Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/418/21

Справа № 130/418/21 Провадження № 22-ц/801/2480/2021 Категорія: 49 Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 рокуСправа № 130/418/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Жмеринської міської ради, про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, Рішення ухвалив суддя Порощук П. П. Рішення ухвалено у м. Жмеринка Вінницької області Повне судове рішення складено 08 вересня 2021 року, Встановив: У лютому 2021 року заступник керівника Жмеринської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Жмеринської міської ради, про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно протоколів про адміністративне правопорушення № 011255 від 05 лютого 2020 року та № 011256 від 05 лютого 2020 року, складених головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 за допомогою бензопили марки «SHTIL» 05 лютого 2020 року о 18 го 30 хв здійснили незаконну порубку двох дерев породи липа діаметром пня біля шийки кореня 55 см. і 58 см до ступеня припинення росту в захисній лісосмузі вздовж дороги до Жмеринського лісництва за межами населеного пункту с. Леляки на території Жмеринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області. Незаконні дії ОСОБА_2 і ОСОБА_1 призвели до порушення ст. 67, 69 Лісового кодексу України та заподіяння шкоди державі. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 лютого 2020 року № 06/060, складеною головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Половинчуком С. І., на підставі ст. ст. 65-1, 242-1, 283, 284 КУпАП, ст. 67, 69 Лісового кодексу України, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 65-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова ОСОБА_2 не оскаржувалася і набрала законної сили 20 лютого 2020 року, штраф сплачено 18 лютого 2020 року. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 лютого 2020 року № 06/058, складеною головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Половинчуком С. І., на підставі ст. ст. 65-1, 242-1, 283, 284 КУпАП, ст. 67, 69 Лісового кодексу України, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 65-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова ОСОБА_1 не оскаржувалася і набрала законної сили 20 лютого 2020 року, цього ж дня сплачено штраф. Відповідно до розрахунку розміру збитків від 10 лютого 2020 року, проведеного спеціалістами Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» розмір збитків, заподіяних ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 складає суму 31 228,99 грн. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 16 березня 2020 року за № 1055/06 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області надіслано претензію про відшкодування в добровільному порядку завданих державі збитків у розмірі 31 228,99 грн., проте, згідно листа Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 24 листопада 2020 року № 3853/12/20 шкода, спричинена незаконною порубкою дерев, залишається невідшкодованою. У зв`язку з цим заступник керівника Жмеринської місцевої прокуратури просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь держави шкоду, завдану навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев в сумі 31 228,99 грн., які перерахувати до місцевого бюджету Жмеринської міської об`єднаної територіальної громади та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 грн. на користь Вінницької обласної прокуратури. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь держави (місцевого бюджету Оратівської об`єднаної територіальної громади) шкоду, завдану навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев в сумі 31 228,99 грн., які перерахувати до місцевого бюджету Жмеринської об`єднаної територіальної громади. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури понесені витрата по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , пославшись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, що призвело до незаконного рішення, яким неправильно визначений розмір матеріальної шкоди, яка стягнена з нього, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення позов заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що після проведеного 21 липня 2021 року підготовчого засідання з призначенням наступного судового засідання на 11 серпня 2021 року ні він, ні його представник адвокат Чаленко Н. В. про подальші призначення судових засідань не повідомлялися, тому не мали змоги надати суду зібрані докази, чим було порушено його право надавати докази всупереч вимогам статей 43 і 81 ЦПК України. Про призначення розгляду справи у судове засідання на 08 вересня 2021 року ні він, ні його представник судової повістки не отримували, тобто, він не був належним чином повідомленим про дату і час судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. В матеріалах справи наявне поштове повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про вручення поштового відправлення 30 серпня 2021 року, однак підпис про отримання йому не належить. Не отримавши копію ухвали суду від 11 серпня 2021 року, він не знав, що в тексті ухвали від 21 липня 2021 року допущена помилка щодо проведення підготовчого засідання, вважаючи, що 21 липня 2021 року відбулося підготовче засідання, що має значення, оскільки він готувався надати в підготовчому засіданні докази, а саме: копію рішення виконавчого комітету Леляцької сільської ради № 43 від 20 листопада 2019 року «Про дозвіл на видалення дерев на території Леляцької сільської ради» та копію акта № 02 обстеження зелених насаджень, що підлягали видаленню від 21 листопада 2019 року, які він надає до апеляційної скарги. Надання такого доказу має значення, оскільки він вирубав одне сухостійне дерево липи з двома стовбурами діаметром 55 см, яке увійшло до переліку бракованих дерев, визначених для видалення, а відповідно до п. 2 приміток затверджених постановою КМУ № 665 від 23 липня 2008 року такс, за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у два рази. Керівник Жмеринської окружної прокуратури надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що викладені в ній доводи не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін. Позивач Державна екологічна інспекція у Вінницькій області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що відповідач ОСОБА_1 помилково відніс зрізані ним дерева, які знаходяться за межами с. Леляки і є лісовими ресурсами, до дерев, що знаходяться на території селі і стосовно яких було прийняте рішення виконавчого комітету та складено акт. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду оскаржив лише відповідач ОСОБА_1 в частині стягнення з нього та ОСОБА_2 шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев. Відповідач ОСОБА_2 рішення суду не оскаржив. Отже оскаржуване рішення суду переглядається судом апеляційної інстанції на предмет його законності і обґрунтованості лише в межах доводів і вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та з урахуванням того, що не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, і неправильного застосування норм матеріального права, що передбачено частиною 4 статті 367 ЦПК України. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із встановлених по справі обставин та принципів змагальності і диспозитивності у цивільному процесі, з огляду на те, що саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності їх вини в завданні шкоди позивачу, а також із презумпції вини в деліктних зобов`язаннях, передбаченого цивільним законодавством, відповідно до якої, якщо така презумпція не спростована при розгляді справи, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Відповідачі по справі згідно приписів частин 1 і 5 статті 81 ЦПК України не спростували наданих позивачем розрахунків та обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, на власний розсуд розпорядилися своїми процесуальними правами, завдану шкоду добровільно не відшкодували. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується із вимогами матеріального і процесуального права та матеріалами цивільної справи. Судом встановлено, що 05 лютого 2020 року головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Половинчуком С. І. складено два протоколи про адміністративне правопорушення № 011255 (а. с. 19) та № 011256 (а. с. 23), за змістом яких о 18 год 30 хв 05 лютого 2020 року ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 за допомогою бензопили марки «SHTIL» 05 лютого 2020 року о 18 го 30 хв знищили два дерева породи липа діаметром пня біля шийки кореня 55 см. і 58 см до ступеня припинення росту за межею с. Леляки на території Жмеринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області в полезахисній лісовій смузі вздовж дороги до Жмеринського лісництва, що є порушенням статей 67, 69 Лісового кодексу України. Внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі заподіяна шкода від знищення дерев до ступеня припинення росту. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 лютого 2020 року № 06/060 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 65-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова ОСОБА_2 не оскаржувалася, набрала чинності 20 лютого 2020 року, штраф сплачений 18 лютого 2020 року (а. с. 21, 22). Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 лютого 2020 року № 06/058 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 65-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова ОСОБА_1 не оскаржувалася, набрала чинності 20 лютого 2020 року, штраф сплачений 20 лютого 2020 року (а. с. 25, 26). Згідно розрахунку розмірів лісопорушення та заподіяної ним шкоди у відповідності з польовою переліковою відомістю до протоколів про адміністративне правопорушення від 05 лютого 2020 року за № 011256 і № 011255, здійсненого у відповідності з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір збитків, заподіяних ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 склав 31 228,99 грн. (а. с. 28). 16 березня 2020 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області на адресу відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надіслана претензія за вих. № 1055/06 про добровільне відшкодування заподіяної державі шкоди у розмірі 31 228,99 грн. у строк до 16 квітня 2020 року (а. с. 29, 30). Зазначену суму відповідачі не сплатили. Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Вінницькій області шкода, причинена незаконною порубкою дерев ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в сумі 31 228,99 грн. у добровільному порядку не відшкодована (а. с. 16). Згідно інформації Управління державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області ОСОБА_1 і ОСОБА_2 сума завданих збитків незаконною порубкою дерев на території с. Леляки в розмірі 31 228,99 грн. до спеціального фонду Жмеринської ОТГ не надходила (а. с. 33). Відповідно до статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч. 1). Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (пункт 1 ч. 2). Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Згідно положень ст. 22 ЦК України особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені в статті 1166 ЦК України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Саме потерпіла сторона позивач має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до протоколу № 011256 від 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 за допомогою бензопили марки «SHTIL» 05 лютого 2020 року знищили два дерева породи липа діаметром пня біля шийки кореня 55 см. і 58 см до ступеня припинення росту. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 лютого 2020 року № 06/058 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 65-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова набрала чинності 20 лютого 2020 року, штраф сплачений 20 лютого 2020 року. Згідно із розрахунком, проведеним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Половинчуком С. І. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (додаток № 1), розмір шкоди заподіяної ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 склав 31 228,99 грн. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев за межею с. Леляки на території Жмеринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області в полезахисній лісовій смузі вздовж дороги до Жмеринського лісництва, повинен нести деліктну відповідальність в повному обсязі у солідарному порядку разом із ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в тому, що було порушено його право надавати докази всупереч вимогам статей 43 і 81 ЦПК України, оскільки він та його представник адвокат Чаленко Н. В. про подальші призначення судових засідань не повідомлялися, тому не мали змоги надати суду зібрані докази, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, а саме рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_1 судової повістки у судове засідання на 11 серпня 2021 року, на якому є відмітка про вручення поштового відправлення 30 липня 2021 року і розписка в його одержанні (а. с. 73), а також рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_1 судової повістки у судове засідання на 08 вересня 2021 року, із відміткою про вручення поштового відправлення 20 серпня 2021 року і розписка в його одержанні (а. с. 88). Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги і в тому, що відповідач готувався надати в підготовчому засіданні докази, а саме: копію рішення виконавчого комітету Леляцької сільської ради № 43 від 20 листопада 2019 року «Про дозвіл на видалення дерев на території Леляцької сільської ради» та копію акта № 02 обстеження зелених насаджень, що підлягали видаленню, від 21 листопада 2019 року, які він надає до апеляційної скарги, з огляду на наступне. Згідно ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 березня 2021 року суд відкрив провадження у даній цивільній справі, призначив судове засідання на 12 квітня 2021 року на 09 год 30 хв в приміщенні суду, з повідомленням (викликом) сторін; роз`яснив відповідачам право подати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та роз`яснив, що в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішить справу за наявними матеріалами (а. с. 44). Відповідно до статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. 24 березня 2021 року за вихідним № 4863/21 4868/21 копія ухвали надіслана судом на адресу всіх учасників справи, у тому числі відповідачу ОСОБА_1 разом із копіями доданих документів (а. с. 46). Як вбачається із матеріалів справи відповідачі, у тому числі ОСОБА_1 , відзив з усіма доказами, на позовну заяву не надіслав. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 не зазначає про не отримання ним копії ухвали суду від 12 березня 2021 року про відкриття провадження у справі і про поважність причин ненадання відзиву і доданих до нього документів. Після отримання відповідачем ОСОБА_1 судових повісток про явку у судове засідання на 11 серпня 2021 року (а. с. 73) і на 08 вересня 2021 року (а. с. 88), відповідач мав право знайомитися з матеріалами справи, подавати заяви та клопотання, згідно вимог статті 43 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Як свідчать матеріали справи відповідач ОСОБА_1 і його представник, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, заяв і клопотань до суду не подавали, з матеріалами цивільної справи не знайомилися. Відповідачем ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами свого твердження в апеляційній скарзі, що вирубане ним одне дерево липи з двома стовбурами діаметром 55 см, було сухостійним, і яке увійшло до переліку бракованих дерев, визначених для видалення, що відповідно до п. 2 приміток затверджених постановою КМУ № 665 від 23 липня 2008 року такс, за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у два рази. Надані відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги рішення виконавчого комітету Леляцької сільської ради Жмеринського району № 43 від 20 листопада 2019 року і акт № 02 від 21 листопада 2019 року не містять інформації щодо ідентифікації дерев, їх місце розташування та дозвільних документів на їх порубку. Такі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними і необґрунтованими, оскільки вони не доведені відповідачем ОСОБА_1 належним, допустимим, достовірними й достатніми доказами, враховуючи також наступне. За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно положень статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7). Доказами, згідно вимог ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За правилами статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Таких доказів, які б відповідали вимогам статей 76-80 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 не надав. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає матеріалам справи, є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко В. В. Сопрун