Постанова 4854 № 420/15042/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/15042/21 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Стас Л.В. суддів - Турецької І.О., Шевчук О.А. за участю секретаря - Худика С.А. за участю представника апелянта Сульжика В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся з позовом до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відділ ДВС, Відповідач) ) про визнання протиправною та скасування постанови від 12.07.2021 року №66064757 про відкриття виконавчого провадження. Позивач вважає вказану постанову відповідача неправомірною, оскільки сама постанова викладена українською мовою, але боржником вказано « ОСОБА_2 », тобто російською. Позивач вказує, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 . На думку позивача, таку постанову неможливо вважати чинною, адже державною мовою є українська, яка стосується мови діловодства та документації органів та посадових осіб. Також, вказані відомості щодо особи боржника неможливо вважати граматичною або арифметичною помилкою, які може виправити сам державний виконавець. Крім того, позивач стверджує, що ніякого адміністративного правопорушення у квітні 2021 року він не скоював та постанову №ОДП №8825014 від 20.04.2021 року йому Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради не вручено та поштою не надіслано, як це передбачено ч.ч.6,7 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач допускає, що правопорушення міг скоїти водій, якій більш 10 років тому придбав у нього один з автомобілів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.07.2021 року №66064757 про відкриття виконавчого провадження. Стягнуто з Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 03 вересня 2021 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. В обгрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 66064757 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 1404-VIII « Про виконавче провадження». Твердження суду, щодо обгрунтування доводу позивача, що зазначення прізвища ім`я та по батькові особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, в документі, який складений українською мовою, як ОСОБА_2 , не ідентифікує вказану особу безпосередньо з ним, є не обгрунтованим, оскільки зазначене ПІБ російською мовою, не перешкоджає державному виконавцю індетифікувати особу - боржника, оскільки в постанові серія ОДП № 8825014 від 20.04.2021 зазначена дата народження та місце проживання особи стосовно якої складена постанова, та жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено винесення повідомлення про повернення виконавчого провадження та не відкриття виконавчого провадження з цих підстав. Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом встановлено, що 12.07.2021 року на адресу відділу ДВС надійшла заява Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради для примусового виконання у порядку ст.38 КУпАП постанови у справі про адміністративне правопорушення для стягнення з громадянина ОСОБА_2 штрафу з розмірі 680грн. з додатком - постанова ОДП 8825014 від 20.04.2021 року. Згідно з вказаною постановою серія ОДП 8825014 від 20.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), - зафіксовано порушення 20.04.2021 року: транспортний засіб TOYOTA AURSON, реєстраційний № НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13.06 год. по вул. Леонтовича Успенська 3 здійснив зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Штраф у розмірі 340 грн. застосований з посиланням на ст.ст.279-1, 284 КУпАП. Також, зазначено про технічний засіб, яким здійснено відеозапис. В графі «копія постанови надіслано рекомендованим листом» відсутні заповнені відомості щодо № листа та дати. Також, на постанові міститься штамп, в якому вказано - строк пред`явлення до виконання три місяця, дата набрання чинності постанови 17.06.2021 року. 12.07.2021 року старшим державним виконавцем прийнята оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№66064757, в якій зазначені: назва документу №ОДП 8825014 від 20.04.2021 року, документ видав - Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху ОМР, стягнення 680 грн., боржник ОСОБА_2 , документ вступив в законну силу 20.04.2021 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу реєстрації позивача та отримана ним. Позивач вважаючи її неправомірною та зазначаючи, що будь-яких правопорушень не скоював, оскаржив постанову про відкриття виконавчого провадження до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, досліджуючи оскаржувану постанову та документи, які стали підставою для її прийняття, відповідність дій державного виконавця, якій прийняв оскаржувану постанову вимогам Закону України №1404-VIII, дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, відповідно про наявність підстав для визнання її неправомірною та такою, що підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду з таких підстав. Частиною 1 ст.3 Закону України « Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII визначені виконавчі документи, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п.6). Повноваження Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради визначені Положенням про цей Департамент, яке затверджено рішенням Одеської міської ради №4189-VII від 30.01.2019 року (додаток 3 до рішення) (далі Положення про Департамент №4189-VII). Департамент згідно з п.2.2.7 Положення з питань організації заходів із безпеки дорожнього руху на території м. Одеси: 1) здійснює контроль за дотриманням вимог Правил дорожнього руху та Правил паркування транспортних засобів на території міста в частині дотримання всіма суб`єктами правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів; 2) здійснює фото/відеофіксацію порушень правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів на території міста. Відповідно до п.2.2.8 у межах повноважень посадові особи Департаменту здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, постанова серії ОДП №8825014 від 20.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) подана для виконання у відділ ДВС є Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради є виконавчим документом. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У той же час статтею 4 Закону України №1404-VIII встановлені вимоги до виконавчого документа, а також підстави його повернення. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Частиною 3 статті визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Згідно з ч.4 ст.4 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: - рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання) (п.1); - пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (п.2); - виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст.26 цього Закону (п.6). З огляду на наведене, вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження, державний виконавець повинен був встановити відсутність підстав для її повернення. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав слушними доводи позивача, що зазначення прізвища ім`я та по батькові особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, в документі, якій складений українською мовою, як ОСОБА_2 , не ідентифікує вказану особу безпосередньо з ним. Відповідно до п.1 ч.4 ст.4 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). Оскільки в даному випадку виконавчим документом є постанова про притягнення до адміністративною відповідальності, державний виконавець повинен був встановити факт набрання нею чинності. Проте ним залишено поза увагою, що в постанові відсутні відомості про направлення постанови особі, відносно якої складена постанова. Більш того, у наданій до виконання постанові серії ОДП №8825014 від 20.04.2021 року наявний штамп з датою набрання чинності постанови 17.06.2021 року. Проте, суд першої інстанції доречно вказав, що в оскаржуваній постанові державного виконавця від 12.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження зазначено, що документ вступив в законну силу (набрав чинності) 20.04.2021 року, тобто вказана інша дата. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з думкою суду, що вказані обставини свідчать про не встановлення державним виконавцем дати набрання чинності виконавчого документа, а тому, були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження. Згідно з ч.2 ст.291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених ч.1 статті 300-1 цього Кодексу. Проте, як вбачається з матеріалів справи, у постанові Департаменту серії ОДП №8825014 від 20.04.2021 року, в графі «копія постанови надіслано рекомендованим листом» відсутні заповнені відомості щодо № листа та дати. Не вручення постанови Департаменту позивачу позбавило його можливості довести у встановленому законодавством порядку його твердження про непричетність до вказаного адміністративного правопорушення та призвело до неправомірного відкриття виконавчого провадження за постановою (виконавчим документом), яка не набрала законною сили. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та відзиві на позов, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися. Водночас, оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених позивачем, у зв`язку з чим, наявні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.ст.315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 13.12.2021р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шевчук О.А.