Постанова Сумський апеляційний суд № 576/373/21

Справа №576/373/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Усенко Л. М. Номер провадження 33/816/229/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 173-2 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 30 листопада 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участю секретаря судового засідання Могиленець А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 576/373/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.03.2021, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , установив: В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі відносно нього закрити, оскільки суд встановив факт домашнього насильства лише зі слів потерпілої ОСОБА_5 та її матері, які є зацікавленими особами, інші докази на підтвердження його вини в справі відсутні, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно. Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.03.2021 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. Згідно постанови, 20.01.2021 близько 18:00 ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство у відношенні ОСОБА_5 , під час якого висловлювався на її адресу словами грубої нецензурної лайки, чинив психологічний тиск, принижував честь та гідність. 24.01.2021 о 16:00 ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство у відношенні ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 , під час якого висловлювався словами грубої нецензурної лайки. Вислухавши доводи ОСОБА_3 , який підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно ст. 1, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП), а згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Домашнє насильство згідно ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. В обґрунтування свого рішення про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення суддя суду першої інстанції послалась на пояснення надані в судовому засіданні співмешканки ОСОБА_3 ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_7 , протоколи про адміністративні правопорушення від 15.02.2021, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, заяву ОСОБА_5 , її письмові пояснення та пояснення ОСОБА_7 . Зокрема, згідно протоколу серії ВАБ 090154 від 15.02.2021 дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він 20.01.2021 близько 18:00, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , під час якого висловлювався на її адресу словами грубої нецензурної лайки, а згідно протоколу серії ВАБ 090155 від 15.02.2021 дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він 24.01.2021 о 16:00, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 , під час якого висловлювався словами грубої нецензурної лайки. Суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). При цьому відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Будучи допитаними в суді першої інстанції, ОСОБА_5 та її мати ОСОБА_7 підтвердили факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення за обставин, викладених у протоколах, а ОСОБА_3 , будучи допитаним у суді апеляційної інстанції, навпаки категорично заперечив викладені вище обставини. Для усунення протиріч і невідповідності наявних у справі доказів фактичним обставинам справи апеляційним судом неодноразово викликались ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , однак останні проігнорували судові повістки і до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, тому у справі відсутні достатні урівноважуючі фактори, які б забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів як показання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та надійні процесуальні гарантії, що б компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через неперевірені в судовому засіданні докази, внаслідок чого була б забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Решту зібраних доказів необхідно вважати недостатніми для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, оскільки вони є похідними і ґрунтуються виключно на показаннях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V). На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 пп. 5.4 п. 5). Відповідно ст. 8 КУ, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України від 26.02.2019 № 1-р/2019. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), тому ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні саме цього правопорушення встановлено не було, тому постанову судді не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, що тягне за собою її скасування через неправильне застосування норми матеріального права, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушень. Керуючись ст.294 КУпАП, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.03.2021 відносно ОСОБА_8 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов