Ухвала КЦС ВС № 703/120/21

Ухвала 09 грудня 2021 року м. Київ справа № 703/120/21 провадження № 61-19619ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовомКомунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг з централізованого опалення, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення житла в сумі 32 491,35 грн за вищевказаний період та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 189,00 грн. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року позовні вимоги задоволено. Суд вказав, що позивачем наявну у відповідача заборгованість підтверджено наданими доказами. Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року у цивільній справі за позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг з централізованого опалення, залишено без змін. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Оскільки ціна позову у даній справі становить 32 491,35 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн * 100 = 227 000,00 грн), зазначена справа є малозначною в силу закону. Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: справа має виняткове значення для заявника. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені обставини не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для заявника, оскільки доводи заявника зводяться до незгоди з судовим рішенням, однак жодним чином не обґрунтовують винятковість справи. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2021 та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг з централізованого опалення. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук