТОВ ПІІ «ІТ Інвест» (у тексті договору - позичальник) за кредитним договором № 888 та ВАТ «ЕМЗ» за кредитним договором № 967, 25.12.2007 між ВАТ «УПБ» (у тексті договору - іпотекодержатель) та ВАТ «ЕМЗ» (у тексті договору - іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левренюк С.М. та зареєстрований в реєстрі за №949 (далі - Іпотечний договір). Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в. п. 6 цього договору, в забезпечення виконання своїх зобов`язань, а також зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем та/або позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Згідно з п. 6 договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця та позичальника за кредитними договорами, іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно: майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії,

6. Державна реєстрація іпотеки була проведена 25.12.2007, реєстраційний номер 6305997, що підтверджується Витягом з Державного реєстру іпотек та інформаційною довідкою з Державного реєстру нерухомого майна (а.с. 189-197 т. 2). Таким чином, з 25.12.2007 майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, перебував в іпотеці ПАТ «УПБ». При цьому, передане в суборенду за укладеним сторонами договором нерухоме майно є частиною вказаного майнового комплексу, що визнається учасниками справи. Крім того, в силу положень статті 75 ГПК України, колегія суддів враховує обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/14751/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, зокрема, щодо визнання за ПАТ «УПБ» наявності права майнової вимоги до ТОВ ПІІ «ІТ ІНВЕСТ» за кредитним договором №888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за договором поруки №888-1 від 25.12.2007 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та Іпотечним договором, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього. З огляду на те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14751/17 набрало законної сили 22.02.2018, станом на дату укладення договору оренди № 01/15003 від 15.03.2018, договору суборенди № 1-АРТ від 01.04.2018 та договору суборенди № 18-РП від 01.04.2018, майновий комплекс загальною площею 28 223,10 кв.м, який розташований по вул. Будіндустрії, 6 в м. Києві був предметом іпотеки згідно з Іпотечним договором від 25.12.2007. Також колегія суддів враховує, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14751/17 встановлено, що 30.03.2020 відбулися електронні публічні торги щодо реалізації пулу активів, що складаються з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, частина з яких знаходиться в заставі Національного банку України, де у відповідності до Протоколу № UA-EA-2020-03-19-000019-b переможцем визначено ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». За результатами електронних публічних торгів, 27.04.2020 між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір № 81 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір № 81). Відповідно до Договору № 81 ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги, зокрема, і до ТОВ ПІІ «ІТ Інвест» за кредитним договором №888 з усіма додатковими договорами, про внесення змін за угодами до нього, за договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з усіма додатковими договорами про внесення змін та угодами до нього та Іпотечним договором, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14751/17 здійснено на стадії виконання судового рішення заміну сторони (стягувача) з ПАТ «УПБ» на його процесуального правонаступника - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №257401911 від 20.05.2021 вбачається, що 15.10.2020 власником майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, стало ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку»). За приписами ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України). Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, укладення договору щодо відчуження майна переданого в іпотеку за чинним договором без згоди іпотекодержателя зумовлює нікчемність цього правочину щодо відчуження майна переданого в іпотеку та не створює інших юридичних наслідків, крім пов`язаних з його нікчемністю. З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «УПБ», як іпотекодержатель за Іпотечним договором станом на час укладення договору оренди № 01/15003 від 15.03.2018, договору суборенди № 1-АРТ від 01.04.2018 та договору суборенди № 18-РП від 01.04.2018, не надавало письмової згоди іпотекодавцю ПАТ «ЕМЗ» на передачу предмета іпотеки - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 в найм (оренду). Протилежного позивачем не доведено. З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність Іпотечного договору, предметом іпотеки в якому визначено нерухоме майно: майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 (частина якого також є предметом оренди за договором суборенди №1-АРТ від 01.04.2018 та за договором суборенди №18-РП від 01.04.2018), переданий в оренду за договором оренди №01/15003 від 15.03.2018 без письмової згоди на те іпотекодержателя - ПАТ «УПБ», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про укладення вказаного договору з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та про визнання його нікчемним. Як було зазначено вище, статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. З аналізу вказаної норми вбачається, що договір піднайму (суборенди) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема, і право передання його в суборенду. Крім того, колегія суддів наголошує, що приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України щодо моменту недійсності правочину (нікчемного чи оспорюваного) не передбачають можливість іншого різного визначення моменту недійсності правочину, у тому числі, залежно від моменту прийняття судового рішення. Згідно з п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в 29.05.2013 №11 правочини, які не відповідають вимогам закону не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський договір суборенди №1-АРТ від 01.04.2018 та договір суборенди №18-РП від 01.04.2018, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, є недійсними (нікчемними) з огляду на їх похідний характер від нікчемного договору оренди №01/15003 від 15.03.2018, який не створює правових наслідків, окрім наслідків, пов`язаних з його недійсністю, відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», ч.1 ст. 216 ЦК України. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем. Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди №18-РП від 01.04.2018, який є нікчемним правочином та не створює правових наслідків, окрім наслідків пов`язаних з його недійсністю. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» до ТОВ «Славія-АКБ» про стягнення 1 483 242,20 грн заборгованості за договором суборенди №18-РП від 01.04.2018. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема приписів ст.12 Закону України «Про іпотеку», ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України, та невідповідність викладених у рішенні висновків суду встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ТОВ «Славія-АКБ» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, водночас, апеляційну скаргу ТОВ «РЕНТПРОПЕРТІ» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача та ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати за перегляд справи у судах першої та апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2077/21 скасувати.

4. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» (01103, м. Київ, вул. Німанська, будинок 10; ідентифікаційний код 41951644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія-АКБ» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 31; ідентифікаційний код 37264571) 33 372 (тридцять три тисячі триста сімдесят дві) грн 94 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/2077/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. Повний текст постанови складено 13.12.2021. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді О.В. Агрикова Г.А. Кравчук