Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/15124/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" грудня 2021 р. Справа№ 910/15124/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 07.12.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 (повний текст складено 02.06.2020) у справі №910/15124/19 (суддя Котков О.В.) за позовом Київської міської ради до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто»

2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Київська міська рада звернулося Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» та Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни про: - визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900 на земельну ділянку, обліковий код: 91:066:0010, що знаходиться за адресою вул. Межева, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 за ТОВ «Курсор-Авто»; - зобов`язання ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 га на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво, у власність чи користування ТОВ «Курсор-Авто» не приймала. Позивач вказує, що ТОВ «Курсор-Авто» здійснило самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці на вул. Межовій, 2, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Оскільки земельна ділянка на вул. Межовій, 2 (код ділянки 91:066:0010) у Подільському районі м. Києва не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню, а рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - скасуванню. Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» вказує, що державна реєстрація права власності ТОВ «Курсор-Авто» на нежилу будівлю загальною площею 347,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2, як на новозбудований об`єкт, була проведена на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення). Тому, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29099900 від 05.04.2016 є законним та таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Від відповідача-2 під час розгляду справи місцевим судом відзиву не надходило. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 в позові відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №910/15124/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення Київській міській прокуратурі строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №910/15124/19. Вказана апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права. Так, прокурор зазначає, що місцевим судом не надано оцінку факту, що згідно дозвільних документів погоджено тимчасове використання відповідачем-1 земельної ділянки за адресою: провулок Межовий, 2 для станцій техобслуговування автомобілів АТ «Курсор» до початку капітального ремонту. Крім того, прокурор вказує, що рішень про передачу земельної ділянки у користування або власність відповідачу-1 Київською міською радою не приймалось, отже, відповідачем-1 не спростовано факт незаконного використання ним спірної земельної ділянки. Також, за твердженням прокурора, майно, розташоване на спірній земельній ділянці є самочинним будівництвом, а тому на підставі ст.152, 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню власнику - територіальній громаді в особі Київської міської ради, шляхом приведення її у придатний для використання стан. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №910/15124/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 клопотання Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Першому заступнику керівника Київської міської прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №910/15124/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №910/15124/19. 30.06.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін. Так, відповідач-1 зазначає, що рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29099900 від 05.04.2016 є законним та таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідач-1 вказує, що місцевим судом було правомірно встановлено, що відповідачем у визначеному законом порядку зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, що виключає можливість звільнення спірної земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття, а матеріалами справи доведено відсутність ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно одержав земельну ділянку у користування. У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці з 24.06.2021 по 02.07.2021 питання про призначення справи до розгляду здійснювалося після виходу судді з відпустки. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 розгляд справи №910/15124/19 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 призначено на 20.07.2021. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 12.07.2021 по 25.07.2021, замінено склад колегії суддів у справі №910/15124/19 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 справу №910/15124/19 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020, прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 розгляд справи відкладено на 21.09.2021. Судове засідання 21.09.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді ОСОБА_1 у відпустці, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснювалося після виходу судді з відпустки (27.09.2021). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 розгляд справи призначено на 09.11.2021. Розпорядженням В.о. керівника апарату суду №09.1-07/627/21 від 28.10.2021, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15124/19. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 у справі №910/15124/19 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 справу №910/15124/19 прийнято визначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 18.11.2021. Судове засідання 18.11.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснювалось після виходу судді з лікарняного (22.11.2021). Після виходу судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд справи №910/15124/19 призначено на 07.12.2021. У судове засідання 07.12.2021 з`явилися прокурор, представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 у судове засідання не з`явився про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 19.05.2020 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Київської міської ради у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 19.05.2020 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Як вірно зазначено місцевим судом, під поняттям «порушеного права» слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900 на земельну ділянку, обліковий код: 91:066:0010, що знаходиться за адресою вул. Межева, 2, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 за ТОВ «Курсор-Авто»; - зобов`язати ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 га на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25 травня 1992 року № 2 «Про дозвіл МП «Курсор» на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій» дозволено МП «Курсор» встановити будівлю по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу «Пуща-Водиця» по вул. Межовій тимчасово на період до початку капітальної забудови земельної ділянки. Відповідно до п. 2 вказаного рішення забудовника було зобов`язано: - виконати і погодити проект прив`язки будівлі (2.1.); - виконати технічні умови експлуатуючих організацій на приєднання до інженерних мереж міста (2.2.); - дозвіл на початок робіт отримати у спецвідділі по контролю за благоустроєм району (2.3.); - після закінчення монтажних робіт виконати благоустрій прилеглої території (2.4.); - всі інші майново-правові питання вирішувати у Шевченківській державній районній адміністрації (2.5.). Листом від 05.05.1994 №15.3-кг/527 «О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей» Шевченківського районного центру Державного санітарного нагляду КМТМО «Санепідемслужба» було погоджено МП «Курсор» розміщення станції технічного обслуговування автомобілів між садом радгоспу «Пуща Водиця» та автостоянкою при умові вирішення питань водозабезпечення, теплозабезпечення і каналізації з відповідними службами. 29.07.1997 за результатами розгляду проектної та дозвільної документації та проведення натурального обстеження будівлі за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2 було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту «Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2» у Шевченківському районі м. Києва. У вказаному Акті вказано, що об`єкт розташований по вул. Межовій, 2 та встановлено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 25.05.1992 №2 «Про дозвіл МП «Курсор» на встановлення будівлі сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій». Земельна ділянка надана в тимчасове користування на підставі договору з спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації від 09.06.1993 року. Об`єкт підключений до мережі енергопостачання, обладнано протипожежною сигналізацією та первинними засобами пожежогасіння. За дорученням Київської міськдержадміністрацїї від 06.03.1997 №2946 Головним архітектором АТ «Київпроект» - начальником управління «Київгенплан» було розглянуто матеріали місця розміщення СТО із сервісним обслуговуванням легкових автомобілів АТ «Курсор» по пров. Межовому, 2 та листом №06-1387/КГП від 18.08.1997 надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району. Листом №СЛ338/7 від 02.02.1998 Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва погодила тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ «Курсор» до початку капітального будівництва. 01.06.1998 було створено ТОВ «Курсор-Авто». Згідно п. 1.3. Установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» від 28.05.1998 ТОВ «Курсор-Авто» є правонаступником АО «Курсор», зареєстрованого Шевченківською райдержадміністрацією 27.03.1996, ідентифікаційний код 13677023 в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав. Розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації №2047 від 19.12.2007 «Про присвоєння поштової адреси вул. Межова, 2» станції технічного обслуговування було присвоєно поштову адресу: вул. Межова,

2. ТОВ «Курсор-Авто» було зобов`язано встановити номерні знаки на будівлі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01.01.2016, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01.01.2016, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 25.12.2015, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) (надалі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Згідно п. 9 Порядку разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. У п. 10 Порядку визначено, що з поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (п. 18 Порядку). Відповідно до п. 40, 41 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.); 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки). Також частиною 5 пункту 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (в редакції на момент реєстрації) передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення права власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до запису про право власності та суб`єкта цього права такі відомості: підстава для виникнення права власності: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.10.2019 №186290505 Товариство з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» на праві приватної власності є власником нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000) - будівля, по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів, об`єкт житлової нерухомості: площа 347,3 кв.м. за адресою: Київ, вул. Межова, 2 (державна реєстрація прав власності проведена 31.03.2016; номер запису про право власності: 14025438). З вказаної довідки вбачається, що підставою виникнення права власності є: - рішення про дозвіл МП «Курсор» на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій, серія та номер: 2, виданий 25.05.1992, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва; - лист, серія та номер: 15.3-кг/527, виданий 05.05.1994, видавник: Шевченківський районний центр Державного санітарного нагляду КМТМО «Санепідслужба»; - акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту, серія та номер: б/н, виданий 29.07.1997, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва; - технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19.12.2007, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна; - розпорядження про присвоєння поштової адреси, серія та номер: 2047, виданий 19.12.2007, видавник: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація; - лист, серія та номер: СЛ338/7, виданий 02.02.1998, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва; - лист, серія та номер: 26-1389/кгп, виданий 18.08.1997, видавник: АТ «Київпроект». Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що державна реєстрація права власності ТОВ «Курсор-Авто» на нежилу будівлю загальною площею 347,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2, як на новозбудований об`єкт, була проведена на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому оскаржуване рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29099900 від 05.04.2016 є законним та таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, як вірно зазначено місцевим судом, при зверненні до суду з даним позовом позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, в той час, як оскаржуваним рішенням було зареєстровано за ТОВ «Курсор-Авто» право приватної власності на будівлю, тоді як рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку відповідачем-2 не приймалося. За змістом статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Положеннями статті першої Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Враховуючи вказане вище, місцевим судом вірно зазначено, що нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо: 1. воно збудоване або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2. без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3. або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»). Як вже зазначалося судом вище, на підставі рішення заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25 травня 1992 року № 2 «Про дозвіл МП «Курсор» на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій» було дозволено МП «Курсор» встановити будівлю по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу «Пуща-Водиця» по вул. Межовій тимчасово на період до початку капітальної забудови земельної ділянки. Листом від 05.05.1994 №15.3-кг/527 «О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей» Шевченківського районного центру Державного санітарного нагляду КМТМО «Санепідемслужба» було погоджено МП «Курсор» розміщення станції технічного обслуговування автомобілів між садом радгоспу «Пуща Водиця» та автостоянкою. В Акті від 29.07.1997 про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту «Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2» у Шевченківському районі м. Києва визначено, що об`єкт встановлено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25 травня 1992 року №2 «Про дозвіл МП «Курсор» на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій», земельна ділянка надана в тимчасове користування на підставі договору з спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації від 09.06.1993. В листі №06-1387/КГП від 18.08.1997 надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району. Листом №СЛ338/7 від 02.02.1998 Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва погодила тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ «Курсор» до початку капітального будівництва. Враховуючи вищевикладене, місцевим судом обґрунтовано встановлено, що відповідачем у визначеному законом порядку зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, що виключає можливість звільнення спірної земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття, а матеріалами справи доведено відсутність ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно одержав земельну ділянку у користування, а тому позивачем не доведено здійснення відповідачем самочинного будівництва на спірній земельній ділянці у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. При цьому, доводи апелянта, що місцевим судом не надано оцінку факту, що згідно дозвільних документів погоджено тимчасове використання відповідачем-1 земельної ділянки за адресою: провулок Межовий, 2 для станцій техобслуговування автомобілів АТ «Курсор» до початку капітального ремонту, не впливають на правильність висновку місцевого суду про відмову у задоволенні позову з урахуванням встановлених судом обставин щодо не доведеності факту здійснення ТОВ «Курсор-Авто» самочинного будівництва на вказаній земельній ділянці. Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993). У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, судова колегія зазначає, що доводи, викладені у апеляційній скарзі прокурора на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 прийнято після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону. Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2020 - залишити без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №910/15124/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №910/15124/19 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Київську міську прокуратуру.

4. Матеріали справи №910/15124/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано 13.12.2021. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік Є.Ю. Шаптала