Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6839/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6839/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Носівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави до Носівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року Ніжинська окружна прокуратура звернулася в інтересах держави до суду з позовом до Носівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області щодо невжиття заходів щодо набуття права комунальної власності на безхазяйне нерухоме майно - гідротехнічні споруди, розміщені на ставку-наливному - дамба, шахтний водоскид, на ставку-копані - регулююча споруда з переїздом РТП-80, яке розташоване на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області; зобов`язання Носівську міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права комунальної власності на безхазяйне нерухоме майно - гідротехнічні споруди, розміщені на ставку-наливному - дамба, шахтний водоскид, на ставку-копані - регулююча споруда з переїздом РТП-80, яке розташоване на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Носівської міської ради щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме: гідротехнічних споруд, розміщених на ставку-наливному - дамба, шахтний водоскид, на ставку-копані - регулююча споруда з переїздом РТП-80, які розташовані на території Носівської територіальної громади. - зобов`язано Носівську міську раду звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме: гідротехнічних споруд, розміщених на ставку-наливному - дамба, шахтний водоскид, на ставку-копані - регулююча споруда з переїздом РТП-80, які розташовані на території Носівської територіальної громади. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що до відання сільських, селищних, міських рад відноситься, в тому числі, вчинення дій, спрямованих на реєстрацію та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади. Наголосив, що відповідачем не вчинено заходів щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме - гідротехнічних споруд. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що ставки, на яких розміщені гідротехнічні споруди знаходяться за межами населеного пункту, тобто розпорядження вказаними об`єктами не входить до компетенції міської ради. Вказує на те, що земельні ділянки, на яких знаходяться спірні гідротехнічні споруди, віднесені до земель водного фонду державної власності. Зауважує, що гідротехнічні споруди повинні бути передані до Ніжинської районної ради або Чернігівської обласної ради. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що саме Носівській міській раді, як органу місцевого самоврядування, законодавством України надані повноваження щодо ведення обліку гідротехнічних споруд та здійснення контролю за їх використанням. Наголошує, що 27 травня 2021 року вступив в дію п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що землями комунальної власності вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Ніжинська місцева прокуратура звернулася до Носівської міської ради з листом від 20 листопада 2020 року № 66-9324вих-20, в якому просила поінформувати Носівський відділ Ніжинської місцевої прокуратури про те, чи проводилось комісійне обстеження наявних на території Носівської ОТГ гідротехнічних споруд. Також просила за наявності безгосподарських гідротехнічних споруд повідомити про вжиті заходи, направленні на взяття безхазяйного майна на облік з наступним зверненням до суду про передачу у комунальну власність (а.с. 20). Носівська міська рада листом від 23 листопада 2020 року № 12-31/2574 на вищевказаний лист Ніжинської місцевої прокуратури повідомила, що на балансі Носівської міської ради за межами м. Носівка не знаходиться ставок-наливний площею при НПР 30 га, на якому розміщені дві гідротехнічні споруди (дамба та шахтний водоскид), балансоутримувач яких невідомий (а.с. 21). Так, на території Носівської об`єднаної територіальної громади Чернігівської області ради перебувають об`єкти (гідротехнічні споруди), які є безхазяйним майном, а саме: дамба, шахтний водоскид наливного ставка; РТП-80 ставок копань, що підтверджується актом обстеження технічного стану безгосподарських гідротехнічних споруд від 15 січня 2021 року (а.с. 41). Керівник Ніжинської місцевої прокуратури, вважаючи, що Носівська міська рада зобов`язана вчинити відповідні дії щодо набуття права власності на безхазяйне майно, що розташоване на території територіальної громади, звернувся до суду з даним позовом. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що перебування безхазяйних гідротехнічних споруд за межами населеного пункту на землях водного фонду не перешкоджає набуттю права власності на таке нерухоме майно органом місцевого самоврядування, враховуючи знаходження такого майна на території Носівської територіальної громади та передбачену Цивільним кодексом України можливість виключно органом місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені, на звернення з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», частиною другою статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Стаття 25 цього Закону визначає загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно підпункту 1 пункту «а» статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку сільських, селищних, міських рад регламентуються статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження, зокрема: здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; б) делеговані повноваження: облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Так, згідно частини першої статті 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - це об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод. Статтею 12 Закону України «Про аквакультуру» передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать, зокрема, надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України. Тобто, відповідачу у справі, органу місцевого самоврядування, чинним законодавством України надані повноваження щодо ведення обліку гідротехнічних споруд, здійснення контролю за їх використанням. При цьому, в розумінні чинного законодавства України, греблі та дамби відносяться до нерухомого майна. Так, у статті 181 Цивільного кодексу України наведено визначення нерухомої речі: до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Дане визначення є узагальненим та характеризує нерухоме майно за трьома основними ознаками, які повинні бути притаманні тому чи іншому об`єкту при визначенні його належності до нерухомого майна, а саме: - розташування на земельній ділянці; - переміщення неможливе без його знецінення; - переміщення неможливе без зміни його призначення. Виходячи із вищезазначених ознак, такі об`єкти як греблі та дамби відносяться до нерухомих речей, тобто є нерухомим майном. Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Порядок проведення такої державної реєстрації встановлюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2014 року № 1952-IV. Державною реєстрацією прав на нерухоме майно - є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення (а також переходу та припинення) прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Приписами статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, зокрема, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Також, відповідно до Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, схвалені рішенням колегії Державної реєстраційної служби України від 11 грудня 2012 року, протокол № 3, до об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій. З вищенаведеного вбачається, що гідротехнічні споруди, зокрема греблі та дамби, є нерухомим майном, права на яке підлягають державній реєстрації. При цьому, поняття безхазяйного майна визначене статтею 335 Цивільного кодексу України, відповідно до якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Так, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. В розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Частиною чотирнадцятою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку. За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості. З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що до відання сільських, селищних, міських рад відноситься, в тому числі, вчинення дій, спрямованих на реєстрацію та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади. Так, законодавством визначена поетапна процедура передання у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, яка включає в себе звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, звернення органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, до суду за переданням нерухомого майна за рішенням суду у комунальну власність. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не вчинено заходів щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме вищенаведених гідротехнічних споруд. Судова колегія звертає увагу, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Чернігівської області, зокрема Носівської територіальної громади з адміністративним центром територіальної громади - м. Носівка. Згідно частини дев`ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право, зокрема, мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 58 Земельного кодексу України, землі, зайняті, зокрема: гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, належать до земель водного фонду. Положеннями частини 1 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Зі змісту статті 83 Земельного кодексу України вбачається, що у комунальній власності перебувають земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Тобто, відповідно до вищевказаного, після набуття територіальною громадою права комунальної власності на гідротехнічні споруді, в тому числі на безхазяйні, до неї переходить право власності на земельну ділянку під такою гідротехнічною спорудою. За таких обставин, перебування безхазяйних гідротехнічних споруд за межами населеного пункту на землях водного фонду не перешкоджає набуттю права власності на таке нерухоме майно органом місцевого самоврядування, враховуючи знаходження такого майна на території Носівської територіальної громади та передбачену Цивільним кодексом України можливість виключно органом місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені, на звернення з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявну в матеріалах справи Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 вересня 2021 року, відповідно до змісту якої місце розташування земельних ділянок під спірними гідротехнічними спорудами знаходиться на території Носівської міської ради. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Носівської міської ради щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме: гідротехнічних споруд, розміщених на ставку-наливному - дамба, шахтний водоскид, на ставку-копані - регулююча споруда з переїздом РТП-80, які розташовані на території Носівської територіальної громади; зобов`язання Носівську міську раду звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме: гідротехнічних споруд, розміщених на ставку-наливному - дамба, шахтний водоскид, на ставку-копані - регулююча споруда з переїздом РТП-80, які розташовані на території Носівської територіальної громади. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Носівської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов