Постанова 4813 № 1528/222/2012

Номер провадження: 22-ц/813/8150/21 Номер справи місцевого суду: 1528/222/2012 Головуючий у першій інстанції Тончева Н.М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., з участю секретаря Стадніченко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року про відмову у видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, постановлену під головуванням судді Тончевої Н.М., у цивільній справі за заявою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, - в с т а н о в и в: У лютому 2021 року акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи заяву АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» зазначає, що на виконання заочного рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 06 вересня 2012 року по цивільній справі № 1528/222/2012 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, банку було видано оригінали виконавчих листів про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 290 374 грн. 55 коп., судових витрат у розмірі 2 752 грн. 27 коп. 11 жовтня 2012 року виконавчий документ №1528/222/2012 щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 був пред`явлений на виконання до Тарутинського ВДВС РУЮ Одеської області, виданий Тарутинським районним судом Одеської області. 26 червня 2014 року Тарутинським ВДВС РУЮ Одеської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1528/222/2012 від 11 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу та направлено на адресу відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції м. Києва. На звернення АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» щодо виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_2 , Тарутинський ВДВС РУЮ Одеської області 05 грудня 2019 року повідомив, що у відділі перебувало на виконанні ВП № 39715645 за виконавчим документом № 1528/222/2012 про стягнення 293 126 грн. 82 коп. з ОСОБА_2 , яке було відкрите 02 вересня 2013 року. Державним виконавцем 25 червня 2014 року виконавче провадження направлено за належністю до Святошинського ВДВС та станом на 27 листопада 2019 року зазначений виконавчий лист до відділу не надходив. Заявник вважає, що оскільки оригінал виконавчого листа № 1528/222/2012 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на виконанні у Тарутинському ВДВС РУЮ Одеської області не перебуває та до Святошинського ВДВС не надходив, оригінал виконавчого документу було втрачено при пересилці між відділами ДВС. У зв`язку з тим, що боржником зобов`язання за виконавчим листом не виконані, заборгованість не погашена, та строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа був пропущений з поважних причин, банк звернувся до суду з зазначеною заявою, в якій просив видати дублікат виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 , поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_2 . Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банку України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, АТ «Державний ощадний банку України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання відносно боржника ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначив, що висновки суду про те, що відповідно до діючої редакції ЦПК України видача дубліката виконавчого листа не передбачена, банком не надано належних і допустимих доказів втрати оригіналу виконавчого листа, не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа не відповідають вимогам закону та обставинам справи. Відзиву до суду надано не було. В судове засідання, призначене на 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися, про розгляд справи були сповіщені належним чином (а.с. 137-139 т. 2). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , представника АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банку України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Державний ощадний банку України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» не надано доказів того, що оригінал виконавчого документу було втрачено, не наведено обґрунтованих обставин втрати оригіналу виконавчого листа, не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання та не зазначено жодної поважної причини необхідності видачі дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 06 вересня 2012 року задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 290374 грн. 55 коп. та судові витрати в розмірі 2752 грн. 27 коп. Звертаючись до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документа, заявник зазначав, що виконавчий документ був виданий судом та отриманий банком, однак втрачений при поштовій пересилці між відділами ДВС. 25 грудня 2015 року за вх. № 36921 від Святошинського ВДВС РУЮ у м. Києві отримано інформаційний лист, з якого вбачається, що станом на 04 грудня 2015 року на виконанні у відділі не перебуває виконавче провадження, за яким боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем - АТ «Ощадбанк». Крім того, перевіркою ЄДРВП було встановлено, що виконавче провадження за № 47415947, де боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем - АТ «Ощадбанк» перебуває на виконанні у ВДВС Тарутинського РУЮ, виконавець Носаль Р. М. З листа Тарутинського РВДВС ГТУЮ в Одеській області