Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/4852/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/4852/21 Номер провадження 22-ц/814/2584/21Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. секретар: Гречка Є.В. за участю представника відповідача Лисенко С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Васильєвої Любові Миколаївни на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" про стягнення заборгованості по орендній платі, відшкодування шкоди. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача В С Т А Н О В И В : Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовлено. Із вказаною ухвалою не погодилася ОСОБА_1 , представник якої - адвокат Васильєва Л.М., в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на автомобіль марки модель MAN TGX днз НОМЕР_1 . В обгрунтування доводів скарги зазначає, що ціною позову ОСОБА_1 до ТОВ "Експрес Вантаж" є кошти в сумі 235048,17грн, при цьому відповідач усіляко відмовляється від виконання договірних зобов`язань, а після смерті одного із засновників Товариства, відповідач намагається вивести майно із власності; наразі у власності Товариства залишилось лише 12 автомобілів. Відтак, на думку апелянта, наявні підстави вважати, що майбутнє рішення суду буде утруднене виконанням. Вказує, що заявлений ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову в жодній мірі не буде впливати на господарську діяльність Товариства, відтак, вбачається можливим задовольнити відповідну заяву ОСОБА_1 та накласти арешт на один транспортний засіб - автомобіль марки модель MAN TGX днз НОМЕР_1 , приблизна вартість якого складає 300000,00грн. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу не визнала, прохала її відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін. Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У вересні 2021 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Васильєвої Л.М. до місцевого суду було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій вона прохала забезпечити позов, шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 235048,17грн ціни позову та 13000грн витрат по справі, а всього 248048,17грн, які перебувають на розрахункових рахунках відповідача, ТОВ «Експрес Вантаж». У подальшому, як зазначено вище, місцевим судом було постановлено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову у визначений спосіб (а.с.9). Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано відповідних доказів та не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача може у майбутньому утруднити чи унеможливить виконання рішення суду. Такий висновок суду в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. За змістом п.4 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Так, матеріалами справи установлено, що предметом спору у даній справі є вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Експрес Вантаж» про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування шкоди, ціна позову становить 248048,17грн. При цьому, у своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказувала про потенційну можливість утруднення в майбутньому виконання рішення суду по суті спору. Проте, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи належним чином підтверджені. Не може бути задоволено заяву про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом. Відтак, ураховуючи те, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, не обґрунтував належним чином необхідність вжиття зазначеного заходу забезпечення позову, не навів беззаперечних доказів про здійснення відповідачем дій щодо відчуження спірного майна з метою уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 248048,17грн, які перебувають на розрахункових рахунках відповідача, ТОВ «Експрес Вантаж». Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на розрахункових рахунках відповідача у сумі 248048,17грн, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Загалом заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача які перебувають на відкритихрозрахункових рахунках, тобто на невизначену кількість банківських рахунків та установ, де відкриті такі рахунки, не містить відомостей щодо наявності таких рахунків, належності їх відповідачу, а накладення арешту на всі рахунки без дослідження питання щодо їх виду, правового режиму, цільового призначення коштів на них не відповідатиме принципу розумності та співмірності із заявленими вимогами. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд повинен був забезпечити позов враховуючи, що відповідач усіляко відмовляється від виконання договірних зобов`язань, а після смерті одного із засновників Товариства, відповідач намагається вивести майно із власності та наразі у власності Товариства залишилось лише 12 автомобілів, не може слугувати підставою для скасування ухвали суду, оскільки матеріалами справи вказані факти не підтверджено, доказів, які б доводили факт недобросовісного діяння відповідача щодо відчуження належного йому майна, поза волею позивача, не надано. Окрім того, вимога апеляційної скарги щодо забезпечення позову у спосіб, відмінний від визначеного в заяві шляхом накладення арешту на автомобіль марки модель MAN TGX днз НОМЕР_1 , є безпідставною, оскільки, за нормою ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції нові вимоги, при перегляді ухвали місцевого суду, не розглядає. Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують та не ґрунтуються на нормах права, а тому судом до уваги не беруться. Колегія суддів вважає, що за наведених вище обставин оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Васильєвої Любові Миколаївни, залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 10 вересня 2021 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ Ю.В. Дряниця Л.І. Пилипчук