Постанова 4819 № 663/1169/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 663/1169/20 Номер провадження 22-ц/819/2088/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И «09» грудня 2021 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П. суддів: Ігнатенко П.Я. Полікарпової О.М. секретар Савицька А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року, у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, В С Т А Н О В И В: У квітні та травні 2020 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ») звернулося до суду з позовними заявами до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 23 червня 2017 року №71-О «Про керівників філій державного підприємства «Адміністрація морських портів України», ОСОБА_1 з 27 червня 2017 року призначено начальником Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Наказами від 01 лютого 2018 року за №41/о та від 01 листопада 2017 року за №536/о, виданими ОСОБА_1 , як начальником адміністрації Миколаївського морського порту, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, звільнено з роботи із займаної посади за скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішеннями Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, та від 21 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поновлено на попередній посаді та з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на їх користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 206 104, 80 грн. та 128 374,50 грн, відповідно. В подальшому, МФ ДП «АМПУ» було сплачено на користь ОСОБА_4 : середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу 16 785 грн і 189 319, 80 грн, середній заробіток за період з 21.02.2019 року по 30.06.2019 рік, у зв`язку з затримкою виконання рішення суду в сумі 79 271, 12 грн, судовий збір у розмірі 2829, 05 грн та на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 128 374, 50 грн, середній заробіток за період з 22.06.2019 року по 08.12.2019 рік, у зв`язку з затримкою виконання рішення суду в сумі 58 830, 12 грн, судовий збір у розмірі 1923, 75 грн. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 щодо незаконного звільнення працівників, підприємству заподіяно шкоду у загальному розмірі 271 419, 97 грн і 202 827, 19 грн, відповідно. Посилаючись на положення частин першої та другої статті 130, пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в порядку регресу, завданої внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 в сумі 271 419,97 грн. та завданої внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_3 в сумі 202 827,19 грн., а також судовий збір за подачу позовних заяв на загальну суму 7113,71 грн. Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 05 лютого 2021 року цивільні справи №663/1169/20 та №663/1221/20 за позовними заявами ДП «Адміністрація морських портів України» в особі МФ ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського морського порту) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди об`єднано в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно №663/1169/20 (т. 3 а.с. 193-194). Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року у задоволенні позовних заяв Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 271 419, 97 грн та 202 827, 19 грн, відповідно. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом І інстанції порушено засади цивільного судочинства, а саме принцип рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принцип змагальності, шляхом беззаперечного прийняття позиції відповідача, яка проявлялася у систематичному задоволенні клопотань останнього, проте вони не мали доказового значення для вирішення справи по суті, оскільки з огляду на практику Верховного Суду щодо даного виду спорів, наявного правового обґрунтування та доказів, що містилися у матеріалах справи, було достатньо для повного і всебічного встановлення обставин і вирішення справи. Зазначає, що звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із займаних посад було здійснено з порушенням вимог закону є доведеним та встановленим судом фактом. Крім того, посилається на те, що не зважаючи на сталу судову практику, визначену в Постановах Пленуму Верховного Суду, узагальненнях Пленуму Верховного Суду, суд І інстанції безпідставно відступив від існуючої практики, шляхом вільного трактування норм права та переоцінки встановлених обставин справи. Так, посилаючись на абз. 101 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.12.2015 року № 12 «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю», суд прийшов до помилкового висновку стосовно того, що з ОСОБА_1 можливо стягнути матеріальну шкоду в порядку регресу, у відповідності до пункту 8 частини 1 статті 134 КЗпП України, лише при наявності його персональної вини у незаконному звільненні. Посилаючись на Інструкцію «Про порядок проведення внутрішніх розслідувань щодо порушення трудової дисципліни», затвердженої наказом ДП «АМПУ» №100 від 31.03.2017 року, суд І інстанції дійшов незаконного висновку про можливість встановлення вини відповідача на підставі висновку внутрішнього розслідування, як належного і допустимого доказу цієї вини (тобто, метою проведення службового розслідування, на думку суду мало стати встановлення вини ОСОБА_1 , хоча метою зазначеної Інструкції не є встановлення винних осіб у незаконному звільненні працівників. Зазначене вище суперечить законодавству України та практиці Верховного Суду, оскільки на законодавчому рівні встановлено вину службової особи, яка повинна нести відповідальність з відшкодування шкоди, завданої підприємству, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу службова особа, за наказом якої незаконно звільнено працівників. Поряд з цим, вказує на те, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі чи організації, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону, або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність у таких випадках, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду №14, настає незалежно від форми вини. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу. Для можливості покладення матеріальної відповідальності на ОСОБА_1 , як на особу, винну у незаконному звільненні працівника, не потрібно встановлювати наявність персональної вини відповідача, оскільки незаконні накази про звільнення підписувалися ОСОБА_1 одноособово. Необхідно було лише перевірити чи дійсно накази про звільнення працівників прийняті з порушенням законодавства, хто підписував вказані накази про звільнення та встановити суму понесених збитків, чого судом І інстанції не було зроблено. Окрім цього, судом не повністю досліджено Положення про Миколаївську філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України», затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2014 року №184, про те, що саме керівник призначає та звільняє працівників філії з посад, забезпечує додержання законодавства України про працю, видає накази, розпорядження, інструкції і дає вказівки, обов`язкові для всіх працівників філії та несе персональну відповідальність за стан та діяльність філії. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Литвиненко Є.О., який діє від імені ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», суд першої інстанції послався на те, що позивачем не доведена належними і допустимими доказами вина відповідача у скасуванні наказів про звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були визнані як незаконні з причин порушення процедури проведення такого звільнення, за дотримання якої відповідає не відповідач, а його на той час підлеглі, які погодивши вказані накази визнали правильність проведеної процедури звільнення вказаних працівників та відповідність підготовлених наказів про їх звільнення діючому трудовому законодавству. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи та це встановлено судом, згідно наказу в.о. міністра Міністерства інфраструктури України від 23 червня 2017 року ОСОБА_1 з 27 червня 2017 року призначено на посаду начальника Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (т. 1 а.с. 55-56). Наказом від 01 лютого 2018 року за №41/о, виданими ОСОБА_1 , як начальником адміністрації Миколаївського морського порту, ОСОБА_2 звільнено з роботи із займаної посади за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 59). Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року - скасовано наказ МФ ДП «АПМУ» від 01 лютого 2018 року № 41/о про звільнення ОСОБА_2 з посади головного диспетчера головної диспетчерської Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України за скорочення штату; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного диспетчера головної диспетчерської МФ ДП «АМПУ»; стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 206 104,80 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного диспетчера головної диспетчерської МФ ДП «АМПУ» та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 16785 грн.; стягнуто з ДП «АМПУ» на користь держави судовий збір у розмірі 2829,00 грн. (т. 1 а.с. 60-68, 69-79). На виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2019 року МФ ДП «АМПУ» видано наказ №205/о від 01 липня 2019 року «По особовому складу», яким скасовано наказ №41/о від 01 лютого 2018 року, поновлено ОСОБА_2 з 01 лютого 2018 року на займаній посаді та доручено централізованій бухгалтерії здійснити виплату йому середнього заробітку за період з 21.02.2019 по 30.06.2019 у зв?язку із затримкою виконання рішення суду, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу (з моменту підвищення) (т. 1 а.с. 90). МФ ДП «АМПУ» сплачено на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 16785,00 грн., середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 189 319,80 грн. та середній заробіток за період 21.02.2019 по 30.06.2019 у зв?язку із затримкою виконання рішення суду в сумі 79 271,12 грн, судовий збір в сумі 2829,05 грн. (т. 1 а.с. 91-94). Також, наказом від 01 листопада 2017 року за №536/о, виданими ОСОБА_1 , як начальником адміністрації Миколаївського морського порту, ОСОБА_3 звільнено з роботи із займаної посади за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 4 а.с. 58). Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року - поновлено ОСОБА_3 на роботі в МФ ДП «АМПУ» на посаді сторожа команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму з 02.11.2017; стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 128 374,50 грн.; стягнуто з ДП «АМПУ» на користь держави судовий збір у розмірі 1923,75 грн. (т. 4 а.с. 59-66, 67-73). На виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2019 року Миколаївською філією ДП «АМПУ» видано наказ №437/о від 09 грудня 2019 року «По особовому складу», яким скасовано наказ №536/о від 01 листопада 2017 року, поновлено ОСОБА_3 з 01 листопада 2017 року на займаній посаді та доручено централізованій бухгалтерії здійснити виплату йому середнього заробітку за період з 22.06.2019 по 08.12.2019 у зв?язку із затримкою виконання рішення суду, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу (з моменту підвищення) (т. 4 а.с. 75). МФ ДП «АМПУ» сплачено на користь ОСОБА_3 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 128 374,50 грн. та середній заробіток за період 22.06.2019 по 08.12.2019 у зв?язку із затримкою виконання рішення суду в сумі 58 830,12 грн., на користь держави судовий збір в сумі 1923,75 грн., а також суми виконавчих витрат та зборів у розмірі 13 689,82 грн. (т. 4 а.с. 78-92). Згідно частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини 1 статті 134 КЗпП України). Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільнені або переведені працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 11 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 КЗпП України та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше. Відповідно до Положення про Миколаївську філію держаного підприємства «Адміністрація морських портів України», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2014 року № 184 розділ 5 Управління філією, начальник МФ ДП «АМПУ» здійснює: керівництво Філією на принципах єдиноначальства, самостійно встановлює чисельність працівників та затверджує штатний розпис, здійснює управління поточною діяльністю філії, несе відповідальність за стан та діяльність філії, призначає та звільняє з посад працівників філії, забезпечує додержання законодавства України про працю, видає накази, розпорядження, інструкції і дає вказівки, обов`язкові для всіх працівників філії, несе персональну відповідальність за стан та діяльність філії. Зі змісту Положення вбачається, що лише начальник філії має право видавати накази звільняти працівників, зобов`язаний забезпечувати дотримання трудового законодавства, тому несе персональну відповідальність за незаконне звільнення працівників. Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішеннями Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 201 року та від 21 червня 2019 року, встановлено факт незаконного звільнення працівників філії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наказами начальника Миколаївської філії держаного підприємства «Адміністрація морських портів України» Проточенка О.М. Зважаючи на те, що зазначених вище працівників звільнено із порушенням закону за наказом начальника Миколаївської філії держаного підприємства «Адміністрація морських портів України» Проточенка О.М., тому останній як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 206 104, 80 грн та 128 374,50 грн, відповідно, які стягнуті судовими рішеннями з підприємства та сплачені останнім на користь звільнених працівників. Позовні вимоги підприємства про стягнення інших сум з відповідача, задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищезазначене, із ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода, заподіяна підприємству у розмірі 334 479, 30 грн. та відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудові витрати по сплаті судового збору у суді першої та апеляційної інстанції пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 12 541, 75 грн. Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, ухваленню нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Скадовського районного суду Херсонської області задовольнити. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року скасувати, ухвалити нове. Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» грошові кошти у розмірі 334 479, 30 грн. та судові витрати у розмірі 12 541, 75 грн. В решті вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги, безпосередньо до суду касаційної інстанції Верховного Суду. Дата складання повного судового рішення 10 грудня 2021 року. Головуючий: Л.П. Воронцова Судді: П.Я. Ігнатенко О.М. Полікарпова