Постанова Одеський апеляційний суд № 523/9254/20

Номер провадження: 22-ц/813/6861/21 Номер справи місцевого суду: 523/9254/20 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Гарбуз В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про встановлення факту народження та встановлення факту родинних відносин з метою набуття громадянства України за територіальним походженням, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА. Короткий зміст заяви. ОСОБА_1 в червні 2020 року звернувся до суду з заявою та просив суд встановити юридичний факт реєстрації народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Білолуцьк Луганської області України для поновлення відповідного запису в органах ДРАЦС України; встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котра є його рідною бабою, з метою набуття заявником ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням. Заяву обґрунтував тим, що його бабуся ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Білолуцьк Луганської області України. Сам заявник, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 м. Аягуз Семипалатинської області Казахстану. Його батьки батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народився на території Казахської РСР; Як зазначив ОСОБА_1 у своїй заяві, у 1987 році він разом з батьками виїхав до Німеччини (на той час НДР) через службу батьків у Радянській армії. У 1992 році повернувся до України, м. Арциз Одеської області. До цього часу жодних паспортних документів не має. Оскільки його рідна бабуся, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Білолуцьк Луганської області України, тому, на думку заявника, він має право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України», як особа, чия рідна баба народилася до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до закону України «Про правонаступництво України». Позиція ГУ ДМС України в Одеській області у суді першої інстанції. Від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 19 листопада 2020 року надійшов відзив на заяву. Представник ГУ ДМС України в Одеській області Білоконь Н.О. просив залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки на його думку зазначений спір повинен розглядатись в порядку позовного провадження, оскільки виник спір про право. Зазначений відзив обґрунтував тим, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених у Порядку провадження з заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України, тому заявник не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України та звернення до суду із зазначеною заявою є передчасним. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 залишено без розгляду. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що у наведеній справі спір про право відсутній, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції послався на те, що Відповідно до ч.6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Окрім того, ГУ ДМС України в Одеській області просив застосувати практику, що висловлена у подібних правовідносинах Верховним Судом по справі №757/44694/17-ц та №654/3462/17. Вислухав сторони, вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції залишив заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки виник спір про право та зазначений спір повинен розглядатись в порядку позовного провадження, виходячи з наступного. Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту з метою набуття заявником ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням. У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок). Заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених у Порядку провадження з заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України, тому заявник не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України та звернення до суду із зазначеною заявою є передчасним. Ураховуючи наведене та те, що заявником не надано доказів ініціювання питання щодо проведення процедури встановлення особи, а також доказів звернення заявника до міграційної служби із заявою встановленого зразка, на підставі якої приймають рішення про відмову чи задоволення такої заяви, що буде відповідати Порядку, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для встановлення зазначеного факту, оскільки заявником не використано досудового врегулювання даного питання відповідно до Порядку. Відповідно до ч.6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Однак колегія суддів повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не може з огляду на наступне. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»). Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України. Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року). Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Посилання суду першої інстанції на недотримання заявником порядку досудового врегулювання спору (звернення з відповідною заявою до органів ДМС України) також не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/20002 встановлено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Тобто, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі №523/14707/19. Крім того, судом першої інстанції не обґрунтовано у чому саме полягає спір про право у даній справі. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та передання справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції по суті. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк