Постанова 4816 № 591/5193/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 року м.Суми Справа №591/5193/22 Номер провадження 22-ц/816/462/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. сторони: позивач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2023 року, у складі судді Северинової А.С., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 23 січня 2023 року, в с т а н о в и в : 21 жовтня 2022 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , який в подальшому уточнило, про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» в повному обсязі виконано умови договору щодо надання послуг з розподілу природного газу побутовим споживачам, в належній формі та в межах річної замовленої потужності з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. ОСОБА_1 в порушення свого зобов`язання щодо оплати позивачу послуги з розподілу природного газу у повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2022 року в розмірі 6040 грн 34 коп, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2022 року інфляційні втрати в сумі 421 грн 90 коп та 3% річних у сумі 131 грн 69 коп. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2023 року позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» інфляційні збитки в сумі 421 грн 90 коп та 3 % річних в сумі 131 грн 69 коп. Компенсовано АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» за рахунок держави судовий збір у сумі 2481 грн в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши з АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на користь відповідача 5700 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджується з рішенням суду про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних збитків та 3% річних за неналежне виконання зобов`язання щодо оплати послуги з розподілу природного газу. Доводить, що неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язання щодо оплати послуги з розподілу природного газу стало наслідком систематичного невиконання позивачем, як виконавцем послуги, обов`язків за договором, а саме: у період з січня 2020 року до жовтня 2022 року оператором ГРМ не надавався рахунок на оплату, банком здійснювалося періодичне списання коштів на оплату послуги і відповідач вважала, що сумлінно виконує свої зобов`язання з оплати послуги з розподілу природного газу. Позивачем не виконано свого обов`язку щодо досудового врегулювання спору, оскільки на адресу відповідача був надісланий лише один лист досудове попередження 10 грудня 2021 року, однак на її лист-відповідь товариством не надано розрахунок сум заборгованості, на вимогу відповідача, не проведено звірки розрахунків. У подальшому досудовим попередженням від 05 серпня 2022 року товариством заявлялася вимога про сплату в строк п`ять календарних днів заборгованості за надані послуги в сумі 5715 грн 61 коп, а у випадку незадоволення зазначених вимог у встановлений термін з метою примусового стягнення вартості розподілу природного газу змушений буде звернутися до суду. При цьому вимагалася лише сплата заборгованості, яка виникла станом на 01 серпня 2022 року, питання про сплату інфляційних витрат та 3% річних в досудовому попередженні не ставилося. Відповідачем були повністю виконані вимоги договору щодо досудового врегулювання спору. Які заявлялися в досудовому попередженні, а саме: протягом трьох днів (22 листопада 2022 року) з моменту одержання листа від позивача (19 листопада 2022 року) погоджена сторонами сума боргу була повністю погашена. Вважає, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних не враховано, що протягом усього строку неналежного виконання відповідачем зобов`язання зі сплати за послугу з доставки природного газу мали місце обставини непереборної сили, пов`язані із встановленням з березня 2020 року карантинних обмежень через поширенням COVID-19, а потім введення з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, що згідно умов договору та норм ЦК України є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Вказує, що стягнута судом сума неустойки охоплює виключно період від запровадження карантину до жовтня 2022 року, коли продовжувати діяти як карантинні обмеження, так і воєнний стан. За зазначених обставин судом безпідставно не враховано положення ст. 617 ЦК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови КМ № 206 від 05 березня 2022 року. Зазначає про неправильний розподіл судом судових витрат, оскільки заявлені позивачем вимоги складалися із: заборгованості за послугу з розподілу природного газу в сумі 6040,34 грн, інфляційних збитків в сумі 421,90 грн, 3% річних в сумі 131,69 грн, при цьому, вказуючи про задоволення позову, суд визначив до стягнення тільки інфляційні збитки та 3% річних, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу не були задоволені судом, що свідчить про часткове задоволення позову. В силу положень ст. 141 ЦПК України суд повинен був стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване. Заперечує проти тверджень апеляційної скарги про необізнаність відповідача про наявність заборгованості за послугу з розподілу природного газу. Вказує про відсутність підстав для відшкодування відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги передбачено лише надання консультацій замовнику, предмет договору не включає підготовку процесуальних документів. Всі процесуальні документи підписані особисто відповідачем, що спростовує їх підготовку адвокатом. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову 6593,93 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2023 року: 2684 грн х 100 = 268400 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області. У газеті «Сумщина» від 30 грудня 2015 року № 49 ПАТ «Сумигаз» опублікувало Типовий договір на розподіл природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, а також пропозицію товариства укласти з ним договір розподілу природного газу на умовах вказаного типового договору та заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу для побутового споживача (а. с. 18-19). Відповідно до п.п. 3, 4 глави 3 розділу ІV Кодексу ГРМ та п. 1.3 розділу І, п. 2.1 розділу ІІ, п. п. 6.4, 6.6 розділу VІ Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом приєднання споживача до умов цього договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Відповідно до п. 7.4 розділу VІІ вказаного Типового договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 є споживачем послуг АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16). Із розрахунку річної замовленої потужності по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з січня 2020 року остання користувалася послугою розподілу (доставкою) природного газу (а.с. 16). Тобто, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини з розподілу природного газу. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов`язку по оплаті послуг АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» з розподілу природного газу, за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2022 року у неї утворилася заборгованість перед товариством у розмірі 6040 грн 34 коп (а.с. 16). 02 грудня 2021 року АТ «Сумигаз» направило на адресу ОСОБА_1 досудове попередження про сплату заборгованості за надані послуги розподілу природного газу, що станом на 01 грудня 2021 року становила 4579 грн 03 коп (а.с. 37). У відповідь на досудове попередження відповідач звернулась до АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» з проханням надати розрахунок сум, з яких складається ця заборгованість (а.с. 38). 05 серпня 2022 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» направив на адресу ОСОБА_1 досудове попередження про сплату заборгованості за надані послуги розподілу природного газу, що станом на 01 серпня 2022 року становила 5715 грн 61 коп (а.с. 14, 15, 39). У відповідь на досудове попередження відповідачка знову просила позивача надати розрахунок сум, з яких складається ця заборгованість (а.с. 40). У листі від 07 вересня 2022 року за № 400-Л6-8184-0922 АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» наведено дані про нарахування та оплату за послуги з розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2022 року в сумі 5877 грн 97 коп (а.с. 42-43). У листі від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомила АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» про те, що всю заборгованість у сумі 6202 грн 71 коп, що виникла станом на 19 жовтня 2022 року нею було сплачено 22 жовтня 2022 року (а.с. 44). Відповідно до меморіального ордера від 22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок АТ «Оператор ГРС «Сумигаз» кошти за розподіл природного газу в сумі 6202 грн 71 коп (а.с. 45). У судовому засіданні та у заявах по суті справи ОСОБА_1 зазначала, що кошти в сумі 6202 грн 71 коп були сплачені нею в позасудовому порядку. Рішення суду про задоволення позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» мотивоване тим, що ОСОБА_1 , як споживачем послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , не виконано вчасно обов`язку щодо оплати цієї послуги у повному обсязі за період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2022 року, а тому, при порушенні виконання грошового зобов`язання, права позивача підлягають захисту шляхом стягнення нарахованих позивачем інфляційних збитків у сумі 421 грн 90 коп та 3% річних у сумі 131 грн 69 коп. При цьому зазначено, що борг у сумі 6202 грн 71 коп сплачено ОСОБА_1 22 жовтня 2022 року, що свідчить про визнання нею боргу та допущення прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 19 червня 2017 року № 814 АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області. Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Операторами ГРМ), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року. Відповідно до підпункту 3 п. 1 Загальних положень «Правил постачання природного газу», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил. Відносини між сторонами регулюються на підставі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498. Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494. Відповідно до вимог ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Пропозицією укласти договір, відповідно до ст. 641 ЦК України, є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. У разі, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір хоч і не надала відповідь про прийняття договору, але вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2ст. 642 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Судом першої інстанції встановлено, що скориставшись послугами АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» з розподілу природного газу, ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх обов`язків з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2022 року утворилася заборгованість перед товариством. Наданими суду доказами підтверджено, що 22 жовтня 2022 року, на наступний день після пред`явлення позову до суду, ОСОБА_1 сплатила всю суму заборгованості у розмірі 6202 грн 71 коп, яка виникла станом на 19 жовтня 2022 року, що свідчить про визнання нею боргу. При цьому, суд першої інстанції правильно вважав, що сплативши 22 жовтня 2022 року суму боргу за послугу з розподілу природного газу, ОСОБА_1 допустила прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України та обґрунтовано задовольнив позов про стягнення інфляційних збитків за період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2022 року у сумі 131 грн 69 коп та 3% річних у сумі 421 грн 90 коп. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про часткове задоволення судом позову та, відповідно, неправильний розподіл судових витрат у справі. Так, у відповіді на відзив, поданій АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (а.с. 65), та в подальшому у судому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав позов тільки в частині стягнення із ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3% річних, просив задовольнити саме такі позовні вимоги товариства. Тобто, АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» підтримав остаточні позовні вимоги саме про стягнення із ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3% річних, які і були у повному обсязі задоволені судом першої інстанції, а не частково, як помилково вважає відповідач в апеляційній скарзі. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та незаконне стягнення із ОСОБА_2 інфляційних витрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов`язання у період дії в країні карантину через поширення COVID-19 та введення на території України воєнного стану. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час. Строк карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2023 року № 1423 карантин в Україні був продовжений до 30 квітня 2023 року. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання по ст. 625 ЦК України є відповідальністю, встановленою Законом, має акцесорний характер (додатковий), залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, вступає в дію лише за умови невиконання основного договору. Вимоги за ст. 625 ЦК України є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не вимогами про відшкодування збитків, передбачених сторонами. Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. За обставин виникнення у відповідача заборгованості за послугу з розподілу природного газу, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для відмови у стягненні за період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2022 року інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, оскільки визначені судом до стягнення суми були на раховані на заборгованість, яка утворилася до введення воєнного стану. Враховуючи вищевикладене, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про неправильний розподіл судом першої інстанції судових витрат у справі. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367-369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко О. І. Собина