Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3789/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3789/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за № 15/25-01-13-03-42 від 31.12.2017; - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Чернігівській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи, з 31.12.2017 та відновити відомості щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку; - визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області щодо невизнання податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2018 рік (реєстраційний номер 16229485, що була подана 28.02.2019), за 2019 рік (реєстраційний номер 13462797, що була подана 02.03.2020), за 2020 рік (реєстраційний номер 6499102, що була подана 02.02.2021) податковою звітністю та вважати їх прийнятими в день фактичного отримання контролюючим органом. Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято на підставі наявності у позивача податкового боргу протягом двох послідовних кварталів, проте позивач зазначає, що вчасно та в повному обсязі сплачуються податки. Отже, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення та не визнаючи податкові декларації діяв поза межами повноважень та у спосіб, що не визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, не добросовісно, не розсудливо. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року позов задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за № 15/25-01-13-03-42 від 31.12.2017. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби України у Чернігівській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи, з 31.12.2017 та відновити відомості щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку. Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області щодо невизнання податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за 2018 рік (реєстраційний номер 16229485, що була подана 28.02.2019), за 2019 рік (реєстраційний номер 13462797, що була подана 02.03.2020), за 2020 рік (реєстраційний номер 6499102, що була подана 02.02.2021) податковою звітністю та вважати їх прийнятими в день фактичного отримання контролюючим органом. Суд першої інстанції мотивував рішення відсутністю правових підстав для визнання неподаною податкової декларації, оскільки податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу. При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації згідно з пунктом 49.11 статті 49 цього Кодексу є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов`язкових реквізитів. У той же час, впродовж 2018, 2019, 2020 років повідомлення про неприйняття податкових декларацій, ані у паперовому вигляді, ані у електронному кабінеті платника податків позивач не отримував. Окрім того суд першої інстанції врахував, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів була встановлена контролюючим органом на підставі проведеної камеральної перевірки, а не на підставі документальної перевірки, що свідчить про порушення умов і порядку прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовано правомірністю оскаржуваного рішення у зв`язку наявністю позивача податкового боргу протягом двох послідовних кварталів. Водночас судом першої інстанції залишені поза увагою доводи податкового органу про неможливість надати суду копію оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 31.12.2017 №15/25-01-13-03-42 та копії відповідних документів, які слугували підставою для його прийняття, оскільки приміщення де зберігались вказані документи було затоплене грозовими дощами, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою наданою відділом з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської міської ради від 23.07.2018 №172. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, враховуючи запровадження в Україні карантинних заходів через пандемію коронавірусу, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року на розумний строк. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, що відповідає коду КВЕД 31.01 - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (основний). Відповідно до відомостей реєстру платників єдиного податку позивач був з 01.01.2017 зареєстрований платником єдиного податку група 2, ставка 20%. Позивач протягом 2018, 2019, 2020 років здійснював господарську діяльність, подавав у встановленому законодавством порядку засобами електронного документообігу податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, що приймались податковим органом без заперечень, про що свідчать отримані квитанції №2. Крім того, впродовж 2018, 2019, 2020 років повідомлення про неприйняття податкових декларацій, ані у паперовому вигляді, ані у електронному кабінеті платника податків позивач не отримував. Позивач протягом вказаного періоду сплачував податкові зобов`язання у розмірах, що вказані у відповідних податкових деклараціях. 13.03.2021 позивач отримав лист №2345/6/25-01-24-06-15 від 25.02.2021, в якому було вказано, що Головне управління ДПС у Чернігівській області розглянуло податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2018, 2019, 2020 (№16229485 від 28.02.2019, №13462797 від 02.03.2020, №6499102 від 02.02.2020) та не визнало їх податковою звітністю, оскільки з 31.12.2017 ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку і з 01.01.2018 він перебуває на загальній системі оподаткування. Позивач 15.03.2021 звернувся до відповідача з заявою про отримання копій відповідних актів перевірки та рішень про ануляцію реєстрацію платника податку. Листом №4327/6/25-01-24-06 від 29.03.2021 повідомлено позивача, що 31.12.2017 ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідно до вимог пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, пп. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за №15/25-01-13-03-42, проте, копію зазначеного рішення не має можливості надати, оскільки документи були знищені грозовими дощами. Разом із вказаним листом відповідачем було надано копію довідки №172 від 23.07.2018, в якій зазначено, що Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області потрапила під дію стихії та зазнала збитків. Судом першої інстанції також встановлено, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку за два послідовних квартали встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних інформаційно-аналітичної системи ДПС. Так, згідно даних податкового органу станом на дату прийняття рішення Головним управлінням ДФС у Чернігівській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 31.12.2017 №15/25-01-13-03-42 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з податків і зборів, справляння яких контролювалось Головним управлінням ДФС у Чернігівській області, а саме: з єдиного податку з фізичних осіб станом на 01.08.2017 у розмірі 640,00 грн; на 01.09.2017 - 640,00 грн; на 01.10.2017 - 640,00 грн; на 01.11.2017 - 640,00 грн; на 01.12.2018 року - 640,00 грн. Однак відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність у позивача заборгованості в контексті приписів абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, з якою відповідач пов`язує наслідки анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Між тим, з акта №17/13/ НОМЕР_1 від 17.01.2018 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного законодавства, вбачається, що з 01.01.2017 станом на дату складення зазначеного акта фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку за фіксованою ставкою. При цьому, жодних відомостей про прийняття рішення стосовно позивача від 31.12.2017 про анулювання реєстрації платника єдиного податку зазначений акт перевірки не містить. Вважаючи дії ГУ ДПС у Чернігівській області по анулюванню реєстрації платника єдиного податку та виключенню його з реєстру платників єдиного податку з 30.06.2018 та рішення про анулювання реєстрацію платника єдиного податку №199/25-01-13-03-42 від 20.06.2018 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує таке. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з пунктом 3 пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що наявність у платника єдиного податку першої-третьої групи податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів є обставиною, з якою ПК України пов`язує можливість анулювання свідоцтва платника єдиного податку. При цьому, встановлення обставин наявності такого податкового боргу повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки, складеному за наслідками перевірки. Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 140/2192/19, від 19 травня 2021 року у справі № 823/1496/16, від 05 березня 2019 року у справі №822/1676/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 815/1764/16, від 14 липня 2021 року у справі № 808/224/18. Однак, несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку за два послідовних квартали встановлена контролюючим органом лише на підставі аналізу даних інформаційно-аналітичної системи ДПС. Доказів наявності акта перевірки, складеного за наслідками перевірки, яким встановлено обставини наявності такого податкового боргу та який став наслідком прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, відповідачем не надано. Водночас з акта №17/13/ НОМЕР_1 від 17.01.2018 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного законодавства, вбачається зазначена податковим органом інформація, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2017 станом на дату складення зазначеного акта є платником єдиного податку за фіксованою ставкою. У той же час названий акт перевірки не містить відомостей про прийняття рішення стосовно позивача від 31.12.2017 про анулювання реєстрації платника єдиного податку зазначений. Лише 13.03.2021 позивач отримав лист №2345/6/25-01-24-06-15 від 25.02.2021, в якому було вказано, що Головне управління ДПС у Чернігівській області розглянуло податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2018, 2019, 2020 (№16229485 від 28.02.2019, №13462797 від 02.03.2020, №6499102 від 02.02.2020) та не визнало їх податковою звітністю, оскільки з 31.12.2017 ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку і з 01.01.2018 він перебуває на загальній системі оподаткування. У відповідь на звернення позивача ГУ ДПС у Чернігівській області листом №4327/6/25-01-24-06 від 29.03.2021 повідомило, що копію рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за №15/25-01-13-03-42 не має можливості надати, оскільки документи були знищені грозовими дощами. Разом із вказаним листом відповідачем було надано копію довідки №172 від 23.07.2018, в якій зазначено, що Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області потрапила під дію стихії та зазнала збитків. Колегія суддів, надаючи юридичну оцінку наявним у справі доказам з врахуванням аргументів відповідача про знищення документів, вбачає очевидну суперечність між твердженнями відповідача про факти та обставини, що стали підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку поряд з доказами, які свідчать про зворотне (акт №17/13/2928516913 від 17.01.2018 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ). В свою чергу, акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження перевіряючих, тому відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи. Однак у даному випадку суд позбавлений можливості надати правову оцінку доказам, про наявність яких стверджує відповідач, за відсутності акта перевірки, складеного за наслідками перевірки, яким встановлено обставини наявності такого податкового боргу та який став наслідком прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а також й самого рішення. В силу вимог ст. 242 КАС України, повинно бути законним та обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях та недоведених обставинах. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України). Колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. У даній справі суб`єктом владних повноважень не надані докази для підтвердження обставин, про які він стверджує, навпаки подані ним докази суперечать його твердженням. Відсутність у матеріалах справи належних доказів, що спростовують висновки, як суду першої інстанції, так і висновки податкового органу викладені в акті №17/13/2928516913 від 17.01.2018 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , позбавляє суд апеляційної інстанції дійти протилежного висновку. Враховуючи специфіку та особливості розглядуваних спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при розв`язанні даного спору обґрунтовано не надав перевагу твердженням відповідача, зокрема, прийнявши до уваги неможливість підтвердити факт проведення податковим органом будь-якої з перевірок (камеральної чи документальної), визначених Податковим кодексом України. Разом з тим, колегія суддів враховує, що документи можуть бути втрачені, викрадені, пошкоджені, знищені, проте завжди існує шлях їх відновлення, який полягає у відтворенні тексту документа, у випадку неможливості використання останнього з певних причин. У результаті відновлені документи чи дублікати матимуть таку ж юридичну силу, що й оригінал. Однак податковий орган, ані в ході розгляду спору в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не повідомляв про вжиття заходів з відновлення знищених документів або про неможливість їх повного чи часткового відновлення. Відповідно до положень п. 48.1-48.2 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПК України. Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 ПК України, згідно п. 49.1 якої податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки. Приписами п. 49.8 ст. 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Нормами пункту 49.9 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Наведене правове регулювання вказує на те, що прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України. Як правильно встановлено судом першої інстанції позивач протягом 2018, 2019, 2020 років здійснював господарську діяльність, подавав у встановленому законодавством порядку засобами електронного документообігу податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, які, в свою чергу, приймались податковим органом без заперечень, про що свідчать отримані квитанції №2. Окрім того, впродовж 2018, 2019, 2020 років повідомлення про неприйняття податкових декларацій, ані у паперовому вигляді, ані у електронному кабінеті платника податків позивач не отримував. Податковим органом доказів зворотного також не подано. Між тим, єдиною підставою для відмови контролюючого органу у прийнятті спірної податкової звітності позивача стало анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку є неправомірним, відтак породжені ним юридичні наслідки є нікчемними. Більш того, зважаючи на те, що податковий орган не прийняв податкову звітність вже після її прийняття без заперечень, про що свідчать отримані квитанції №2. Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і податковий орган, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Повне судове рішення складено 03.12.2021 року. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Колегія суддів:О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель