Постанова Сумський апеляційний суд № 591/2431/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м.Суми Справа №591/2431/20 Номер провадження 22-ц/816/1751/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2021 року, ухваленого в складі судді Клименко А.Я. в м. Суми, повний текст якого складно 23 вересня 2021 року, у цивільній справі за позовом фізичної особи-підпрємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по платежам за спожиті житлово-комунальні послуги за період з травня 2017 року по листопад 2018 року включно в сумі 51733 грн 69 коп., 3% річних в сумі 2928 грн 52 коп., інфляційні збитки в сумі 5393 грн 55 коп. Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_3 та користувався послугами по утриманню будинку та прибудинкової території, а також опалення, які надавалися нею, як приватним підприємцем, на підставі договору на обслуговування житлового комплексу з вбудованим офісом від 01 вересня 2002 року укладеного із забудовником будинку ПП «Інтерком» Крім того, на підставі цього договору, у зв`язку з відсутністю у співвласників будинку із постачальниками послуг: ПАТ «Сумиобленерго», КП «Міськводоканал», ПАТ «Сумигаз», НАК «Нафтогаз України» договорів, нею вівся облік спожитих послуг за кожним співвласником будинку окремо як згідно індивідуальних приладів обліку, так і по загальнобудинковим приладам обліку, відповідно до договорів, укладеними із вказаними постачальниками послуг та забудовником, а також здійснювались платежі за отримані співвласниками будинку комунальні послуги. У зв`язку з несвоєчасною оплатою вказаних послуг, у відповідача утворився борг на загальну суму 51733 грн 69 коп., з яких: по квартирі АДРЕСА_1 за період з серпня 2017 року по листопад 2018 року включно - 8921 грн 28 коп., з яких опалення 4097 грн 34 коп., електроенергія 2666 грн 16 коп., холодна вода та стоки 248 грн 10 коп., обслуговування будинку 1909 грн 68 коп.; по квартирі АДРЕСА_2 за період з травня 2017 року по листопад 2018 року включно - 16144 грн 98 коп., з яких опалення 1414 грн 98 коп., обслуговування будинку 2730 грн 00 коп.; по нежитловим (офісним) приміщенням, за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно - 26667 грн 43 коп., з яких опалення 12443 грн 03 коп., обслуговування будинку 14224 грн 40 коп.. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2021 року, з урахуванням виправлень внесених ухвалою цього суду від 29 вересня 2021 року, позов ФОП ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість по платежам за спожиті житлово-комунальні послуги за період з травня 2017 року по листопад 2018 року включно у сумі 51733 грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 2928 грн. 52 коп., інфляційних збитків в розмірі - 5393 грн. 55 коп., та 840 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що належна йому квартира АДРЕСА_2 у вказаному будинку відключена від дахової котельні з 02 жовтня 2018 року, а квартира АДРЕСА_1 з 01 жовтня 2019 року. З приводу нежитлових приміщень, вказує на те, що протоколами зборів засідання правління ОСББ від 01 грудня 2018 року підтверджується, що починаючи з опалювального сезону 2016-2017 року батареї радіаторів даних приміщень були відключені від теплопостачання у зв`язку з несплатою послуг. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були враховані надані ним письмові докази (довідки, виписки з банку, квитанції та розписки), якими беззаперечно підтверджується відсутність заборгованості, яку просить стягнути позивач на свою користь. Крім того, вказує на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг, виникнення заборгованості та її розмір. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без зміни, а доводи апеляційної скарги без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири під АДРЕСА_1 , загальною площею 133,9 кв.м, квартири під АДРЕСА_4 (а.с. 6-7). 01 липня 2008 року між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_5 , укладено договір про надання послуг з утримання і обслуговування будинку та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку, прибудинкової території та створення необхідних умов мешкання в цьому будинку. Сторонами договору також було узгоджено вартість послуг, що надається ПП ОСОБА_2 , строк та порядок їх сплати, а саме: відповідно до п. 2 Договору платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця , що настає за розрахунковим . (а.с. 10-11). Постановою Апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги за період з листопада 2015 року по 05 травня 2017 року, встановлені наступні обставини, які в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доведенню (а.с. 8-9). Так, 01 вересня 2002 року між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Інтерком», як власником вищевказаного будинку, укладено договір на обслуговування житлового комплексу з вбудованим офісом № 14/01-09-02, відповідно до яком якого позивач взяла на себе зобов`язання по управлінню, утриманню і використанню житлового комплексу з вбудованим офісом по АДРЕСА_6 . Пунктом 2 цього договору передбачено, що метою діяльності виконавця є: забезпечення мешканців комплексу комунальними та іншими послугами; забезпечення належного утримання комплексу за рахунок господарської діяльності на об`єктах комплексу (здача в оренду нежитлових приміщень, надання послуг з теплопостачання та водовідведення, обслуговування жильців будинку та ін. Додатковою угодою до вказаного договору від 01 вересня 2008 року, зокрема, п. 1.1 викладено у новій редакцій: «За цим договором виконавець бере на себе зобов`язання по управлінню і утриманню комунікаційних мереж власника, які обслуговують житловий комплекс з вбудованим офісом по АДРЕСА_3 ». Згідно з актом прийму передачі від 01 вересня 2002 року, складеним на підставі договору № 14/01.09.02 від 01 вересня 2002 року, вказаний вище будинок (житловий комплекс) передано на обслуговування від ПП «Інтерком» до ФОП ОСОБА_2 . За актом прийому-передачі, без зазначення дати, обладнання котельні від ТОВ УНБК на підставі договору від 02 липня 2004 року перейшло до ФОП ОСОБА_2 12 жовтня 2007 року введено в експлуатацію вузол обліку теплової енергії у котельні по АДРЕСА_3 . 