від 27 листопада 2019 року №44-12/10672 вбачається, що у відділі перебувало на виконанні ВП № 39715645 за виконавчим документом № 1528/222/2012 про стягнення 293 126 гривень 82 копійки з ОСОБА_2 , яке було відкрите 02 вересня 2013 року. Державним виконавцем 25 червня 2014 року виконавче провадження направлено за належністю до Святошинського ВДВС на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 27 листопада 2019 року зазначений виконавчий лист до відділу не надходив. Як доказ невиконання рішення суду заявник надав виписку по кредитному рахунку позичальника ОСОБА_1 , з якої вбачається, що борг по кредиту не погашений. Крім того, невиконання рішення суду заявник підтверджує тим фактом, що оригінал виконавчого листа №1528/222/2012 від 11 жовтня 2012 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Притуляк В.М., про що свідчить інформаційна довідка про ВП №60209873 з АСВП. Відповідно до п.17.4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 року за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа. Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 року «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили. Таким чином, умовою для видачі дубліката виконавчого документу є звернення стягувача із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання та у разі доведеності втрати його оригіналу. Наразі, повторно звернувшись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник не надав суду жодного належного та достатнього доказу втрати отриманого оригіналу виконавчого документа; не надано доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Слід зазначити, що питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Суди, при розгляді заяв про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред`явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв`язку. Вищевказане відповідає правовій позиції у справі №6-711цс15, яка викладена у постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року. Стягувач зобов`язаний сумлінно користуватись усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. В даному випадку слід зазначити, що АТ «Ощадбанк» звернулось із заявою про примусове виконання судового рішення до державного виконавця після отримання оригіналів виконавчих листів - 11 жовтня 2012 року. У відповідності до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 21 квітня 1999 року, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання був встановлений в 1 рік. Вперше АТ «Ощадбанк» звернувся із заявою про хід виконавчого провадження по вказаним виконавчим листам 16 жовтня 2015 року, тобто вже з пропуском річного строку на виконання судового рішення. 06 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження», в редакції від 02 червня 2016 року. Згідно ст.12 вказаного Закону строк виконання судових рішень вже був встановлений у 3 роки. Отримавши відповіді про те, що на виконанні органів державної виконавчої служби виконавчого провадження про стягнення на користь АТ «Ощадбанк» з боржника ОСОБА_2 суми заборгованості за судовим рішенням, представник АТ «Ощадбанк» вдруге звернувся із запитом про хід виконавчого провадження вже 25.09.2019 року та 20.11.2019 року. Оскільки до набрання вищевказаної редакції Закону законної сили, АТ «Ощадбанк» вже пропустив річний строк звернення до суду з питань примусового виконання судового рішення, на виниклі правовідносини не може поширюватись дія Закону України «Про виконавче провадження, в редакції, яка набрала чинності 06 жовтня 2016 року. Висновки суду про те, що зазначені обставини свідчать про неналежне виконання своїх обов`язків посадовими особами АТ «Ощадбанк», які зобов`язані вживати відповідних заходів щодо своєчасного і належного виконання судових рішень, яким на користь АТ «Ощадбанк» з боржників стягнуто кредитну заборгованість відповідають обставинам справи. У зв`язку з тим, що заявником не було надано належних доказів втрати оригіналу виконавчого документу, не надано належних доказів про поважність причин пропуску строку, суд на законних підставах відмовив АТ «Державний ощадний банку України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги АТ «Державний ощадний банку України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про те, що не відповідають вимогам закону та обставинам справи висновки суду про те, що банком не надано належних і допустимих доказів втрати оригіналу виконавчого листа, не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, у відповідності до яких не містять доказів втрати оригіналу виконавчого документу та поважних причин пропуску строку для його пред`явлення. Вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» 24 грудня 2019 року вже зверталося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, за результатами розгляду якої ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 29 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року, у задоволені зазначеної заяви було відмовлено, проте АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» у лютому 2021 року вдруге звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення. Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 10 грудня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра