LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд345/4501/21

від 09.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 345/4501/21 пров. № А/857/21388/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Хомич О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2021 року (головуючий суддя Мигович О.М., м. Калуш) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Калуського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними, скасування постанови серії ГАБ № 548206 від 30.09.2021 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн за порушення ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, та закрити відносно нього провадження по справі. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати таке та прийняти нове про задоволення позову. В апеляційній скарзі зазначає, що судом не взято до уваги, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що у відповідності до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, тобто в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, а також не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 21, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. КСУ наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Враховуючи викладене, вважає, що таке обмеження може встановлюватися виключно законним актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8,19, 64 Конституції України, (п. 3.2 Рішення КСУ від 28 серпня 2020 року Конституційний суд України №1-14/2020(230/20) у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів). Зазначає, що представник відповідача посилається на те, що в обгрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, позивач жодним чином не заперечував свою присутність в приміщенні Калуського міськрайонного суду без лицевого аксесуара (маски), тому не розуміє законних підстав притягнення до адміністративної відповідальності через відсутність маски, так як носити маску для особистого захисту чи не носити кожен вирішує для себе сам, однак нав`язування є недопустимим. Захисна маска могла б бути допустима як додатковий захист під час діючого карантину при введеному надзвичайному стані, рішення про додатковий захист під час надзвичайної ситуації приймається індивідуально. Покликається на те, що рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року оформлено Протокол № 2 Пунктом 2 Протоколу вирішено схвалити представлений МОЗ Алгоритм запровадження протиепідемічних заходів запобігання поширення COVID-19 в Україні та Комунікаційний план щодо визначення алгоритмів дій у разі виникнення захворювання на COVID-19. Пунктом 3 Протоколу № 2 вирішено МОЗ разом з головами обласних, Київської міськдержадміністрації, а також із заінтересованими центральними органами виконавчої влади забезпечити неухильне виконання Алгоритму запровадження протиепідемічних заходів запобігання поширення COVID-19 в Україні та Комунікаційного плану щодо визначення алгоритмів дій у разі виникнення захворювання на COVID-19 (далі Комунікаційний план). Останнім абзацом Комунікаційного плану визначено (витяг): «- Закликаємо не розкуповувати маски в аптеках. Використовувати маски необхідно тільки у випадках, якщо у вас є ознаки гострого вірусного захворювання, або якщо ви медик, який працює з пацієнтами. Маска може створити фальшиве відчуття безпеки. За інформацією Департаменту з питань безпеки життєдіяльності, охорони навколишнього природного середовища та агропромислового комплексу Секретаріату Кабінету Міністрів України, Протокол № 2 було направлено на виконання включно до Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції. Зміст вищевикладеного дозволяє стверджувати беззаперечний, неспростовний, юридично обгрунтований факт, що кожен поліцейский зобов`язаний неухильно виконувати Комунікаційний план, повідомляти кожного, що використовувати маски необхідно тільки у випадку, якщо у вас є ознаки гострого вірусного захворювання, або якщо ви медик, який працює з пацієнтами, маска може створити фальшиве відчуття безпеки, що важливо виконувати важливі заходи безпеки, мити руки, використовувати антисептик тощо. Окрім того є чітка процедура введення карантину, законною і такою, що не суперечить Конституції України є наступна процедура введення в Україні карантину: Президент видає Указ про введення надзвичайного стану. Верховна Рада затверджує цей Указ. Указ набуває чинності. Головний санітарний лікар подає в Міністерство охорони здоров`я України подання щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину. Міністерство охорони здоров`я України порушує перед Кабінетом Міністрів України питання про встановлення карантину. Кабінет Міністрів України встановлює карантин. Карантин набуває чинності. При цьому, всі чотири дії є обов`язковими і хронологічними. Тобто, до виконання першої та другої дії, четверта відбутись не може. Зазначає, що надзвичайний стан в Україні не введено. Відповідно, станом на цей час головний санлікар ще не отримав повноважень ініціювати карантин, а у Кабінету Міністрів не було підстав встановлювати карантин. Відтак, слід стверджувати, що в правовому полі чинного законодавства України карантин не введено. Звертає увагу суду, що діюча постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню. Покликається на те, що предмет доказування у справі про адмінправопорушення становлять обставини, що підлягають з`ясуванню. У мотивувальній частині рішення № 345/4501/21, обгрунтовано не доведено у відповідності до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна вина (умисна необережна) дія чи бездіяльність, яка посягається на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і законом передбачено адміністративну відповідальність, тож вмотивовано не роз`яснено в який спосіб Позивач посягався на громадський порядок права і свободи, яку шкоду наніс суспільству перебуваючи без маски, лицевого аксесуару (чіткого визначення маски не існує) в приміщенні суду, хто саме постраждав, які матеріальні збитки наніс громадянин ОСОБА_1 оточуючим громадянам, фіз особам які займають посади, наділені владними повноваженнями в Калуському міськрайонному судді Івано-Франківської області та які самі не користуються лицевим аксесуаром у вигляді маски. З урахуванням викладеного вважає, що в будь-якому випадку обмеження поліцейським Конституційних прав і свобод, включно із обмеженням права на вільне пересування територією України (державні та приватні установи, організації, заклади, парки, сквери тощо) без вдягнутої захисної (медичної) маски допускається виключно у випадках передбачених статтею 64 Конституції України, отже за відсутності введених в Україні або окремих її місцевостях режимів воєнного або надзвичайного стану, притягнення до адміністративної відповідальності за вільне пересування територією України (державні та приватні установи, організації, заклади, парки, сквери тощо) без вдягнутої захисної (медичної) маски - не може мати місце, так як відсутня законна подія та відсутня законна підстава. Зазначає, що жоден з підзаконних актів Кабінету Міністрів України постанови № 211 від 11 березня 2020 року, № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1100 від 11 листопада 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року якими установлено карантин та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів, дію яких направлено на обмеження права на вільне пересування територією України (державні та приватні установи, організації, заклади, парки, сквери тощо) без вдягнутої захисної (медичної) маски - є такими, що прямо суперечать і не відповідають статті 64 Конституції України, отже поліцейський не має права ними керуватись і послатись на них, як на підставу для притягнення до адміністративної відповідальності за їх порушення. ГУ НП в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило щодо доводів апеляційної скарги та просило залишити рішення суду без змін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2021 інспектором СРПП Калуського РВП в Івано-Франківській області Кравчуком В.В. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №548206, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн (а.с. 14). Згідно із вказаною постановою ОСОБА_1 30.09.2021 о 11 годині 00 хвилин за адресою: м.Калуш, вул.Молодіжна,10, перебував в громадському, місці в приміщенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, без вдягнених засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.44-3 КУпАП. Розглядаючи спір, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України 09.12.2020 прийнято постанову № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 1 якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Згідно із п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Вимогами ч. 2 ст. 43-3 КУпАП передбачено, що перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч.2 ст.222 КУпАП розгляд справ за ч.2 ст.44-3 КУпАП проводять органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Вимогами статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в приміщенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, представником відповідача надано суду скрін-шоти з камер відеоспостереження в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області від 30.09.2021 (а.с. 27, 28, 29). Факт перебування ОСОБА_1 в приміщенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот ним не заперечується, а фактично його доводи зводяться до незаконності карантину та введених у зв`язку з цим обмежень. Відтак, вірним є висновок суду, що інспектор СРПП Калуського РВП в Івано-Франківській області Кравчук В.В. діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено перебування ОСОБА_1 в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, а тому у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2021 року по справі № 345/4501/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»