Постанова 4819 № 766/17916/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2021 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 766/17916/21 Номер провадження: 22-ц/819/2194/21 Номер провадження: 22-ц/819/2195/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Приходько Л.А., суддів: Базіль Л.В., Бездрабко В.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач виконавчий комітет Херсонської міської ради, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2021 року та 25 жовтня 2021 року у складі головуючого судді Булах Є.М., встановив: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради про відшкодування шкоди, завданої скасуванням пільгового проїзду пенсіонерів на період карантину. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. 21жовтня 2021 року позивач подав до суду заяву про виправлення недоліків позовної заяви залишеної без руху. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, а в заяві від 21 жовтня 2021 року висловив свою незгоду із встановленими недоліками. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 06 жовтня 2021 року про залишення позову без руху та ухвалу від 25 жовтня 2021 року про повернення позовної заяви, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що недоліки вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а саме недотримання вимог визначених пунктами 6,7,8, частини третьої статті 175 ЦПК України є не обов`язковими, оскільки у своєму позові він не посилався на вжиття ним заходів досудового врегулювання, на вжиття заходів доказів або позову та на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою та ним не вживалися заходи досудового врегулювання, заходи забезпечення доказів чи позову. А тому недотримання ним вказаних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху. Вимоги пункту 10 частини 3 статті 175 ЦПК України ним дотримані, оскільки в позовній заяві зазначено, що своїм підписом він підтверджує, що в судах відсутній позов до відповідача з подібних підстав. Відсутність вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яке вже визнано незаконним, не позбавляє можливості для застосування положень пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір». Про вказані обставини він зазначив у заяві про виправлення недоліків, на що суд уваги не звернув та повернув позовну заяву. Правом на подання відзиву відповідач не скористався. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, відповідно до вимог частини 2 статті 369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України. Згідно з частиною першою статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, і даною нормою не передбачена можливість оскарження окремо від рішення суду у апеляційному порядку ухвали про залишення позовної заяви без руху. Частиною другою статті 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Відповідно до пункту першого частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. До переліку ухвал передбачених статтею 353 ЦПК України, які оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду, ухвала про залишення позовної заяви без руху не віднесена. Однак враховуючи, що позивач позбавлений можливості поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про залишення позовної заяви без руху разом з ухвалою про повернення позовної заяви, яка у даному випадку є остаточним рішення у справі, колегія суддів вважає за можливе переглянути в апеляційному порядку ухвалу про залишення позову без руху. Згідно з частинами першої та третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до вимог статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1). Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи(частина 2). Позовна заява, відповідно до вимог частини 3 статті 175 ЦПК України повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Частиною 4 статті 175 ЦПК України встановлено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк, для усунення недоліків п`ять днів з дня отримання ухвали. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не відповідає, зокрема, вимогам частини другої та третьої статті 175 ЦПК України (пункти 5,6,7,8,10), оскільки: до позовної зави не додано копію паспорта чи інший документ, який посвідчують особу; позовна заява не містить виклад обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги; у позовні заяві не зазначено про вжиття заходів досудового врегулювання спору, про вжиття заходів забезпечення доказів або позову, не зазначено докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Однак стаття 175 ЦПК України не містить вимоги щодо додання до позовної заяви копій правовстановлюючих документів позивача. Перелік документів, які зобов`язаний додати до позовної заяви позивач, визначений статтею 177 ЦПК України, також такої вимоги не містить. За змістом пункту 5частини третьої статті 175 ЦПК України позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги слід вважати фактичні обставини, що наведені у заяві. Тобто позивач у своїй заяві повинен зазначити обставини, з якими він пов`язує свою матеріально-правову вимогу та послатися на докази, які на його думку, підтверджують ці обставини. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звертаючись з вимогами про відшкодування шкоди, виклав обставини, які, на його думку, призвели до заподіяння йому шкоди відповідачем та зазначив докази, які на його думку, підтверджують вказані обставини. На стадії пред`явлення позову, відкриття провадження у справі, суд першої інстанції має виходити з положень глави 2 розділу III ЦПК України та із поданих позивачем матеріалів, та перевіряти лише передумови права на пред`явлення позову конкретної особи та дотримання останньою порядку її подання і не вправі уточнювати чи пропонувати позивачу надати (зазначити) обґрунтування своїх вимог та докази, які на думку суду, повинні відповідати за позовом. Оцінка ж вимог та доказів, з урахуванням вимог статей 77, 78 та 79 ЦПК про їх належність, допустимість і достовірність проводиться судом при ухваленні рішення відповідно до статті 263 ЦПК України. Зазначення у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, відповідно до пунктів 6,7 частини третьої статті 175 ЦПК України, вимагається лише у разі якщо такі дії проводилися, або якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. В інших випадках зазначення таких відомостей у позові не вимагається. Також не вимагається, відповідно до пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України, обов`язкового зазначення у позовній заяві доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою та зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви у разі їх відсутності. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06). Відтак, згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви порушенням права на справедливий судовий захист. Суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху у зв`язку з недотриманням позивачем вимог частини другої та пунктів 5,6,7,8 частини третьої статті 175 ЦПК України, допустивши надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, що визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції. Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позовна заява містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, та дійшов помилкового висновку про недотримання позивачем вимог пункту 10 частини третьої статті 175 ЦПК України. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог 4 статті 177 ЦПК України позивачем не додані до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» відсутні, оскільки останнім не заявлені вимоги про визнання рішення відповідача незаконним та не надано доказів на підтвердження незаконності вказаного рішення. Проте з таким висновком суду колегія суддів також погодитися не може. Так, згідно пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Отже, вказаною нормою Закону звільнено позивачів від сплати судового збору саме за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі, зокрема, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування. При цьому законодавство не вимагає від позивача звернення з вимогою про визнання рішення, дії чи бездіяльності, яким заподіяно шкоду, незаконним Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди заподіяної йому незаконним рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 08 квітня 2020 року №140, а отже в силу вимог пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір при подачі такого позову не справляється не залежно від того, заявлені чи не заявлені, вимоги про визнання рішення відповідача незаконним. А отже підстави для залишення позовної заяви без руху з підстав недотримання позивачем вимог частини 4 статті 177 ЦПК України також відсутні. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав не виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 06 жовтня 2021 року, суд першої інстанції на зазначені вище вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не дав належної оцінки заяві позивача про усунення недоліків, в якій він посилався на відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зважаючи на викладене та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції і направлення справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі до Херсонського міського суду Херсонської області. Керуючись статтями 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2021 року та ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Л.А. Приходько Судді: Л.В. Базіль В.О. Бездрабко