Постанова 4851 № 520/7316/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 р.Справа № 520/7316/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків по справі № 520/7316/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення сектору з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.03.2020 № 181/03.34-02 про відмову йому в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області провести йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 90 % суддівської винагороди, зазначеної у довідці ТУ ДСА у Харківській області від 27.02.2020 № 04-52/175 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення сектору з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.03.2020 № 181/03.34-02 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року в розмірі 90 % суддівської винагороди, зазначеної у довідці ТУ ДСА у Харківській області від 27.02.2020 № 04-52/175 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум. Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020, оскільки на виконання пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 Верховною Радою України не прийнято окремого нормативно-правового акта з питань урегулювання порядку здійснення такого перерахунку. Також відповідач зазначає, що на даний час розмір щомісячного довічного грошового утримання судді визначається згідно чинної редакції статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Борівського районного суду від 22.09.2017 р. №05.04/73 позивача відраховано із штату суддів Борівського районного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про звільнення відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 12.09.2017 № 2759/0/15-17 (а.с. 22, 25). На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області позивач перебуває з вересня 2017. З вересня 2017 ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84%, яке він отримував до лютого 2021 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року було поновлено право позивача на отримання 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с. 18-21). З березня 2021 року розмір довічного грошового утримання перерахований відповідачем до 90% згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020. У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, у відповідності до вимог п. 24 розділу XII прикінцевих положень та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІП від 02.06.2016, позивачем була отримана довідка ТУ ДСА в Харківській області від 27.02.2020 № 04.52/175 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 лютого 2020 року (а.с. 9). 02 березня 2020 року позивач звернувся до відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про перерахунок з 19.02.2020 довічного грошового утримання у зв`язку зі змінами в законодавстві та збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб. До заяви додав довідку про суддівську винагороду від 27.02.2020 № 04-52/175. За результатами розгляду заяви, відповідачем 04.03.2020 прийнято рішення, яким було відмовлено в проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, оскільки не визначений порядок обчислення довічного грошового утримання. 05.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідкою ТУ ДСА в Харківській області від 27.02.2020 № 04-52/175. 19.04.2021 позивачем отримана відповідь відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 8, що його заява від 05.04.2021 залишена без розгляду в зв`язку з тим, що 02.03.2020 року сектором з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства було прийнято рішення про відмову в перерахунку. Підставою для відмови перерахунку довічного грошового утримання стала невизначеність порядку обчислення довічного грошового утримання (а.с. 23). Не погодившись з цим рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року у розмірі 90% суддівської винагороди, на підставі довідки ТУ ДСА України у Харківській області від 27.02.2020 № 04-52/175. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (який набрав чинність 30.09.2016) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно з частиною 5 статті 142 Закону № 1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Частина 3 статті 142 Закону №1402-VIII передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Колегія суддів звертає увагу, що на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013). Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Згідно з ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці). Отже, з 19.02.2020 при вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та, відповідно, здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача (26 років), з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. А тому, підстави для здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди відсутні. Посилання позивача на необхідність застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, під час проведення перерахунку пенсії позивачу, є помилковими, оскільки такий відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді був визначений відповідачем в порядку, який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці. Така відмінність полягає в тому, що пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), проте виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. Законом № 2453-VI було передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення КСУ від 04.12.2018 № 11-р/2018 - у розмірі 15 мінімальних заробітних плат), на відміну від положень Закону № 1402-VIII, який передбачає зовсім інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді, в даному випадку місцевого суду, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ст. 135), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (ч.3 ст.142). Отже, чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, що свідчить про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за грошовим утриманням (розміром щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI. Зміна відсоткового обчислення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18.02.2020, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII. При цьому колегія суддів зазначає, що частина третя статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» неконституційною не визнавалась, а також вказана норма не вступає в колізію з іншими нормами законодавства. Колегія суддів також підкреслює, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», наявне право (підстава) права (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Тобто, у даному випадку, при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2021 року у справ № 580/585/21, від 06 жовтня 2021 року у справі № 380/5074/20. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 року у справі №520/7316/21 з прийняттям постанови про відмову у позовні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 520/7316/21 скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 13.12.2021 року