18 жовтня 2007 року збори мешканців спірного житлового будинку затвердили тариф на квартплату в розмірі 1,6 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 12 травня 2008 року № 227 погоджені тарифи на послуги з утримання будинку та його прибудинкової території ПП ОСОБА_2 , а рішенням виконкому від 15 листопада 2016 року № 639 встановлений тариф на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається ФОП ОСОБА_2 для населення мешканцям будинку АДРЕСА_3 , в розмірі 1 131,88 грн. за 1 ГКал теплової енергії. З наданих ФОП ОСОБА_2 оборотних відомостей (а.с. 12-17) вбачається, що у ОСОБА_1 , як власника квартир під № АДРЕСА_7 та нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_3 , за період з травня 2017 року по листопад 2018 року включно виникла заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг на загальну суму 51733 грн 69 коп., з яких: по квартирі АДРЕСА_1 за період з серпня 2017 року по листопад 2018 року включно - 8921 грн 28 коп., з яких опалення 4097 грн 34 коп., електроенергія 2666 грн 16 коп., холодна вода та стоки 248 грн 10 коп., обслуговування будинку 1909 грн 68 коп.; по квартирі АДРЕСА_2 за період з травня 2017 року по листопад 2018 року включно - 16144 грн 98 коп., з яких опалення 1414 грн 98 коп., обслуговування будинку 2730 грн 00 коп.; по нежитловим (офісним) приміщенням, за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно - 26667 грн 43 коп., з яких опалення 12443 грн 03 коп. обслуговування будинку 14224 грн 40 коп.. Крім того, у зв`язку з невиконанням боргових зобов`язань, ФОП ОСОБА_2 , з урахування п.2 укладеного між сторонами Договору , здійснено розрахунок 3% річних, що становить 2928 грн 52 коп., та інфляційних збитків на суму 5393 грн 55 коп. (а.с. 20, 21). Даний розрахунок відповідач в доводах апеляційної скарги не спростовує . Доказів на підтвердження погашення заборгованості відповідачем надано не було. Враховуючи наведені обставини та те, що ОСОБА_1 отримував житлово-комунальні послуги, але не сплачував за них у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з травня 2017 року по листопад 2018 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 51733 грн 69 коп., 3% річних у розмірі 2928 грн 52 коп. та інфляційних збитків 5393 грн 55 коп. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. У відповідності до положень ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки на час виникнення спірних правовідносин (травень 2017 року листопад 2018 року) було врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року за №1875-IV. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. З метою упорядкування правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг у житловому фонді, на виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства прийнято Наказ № 60 від 24.05.2005 року про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді відповідно до п.1.6 якого виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно. Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано на доказах відповідачем, що у період з травня 2017 року по листопад 2018 року включно, позивач був надавачем послуг з опалення та з утримання будинку та прибудинкової території і відповідач фактично користується цими послугами і відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язаний їх сплачувати. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Всупереч доводам апеляційної скарги, платежі, здійснені ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_2 за дублікатами квитанцій, які були надані відповідачем, повністю були враховані при визначенні суми заборгованості за спірний період, що підтверджується оборотними відомостями, а тому підстав для зменшення присудженого до стягнення розміру боргу колегія суддів не вбачає. Доводи відповідача про безпідставне нарахування заборгованості за опалення належних йому приміщень в даному будинку, в у зв`язку з тим, що таких послуг він не отримував, підлягають відхиленню, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він, в порядку передбаченому законом, відмовлявся від отримання цих послуг у спірний період надано не було. ПП «Інтерком» та ФОП ОСОБА_3 дійсно 29 січня 2018 року надавали дозволи відповідачу ОСОБА_1 , як власнику квартири АДРЕСА_2 та нежитлових приміщень , на реконструкцію системи газопостачання в цих приміщеннях та відключення їх від централізованого опалення і гарячого водозабезпечення від дахової котельні будинку, але за умови погодження технічних умов в ПАТ «Сумигаз» для переходу на індивідуальне опалення та погодження проектної документації з ПАТ «Сумигаз» в установленому порядку (а.с.68-69, 132). В той же час, матеріали справи не свідчать про погодження відповідачем у спірний період технічних умов та проектної документації з ПАТ «Сумигаз» . Посилання апелянта на Акт б/н за вересень 2018 року підписаний між замовником ОСОБА_1 та ТОВ «Будсервіс» , як підтвердження факту відключення належної йому квартири АДРЕСА_2 від локальної котельні по АДРЕСА_3 не свідчить про належне відключення квартири від системи опалення дахової котельні, а свідчить лише про виконання умов укладеного договору підряду (а.с.70-71). Крім того, з рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2020 року, яке постановою Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишено без змін , вбачається, що під час розгляду справи за позовом ОСББ «Герасима Кондратьєва 127/2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інстанційними судами було встановлено, що станом на 12 червня 2019 року ОСОБА_1 з письмовою заявою до АТ «Сумигаз» про укладення договору розподілу природного газу не звертався і не був споживачем природного газу в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 , від системи опалення дахової котельні належні йому квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та нежитлові приміщення, в порядку передбаченому законом, відключені не були ( а.с.157-165). Відповідачем не було надано доказів і на підтвердження відключення належних йому нежитлових приміщень від системи теплопостачання за борги, з клопотанням про їх витребування до суду він також не звертався. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367-369,п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук