Постанова 4855 № 640/6843/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6843/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила: - визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року; - скасувати як протиправне рішення № 932260154102 від 28 липня 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині застосування 60 % від середнього заробітку при здійсненні 24 липня 2020 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії на підставі рішення № 932260154102 від 28 липня 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, виходячи із 90 % від середнього заробітку у сумі 62166,66 грн., визначеного у довідці Офісу Генерального прокурора від 14 липня 2020 року № 21-1412зп та виплачувати суму перерахованої пенсії без обмеження її граничного розміру. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви ОСОБА_1 від 29 липня 2019 року та довідки Генеральної прокуратури України № 18-88зп від 19 вересня 2019 року з 13 грудня 2019 року по 23 липня 2020 року та виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 13 грудня 2019 року. Виплату здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». - стягнути з Пенсійного Фонду України та Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000 гривень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-88зп від 19 вересня 2019 року з 13 грудня 2019 року по 23 липня 2020 року та виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 13 грудня 2019 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 932260154102 від 28 липня 2020 року в частині застосування 60% від середнього заробітку при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 24 липня 2020 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 14 липня 2020 року№ 21-1412зп без обмеження її граничним розміром. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що після 13 грудня 2019 року нормативні акти про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалися. Також зауважує, що в силу приписів Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», норми якого є чинними, обмеження максимального розміру пенсії поширюється на Позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що доводи відповідача щодо відсутності нормативних підстав для перерахунку пенсії є безпідставними. Підкреслює, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років, а тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватися обмеження максимального розміру, визначені Законом № 1697-VII. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру». На підставі постанови Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2016 року у справі № 758/7377/16-а Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з 12 квітня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи на підставі довідки № 18/1 від 08 квітня 2016 року прокуратури Автономної Республіки Крим. Таким чином, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України від 05 листопада 1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» 12 квітня 2016 року за рішенням суду. 29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Бородянського відділу обслуговувану громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Бородянський відділ обслуговування громадян) з заявою про перерахунок пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працюючому пенсіонеру, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсій за віком або інвалідністю не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за 2 роки роботи підряд після призначення пенсії відповідно до статей 64 - 67 цього Закону. ОСОБА_1 отримано рішення № 13 від 07 серпня 2019 року, яке підписано начальником відділу з питань перерахунків пенсій № 7 І.М. Макухіною-Сірош та головним спеціалістом Л.Д. Цікавою, з якого вбачається, що у позивача відсутнє право на перерахунок по ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Поряд з викладеним судом встановлено, що 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з клопотанням розглянути її заяву від 29 липня 2019 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 на адресу Ірпінського об`єднаного управлінь ПФУ у Київській області надано довідку від 19 вересня 2019 року № 18-88зп про середній заробіток, видану Генеральною прокуратурою України, яка отримана вказаним органом 30 вересня 2019 року. Разом з тим, рішенням № 25 від 19 листопада 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії. Також на звернення від 04 вересня 2019 року ВЕБ-10445-Ф-С-19-027553 в електронному кабінеті на веб-порталі ПФУ Гришиною Т.А. отримано відповідь від 25 листопада 2019 року Бородянського відділу обслуговування громадян, якою повідомлено останню, що довідка щодо заробітної плати на прокурорських посадах до звернення не надавалась. Перерахунок пенсій згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено лише для пенсій, призначених за вищевказаним Законом. Оскільки ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», тому право на перерахунок пенсії згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє. Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 , не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, звернулась зі скаргами до Пенсійного фонду України, яка зареєстрована за номером ВЕБ-28000-Ф-С-19-038023, та ГУ ПФУ у Київській області (ВЕБ-10001 -Ф-С-19-038024). В подальшому, під час розгляду даної справи судом, 24 липня 2020 року ГУ ПФУ у Київській області добровільно здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Згідно з протоколом № 932260154102 від 28 липня 2020 року ГУ ПФУ у Київській області, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21 липня 2020 року, поданої на електронному порталі ПФУ, з урахуванням довідки від 14 липня 2020 року № 21-1412зп Офісу Генерального прокурора, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% від середнього заробітку. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що перерахунок пенсії позивача здійснюється із розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованим та, відповідно, перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14 липня 2020 року № 21-1412 зп з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії є доцільним. З такими висновками суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно з частиною дванадцятою вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Законом № 3668-VI до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ були внесені зміни, унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14 жовтня 2014 року прийнято Закон № 1697-VІІ (набрав чинності 15 липня 2015 року), при цьому у первинній редакції частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: "призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки". Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як убачається з пояснювальної записки до його законопроєкту, обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру". Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року. Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Кабінет Міністрів України впродовж 2015 року-2019 року років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопад 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд. Крім того, на розгляді Верховного Суду перебувала адміністративна справа № 320/950/19 за позовом колишнього працівника прокуратури до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та його зобов`язання забезпечити прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахування призначених пенсій працівникам прокуратури. У вказаній справі (постанова від 16 лютого 2021 року) колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України, з огляду на те, що Урядом не виконано покладених на нього обов`язків щодо приведення своїх нормативно-правові актів у відповідність із Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII та не забезпечено приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Також у справі № 320/950/19 Верховним Судом було зазначено, що однією з необхідних передумов незалежності у діяльності прокуратури, неупередженого, об`єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. При цьому незалежність прокурорів не є прерогативою або наданим привілеєм, а є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ними своїх повноважень (своєї діяльності). Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 року у справі № 3-209/2018 року(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки". З аналізу вищезазначеного вбачається, що на момент розгляду цієї справи законодавством України передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої таке право може бути реалізовано за умови прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та надання позивачем довідки про заробітну плату при звернення до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою. Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року (провадження № 11-337заі20). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 19 вересня 2019 року № 18-88зп. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 року призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Таким чином, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, а потім 80 і згодом 60 процентів від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Наведена позиція щодо послідовності застосування норм закону, якими визначається відсоток, з якого обчислюється пенсія, збігається з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 04 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року, у зразковій справі № 240/5401/18, в якій йдеться про зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсії військовослужбовців. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 6 жовтня 2015 року у справі № 127/11720/14-а та Верховний Суд у постанові від 8 червня 2021 року у справі № 263/15245/16-а висловили позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку. Вказана позиція зводиться до того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявлю про перерахунок пенсії, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Подібна правова позиція за схожих обставин також була застосована Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справа № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року у справі № 635/6663/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 725/1352/16-а) та від 29 червня 2020 року у справі № 490/5366/16-а. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватися норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а наступні зміни законодавства стосувалися зміни розміру відсотків при призначенні пенсії прокурорам. Надаючи оцінку доводам суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне. Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ). За положеннями статті 2 Закону № 3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача з 1 жовтня 2020 року) Максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Зазначені вище положення Закону № 3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі № 704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 161/14321/16-а та від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20. Крім того, згідно абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Однак, колегія суддів вважає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20. Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Колегія суддів зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою. Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне. Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI). Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону № 3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі № 607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 280/5154/19 та від 24 вересня 2020 року у справі № 640/5854/19. Отже, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині та шляхом виключення з резолютивної частини судового рішення формулювання «без обмеження її граничного розміру». Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року - змінити у мотивувальній частині та викласти абзац четвертий його резолютивної частини у наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 24 липня 2020 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 14 липня 2020 року № 21-1412зп." В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку