Постанова 4875 № 922/1964/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 року м. Харків Справа №922/1964/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Склярук О.І., за участю секретаря судового засідання Легуші Я.С., за участю представників учасників справи: від позивача Гофельд Г.С., свідоцтво №2191 від 31.01.2018, ордер серія АХ №1073332 від 23.11.2021, від 1-го відповідача Ткаченко Ю.С., свідоцтво серія ПТ №2099 від 03.04.2018, ордер серія АХ №1077358 від 22.11.2021, від 2-го відповідача Кореняк Ю.С., свідоцтво серія ЛГ №000309 від 31.01.2020, ордер серія ВВ №1018422 від 08.11.2021, від 3-го відповідача Кореняк Ю.С., свідоцтво серія ЛГ №000309 від 31.01.2020, ордер серія ВВ №1018421 від 08.11.2021, від 4-го відповідача Кореняк Ю.С., свідоцтво серія ЛГ №000309 від 31.01.2020, ордер серія ВВ №1018420 від 08.11.2021, від 1-ої третьої особи не з`явився, від 2-ої третьої особи Суренян А.А., свідоцтво №21/2530 від 17.03.2020, ордер серія АХ №1075981 від 11.11.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 (вх.№3179Х/1 від 22.10.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 (м. Харків, суддя Хотенець П.В., повний текст складено 23.09.2021) у справі №922/1964/21, за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків до

1. Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків,

2. Фізичної особи ОСОБА_3 , м. Харків,

3. Фізичної особи ОСОБА_4 , м. Харків,

4. Фізичної особи ОСОБА_5 , м. Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1. Фізична особа ОСОБА_6 , м. Харків,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА», м. Харків, про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації, ВСТАНОВИВ: Позивач - Фізична особа ОСОБА_1 , м. Харків звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків, Фізичної особи ОСОБА_3 , м. Харків, Фізичної особи ОСОБА_4 , м. Харків, Фізичної особи ОСОБА_5 , м. Харків, в якій просить суд визнати недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» від 26 лютого 2020 року, за яким ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності від 08 лютого 2020 року, передав, а ОСОБА_3 прийняв частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» у розмірі 3,33% (три цілих тридцять три сотих), що в грошовому еквіваленті становить 183150,00 грн.; визнати недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» від 26 лютого 2020 року, за яким ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності від 08 лютого 2020 року, передав, а ОСОБА_4 прийняв частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» у розмірі 0,97% (нуль цілих дев`яносто сім сотих), що в грошовому еквіваленті становить 53350,00 грн.; визнати недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» від 26 лютого 2020 року, за яким ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності від 08 лютого 2020 року, передав, а ОСОБА_5 прийняв частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» у розмірі 0,7% (нуль цілих сім сотих), що в грошовому еквіваленті становить 38500,00 грн.; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №14801070025000607 від 28 лютого 2020 року щодо зміни складу або інформації про засновників, зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (код ЄДРПОУ 31940888), внесений приватним нотаріусом Чорнобровкою І.В.; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №14801070025000607 від 28 лютого 2020 року щодо зміни складу або інформації про засновників, зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (код ЄДРПОУ 31940888), внесений приватним нотаріусом Чорнобровкою І.В. та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №14801070025000607 від 28 лютого 2020 року щодо зміни складу або інформації про засновників, зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (код ЄДРПОУ 31940888), внесений приватним нотаріусом Чорнобровкою І.В. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у позові відмовлено повністю. Позивач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі №922/1964/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації. В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на наступне: - між зверненням ОСОБА_2 до укладення спірних договорів пройшло всього 23 дні, що є незначним періодом для погодження всіх істотних умов та здійснення належної підготовки до укладення договорів; ОСОБА_2 у відзив зазначав про те, що ще з грудня 2019 року планував здійснити продаж своєї частки у статутному капіталі про що повідомляв усно інших відповідачів; відповідне підтверджує волевиявлення 1-го відповідача саме на купівлі-продаж своїх часток; - факт звернення 1-го відповідача з заявою до товариства про намір продати свою частку у статутному капіталі, був підтверджений заявами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були повідомлені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання свідка, передбачену ст.384 Кримінального кодексу України; - суд не надав оцінки тому факту, що між відповідачами відсутні родинні чи дружні стосунки, на підставі яких би 1-ий відповідач, маючи боргові зобов`язання перед кредиторами безоплатно відчужив би частки у статутному капіталі товариства; суд не застосував висновки Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, де суд встановив факт, що відчуження учасником товариства своєї частки безоплатно є вочевидь економічно недоцільною дією; - оскаржувані договори дарування є удаваними правочинами, оскільки насправді сторонами було вчинено інший правочин договір купівлі-продажу, а тому встановивши такі обставини, суд має розглядати справу із застосуванням правил, що регулюють саме купівлю-продаж; 1-ий відповідач при підготовці до укладання договору купівлі-продажу своєї частки всупереч вимогам Статуту Товариства та ст.20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» письмово не проінформував усіх учасників ТОВ, зокрема, ОСОБА_6 про бажання продати належну йому частку; - апелянт звертає увагу на те, що саме використання довіреності на ім`я ОСОБА_7 спричинило вибуття поза волею власника належних корпоративних прав; ОСОБА_7 , як представник 1-го відповідача діяв без достатнього обсягу повноважень, оскільки вчиняв дії поза волею 1-го відповідача. Також апелянт надав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст рішення виготовлено 23.09.2021 та отримано апелянтом 29.09.2021, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошта». Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/1964/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача. Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Призначено справу №922/1964/21 до розгляду на 23.11.2021. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. Від представника 2-го, 3-го та 4-го відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12905 від 08.11.2021), в якому просить залишити скаргу без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін. В обґрунтування своєї позиції по справі 2-ий, 3-ий та 4-ий відповідачі зазначають наступне: - відповідачі 2-4 вказують на те, що не існує жодного чинного нормативно-правового акту, який би чітко встановлював період часу, який є достатнім для погодження істотних умов договору; - заяви свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не відповідають вимогам ч.2,3 ст.88 ГПК України. Крім того, на вказаних заявах відсутнє підтвердження про обізнаність свідків про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань; - наявні у матеріалах справи боргові розписки не здатні підтвердити обставини, що входять до предмету доказування у справах про удаваність правочинів; - суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у справі належних доказів, які б дійсно могли підтвердити удаваність договорів дарування. Натомість у справі наявні докази, що підтверджують безоплатність переходу частки від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за договорами дарування від 26.02.2020; - суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що сторони вільні укладати договір, зокрема, дарування, з будь-якими особами, навіть якщо вони не перебувають у родинних стосунках; - суд першої інстанції не повинен був застосовувати у своєму рішенні висновок Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, оскільки відносини у цій справі не є подібними відносинам у справі №922/1964/21 ані за предметом спору, ані за підставами позову. Так само, у даних справах відрізняється зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, матеріально-правове регулювання; - з огляду на те, що позивав не надав належних доказів, які б дійсно підтвердили, що оспорювані договори від 26.02.2020 мали оплатний характер, посилання апелянта про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють особливості здійснення переважного права іншими учасниками товариства є безпідставним; - відповідачі 2-4 вважають, що аргументи апелянта стосовно того, що належні ОСОБА_2 корпоративні права вибули поза його волею на ім`я відповідачів 2-4 не відповідають дійсним обставинам справи, а суд у рішенні від 13.09.2021 дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 мав достатній обсяг повноважень для відчуження частки ОСОБА_2 у ТОВ «Аксіома» шляхом дарування. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 оголошено перерву у розгляді справи №922/1964/21 до 07.12.2021. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/1964/21 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Гребенюк Н.В. Представник 1-ої третьої особи до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник ФО ОСОБА_6 отримав копію ухвали про перенесення розгляду справи на 07.12.2021 26.11.2021 (т.4, а.с.197). В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.12.2021 представник позивача вимоги скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник 1-го відповідача підтримав апеляційну скаргу позивача, просив її задовольнити. Представники 2-4 відповідачів та 2-ої третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення суду залишити без змін. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини. Згідно пунктів 2.1, 4.1, 4.6, 5.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом №58 від 27.11.2012, товариство є юридичною особою, веде самостійний баланс, має рахунки в установах банків, круглу печатку та кутовий штамп, фірмові бланки та інші необхідні реквізити. Учасниками товариства є: ОСОБА_6 , якій належить 50% статутного капіталу, що еквівалентно 2750000 грн; ОСОБА_3 , якому належить 30% статутного капіталу, що еквівалентно 1650000 грн; ОСОБА_4 , якому належить 8,75% статутного капіталу, що еквівалентно 481250 грн; ОСОБА_5 , якому належить 6,25% статутного капіталу, що еквівалентно 343750 грн; ОСОБА_2 , якому належить 5% статутного капіталу, що еквівалентно 275000 грн. Відповідно до пункту 9.2. Статуту частка учасника може бути відчужена до повної її сплати лише у частині, в якій її вже сплачено. 03.02.2020 ОСОБА_2 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» із заявою, в якій просив надати довідку про те, що належна йому частка в статутному капіталі Товариства є оплаченою в повному обсязі. При цьому, ОСОБА_2 зазначав, що зазначена довідка необхідна для укладання правочину щодо продажу вказаної частки. 26.02.2020 ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_3 було укладено договір дарування частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА». Згідно пункту 1.1. договору ОСОБА_2 (дарувальник) безоплатно передає, а ОСОБА_3 (обдарований) приймає в дарунок частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (код ЄДРПОУ 31940888) у розмірі 183150, 00 гривень (сто вісімдесят три тисячі сто п`ятдесят гривень, 00 копійок), що складає 3,33% (три цілих тридцять три сотих відсотків). Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору дарування від 26.02.2020, укладеного між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_3 , обдарований набуває право власності на частину частки, що передається за цим договором, з моменту державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників та розміри часток у статутному капіталі Товариства, що здійснюється на підставі Акту приймання-передачі частини частки. З моменту державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників та розміри часток у статутному капіталі Товариства до обдаровуваного переходять всі права та обов`язки дарувальника як учасника Товариства. Згідно пункту 5.1. договору дарування від 26.02.2020, укладеного між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_3 договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. 26.02.2020 між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 було складено та підписано акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (код ЄДРПОУ 31940888), у зв`язку з укладенням між сторонами у простій письмовій формі договору дарування частини частки у статутному капіталі, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чорнобровкою І.В., зареєстровано в реєстрі за №№228, 229. 26.02.2020 ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_4 було укладено договір дарування частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА». Відповідно до пункту 1.1. договору ОСОБА_2 (дарувальник) безоплатно передає, а ОСОБА_4 (обдарований) приймає в дарунок частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» у розмірі 53350, 00 гривень (п`ятдесят три тисячі триста п`ятдесят гривень, 00 копійок), що складає 0,97% (нуль цілих дев`яносто сім сотих відсотків). Згідно пунктів 2.2., 2.3. договору дарування від 26.02.2020 укладеного між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_4 , обдарований набуває право власності на частину частки, що передається за цим договором, з моменту державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників та розміри часток у статутному капіталі Товариства, що здійснюється на підставі Акту приймання-передачі частини частки. З моменту державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників та розміри часток у статутному капіталі Товариства до обдаровуваного переходять всі права та обов`язки ОСОБА_10 як учасника Товариства. Відповідно до пункту 5.1. договору дарування від 26.02.2020, укладеного між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_4 , договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. 26.02.2020 між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 було складено та підписано акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (код ЄДРПОУ 31940888), у зв`язку з укладенням між сторонами у простій письмовій формі договору дарування частини частки у статутному капіталі, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чорнобровкою І.В., зареєстровано в реєстрі за №№234, 235. 26.02.2020 ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_5 було укладено договір дарування частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА». Згідно пункту 1.1. договору ОСОБА_2 (дарувальник) безоплатно передає, а ОСОБА_5 (обдарований) приймає в дарунок частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» у розмірі 38500, 00 гривень (тридцять вісім тисяч п`ятсот гривень, 00 копійок), що складає 0,7% (нуль цілих сім десятих відсотків). Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору дарування від 26.02.2020, укладеного між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_5 , обдарований набуває право власності на частину частки, що передається за цим договором, з моменту державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників та розміри часток у статутному капіталі Товариства, що здійснюється на підставі Акту приймання-передачі частини частки. З моменту державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників та розміри часток у статутному капіталі Товариства до обдаровуваного переходять всі права та обов`язки дарувальника як учасника Товариства. Згідно пункту 5.1. договору дарування від 26.02.2020, укладеного між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_5 , договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. 26.02.2020 між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.02.2020, та ОСОБА_5 було складено та підписано акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (код ЄДРПОУ 31940888), у зв`язку з укладенням між сторонами у простій письмовій формі договору дарування частини частки у статутному капіталі, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чорнобровкою І.В., зареєстровано в реєстрі за №№231,

232. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на день подачі позову учасниками (засновниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» є наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Звертаючись до господарського суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації, позивач на підтвердження удаваності договорів дарування від 26.02.2020 надала суду копію заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» від 03.02.2020, в якій останній просив надати довідку про те, що належна йому частка в статутному капіталі Товариства є оплаченою в повному обсязі. При цьому, ОСОБА_2 зазначав, що зазначена довідка необхідна для укладання правочину щодо продажу вказаної частки. Крім цього, позивачем було надано копію договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 07.11.2012 за яким ОСОБА_2 (продавець) передав у власність ОСОБА_6 (покупця) частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» у розмірі 5% (п`ять відсотків) статутного капіталу Товариства за номінальною вартістю відчужуваного корпоративного права 275000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) гривень. Позивач наголошує на тому, що для ОСОБА_2 абсолютно нелогічним було здійснювати безоплатне передання частки, вартість яких є значною, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не є ані близькими друзями, ані родичами для ОСОБА_2 . А тому, враховуючи наявні на час укладення договорів дарування частини частки у статутному капіталі 26.02.2020 матеріальні труднощі у ОСОБА_2 , укладення таких договорів було б економічно невигідним для ОСОБА_2 . Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фізична ОСОБА_11 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації. Колегія суддів, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне. Предметом спору у справі є вимоги позивача про визнання спірних договорів дарування недійсними з підстав їх удаваності. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до приписів ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з`ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховати іншу угоду та яку саме. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові №707/1541/16-ц від 11.04.2018, №910/19473/17 від 06.06.2018. Тобто, для встановлення факту удаваності угоди позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду - встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №908/225/19. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування у цій справі є встановлення судом обставин, які можуть свідчити про удаваність правочину, та обставин, які це спростовують (мотивів дарування часток). Щодо заяви ОСОБА_2 від 03.02.2020 про надання йому довідки, яка потрібна для укладання правочину щодо продажу належної частки, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, у письмовій заяві ОСОБА_2 просив надати йому довідку про те, що належна йому частка у розмірі 5% (п`ять відсотків) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» є оплаченою в повному обсязі, зазначав, що така довідка потрібна для укладання правочину щодо продажу належної йому частки. Як вірно встановлено судом першої інстанції, дана заява вказує лише на одностороннє бажання ОСОБА_2 станом на 03.02.2020, здійснити продаж частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» у розмірі 5% за договорами купівлі-продажу. Між тим в силу вимог закону удаваність договору можлива лише у разі свідомих дій обох сторін, спрямованих на досягнення інших правових наслідків, ніж ті, що передбачені таким договором. У зв`язку з чим, вказана заява не може бути доказом удаваності правочину, оскільки жодним чином не підтверджує аналогічного наміру ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на оплатне придбання частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА». Твердження апелянта про те, що між зверненням ОСОБА_2 із заявою від 03.02.2020 та укладанням договорів дарування від 26.02.2020 минуло всього 23 дні не узгоджуються із приписами чинного законодавства. Зокрема, не існує жодного нормативно-правового акту, який би чітко встановлював період часу, який є достатнім для погодження істотних умов договору. Щодо письмових пояснень свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , колегія суддів зазначає наступне. У вказаних заявах свідки зазначають про наявність в ОСОБА_2 фінансових труднощів та наміру продати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність «АКСІОМА». Відповідно до приписів статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Статтею 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Однак, надані позивачем заяви свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не відповідають вимогам ст.88 ГПК України, зокрема не містять інформацію про місце роботи свідків, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка або номер і серію паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, підтвердження свідків про обізнаність зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Також вказані заяви не містять посвідчення нотаріусом підписів свідків. Твердження апелянта про повідомлення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про кримінальну відповідальність поданими заявами (т.1, а.с.58, 61) або іншими матеріалами справи не підтверджуються. Отже, вказані заяви не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази. Стосовно тверджень апелянта про те, що відсутність родинних, дружніх стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 свідчить про удаваність правочинів, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору як право сторін вільно укладати договори, обирати контрагента та визначати умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 271 Цивільного кодексу України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. При цьому з аналізу положень статей 717, 720 Цивільного кодексу України не випливає, що між сторонами договору дарування мають бути наявні родинні, дружні стосунки, тобто з урахуванням статті 271 Цивільного кодексу України, «дарувальник» може вільно обирати «обдаровуваного» на власний розсуд, а обмеження такого права суперечить положенням чинного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №918/92/17. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надходження відповідачам 2-4 пропозицій щодо укладення договорів купівлі-продажу часток або отримання іншої матеріальної вигоди. Напроти, доказами того, що перехід частки у статутному капіталі ТОВ «АКСІОМА» від ОСОБА_2 до відповідачів 2-4 відбувся безоплатно є: 1) Договори дарування від 26.02.2020, з тексту яких не вбачається, що обдаровувані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 мали вчинити на користь дарувальника ОСОБА_2 будь-яку дію майнового або немайнового характеру, що свідчило б про оплатний характер відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» та вказувало на наявність ознак договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі; 2) Акти приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ «АКСІОМА», підписи на яких засвідчено приватним нотаріусом та зі змісту яких вбачається укладення саме договорів дарування від 26.02.2020 (між ОСОБА_2 та Відповідачами 2-4). 3) Нотаріально посвідчена згода дружини, якою вона надала згоду своєму чоловіку - ОСОБА_2 на відчуження частки за договорами дарування - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Так само, дана нотаріальна згода дружини спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що останній не мав наміру укладати оспорювані договори дарування. 4) Нотаріально посвідчена довіреність від 08.02.2020, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_7 діяти від його імені та за його дорученням для укладання оспорюваних договорів дарування від 26.02.2020. Отже, колегія суддів зазначає, що доводи позивача про те, що сторони за спірними правочинами намагались приховати договори купівлі-продажу не знайшли свого відображення у матеріалах справи, які не містять доказів оплатного набуття часток у статутному капіталі Товариства за договорами дарування. При цьому, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги твердження позивача про порушення переважного права ОСОБА_6 на придбання частки у статутному капіталі товариства, оскільки будь-яке обмеження права учасника у прийнятті рішення щодо дарування частки у статутному капіталі товариства як особистого немайнового права учасника товариства не обмежено, ані статутом товариства, ані чинним законодавством. Стосовно довіреності, якою 1-ий відповідач уповноважив ОСОБА_7 (повіреного) представляти інтереси довірителя, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Необхідною умовою здійснення юридичних дій представниками є наділення їх певним обсягом повноважень. Повноваження - це суб`єктивні права представника на здійснення правомірних юридичних дій від імені особи, яку представляють. Повноваження представника встановлюються особою, які представляють, законом, актом органу юридичної особи тощо. Відповідно до змісту статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно до приписів статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 08.02.2020 оформлено довіреність, що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. З тексту довіреності випливає, що ОСОБА_2 (довіритель) уповноважив ОСОБА_7 (повіреного) представляти інтереси довірителя перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, в їх департаментах, відділах та структурних підрозділах, центрах надання адміністративних послуг, у тому числі перед державними реєстраторами, нотаріусами, податковими органами, банківськими та іншими фінансовими установами з питань, що стосуються розпорядження часткою довірителя у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (ідентифікаційний код юридичної особи 31940888), укладення/здійснення будь-яких правочинів щодо частки довірителя у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (ідентифікаційний код юридичної особи 31940888), у тому числі відчужувати шляхом дарування, купівлі-продажу, вносити до статутного капіталу інших юридичних осіб або відчужувати іншим чином. Для цього повірений ( ОСОБА_7 ) має право від імені та за дорученням довірителя ( ОСОБА_2 ) вчиняти, зокрема, наступні дії: здійснювати правочини щодо частки довірителя у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (ідентифікаційний код юридичної особи 31940888), у тому числі договори дарування, купівлі-продажу частки у статутному капіталі, готувати, погоджувати проекти документів, підписувати будь-які інші договори, акти здачі-приймання, інші необхідні документи. Вищевказана довіреність була особисто підписана ОСОБА_2 (факт особистого підписання ОСОБА_2 не оспорюється). Нотаріусом Самощенко О.І. було встановлено особу ОСОБА_2 , дієздатність перевірено. Доказів того, що вказана довіреність була відкликана чи скасована матеріали справи не містять. Отже, матеріалами справи підтверджено, що представник ОСОБА_2 Сьомочкін Сергій Валентинович мав достатній обсяг повноважень для дарування частки ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА». Стосовно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА», укладеного ОСОБА_2 07.11.2012 з ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Договір від 07.11.2012 вказує на наявність волі сторін ( ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ) щодо купівлі-продажу частки в 2012 році. Між тим, відповідні обставини ніяким чином не свідчать про відсутність волі сторін оспорюваних правочинів на відчуження частки у статутному капіталі товариства шляхом її дарування. У зв`язку з чим, колегія суддів не враховує зазначений доказ, як належний. Стосовно нотаріально посвідчених заяв свідків - ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції зазначає про наступне. У вказаних заявах викладені доводи про те, що на момент укладання спірних договорів дарування, тобто станом на 26.02.2020 у ОСОБА_2 були наявні фінансові труднощі через які ОСОБА_2 вирішив саме продати належну йому частку. Як доказ економічної невигідності договорів дарування від 26.02.2020 ОСОБА_2 посилався також на власні боргові розписки від 05.03.2019 та 20.03.2019. Між тим, колегія суддів зазначає, що, по-перше, станом на дату укладення спірних договорів вказані заяви не підтверджують наявність відповідних фінансових труднощів; по-друге, колегія суддів зазначає, що навіть у випадку наявності відповідних фінансових труднощів станом на дату укладення спірних правочинів відповідне не свідчить про наявність умислу учасників договору на укладання договорів купівлі-продажу. Також колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена згода дружини - позивача у справі, якою вона надала згоду своєму чоловіку - ОСОБА_2 на відчуження частки за договорами дарування - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідні обставини позивачем не спростовуються, а отже свідчать про суперечливість поведінки позивача при ствердженні обставин щодо удаваності правочинів та наявності інформації у позивача щодо відсутності наміру чоловіка на укладання спірних договорів дарування. Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 є неприйнятними з огляду на наступне. Справа №909/1294/15 стосувалася позову фізичної особи до певної юридичної особи про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача та скасування державної реєстрації змін до статуту цієї юридичної особи. Підставою позову у справі №909/1294/15 є те, що оспорювані рішення загальних зборів, прийняті з порушенням права позивача на повідомлення його про скликання і проведення загальних зборів учасників товариства та за відсутності кворуму. Позивач посилався на обставини підроблення його підпису у заяві про вихід зі складу часників товариства. Отже, постанова Верховного Суду 01.10.2019 у справі №909/1294/15 прийнята за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судом, і за іншими поданими сторонами та оціненими доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідне судове рішення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у позові в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування частки у статутному капіталі, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження наявності умислу обох сторін правочинів щодо виникнення між ними правовідносин з купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, що зумовило б приховання договорів купівлі-продажу шляхом укладення оспорюваних договорів дарування. Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суперечать обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі №922/1964/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України. Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі №922/1964/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10.12.2021. Головуючий суддя Р.А. Гетьман Суддя Н.В. Гребенюк Суддя О.І. Склярук