Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/477/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/477/21 пров. № А/857/17662/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Шевчук С.М., Шинкар Т.І. з участю секретаря судового засідання: Хабазня Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Потабенко В.А., час ухвалення судового рішення 11 год 49 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 01 червня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі Спеціалізована прокуратура, відповідач) щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані 264 дні відпустки з розрахунку 442,35 грн за один день відпустки, а всього у сумі 116780,40 грн, зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру провести перерахунок та виплату йому компенсації за невикористані 264 дні відпустки із заробітної плати станом на день звільнення 08.10.2020 за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури (прирівняною до заступника військового прокурора Західного регіону України), виходячи з розрахунку 4409,50 грн за один день невикористаної відпустки, а всього у розмірі 1164108 грн, без будь-яких відрахувань, з урахуванням раніше отриманої ним компенсації за невикористані відпустки, визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2020 по 08.10.2020, з розрахунку середньомісячної заробітної плати у сумі 16020,69 грн та середньоденної у сумі 762,89 грн, зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру здійснити перерахунок та виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2020 по 08.10.2020 відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, ст.27 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 (далі Закон №108/95-ВР), ст.81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі Закон №1697-VII) та п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі Порядок №100), тобто з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів у розмірі 727918,80 грн та з урахуванням раніше отриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2020 по 08.10.2020 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток з урахуванням проведеного перерахунку заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, за весь час затримки з 09.10.2020 по день фактичного розрахунку з розрахунку 4409,50 грн за один день. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 27.05.2021 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 264 дні відпустки з розрахунку 442,35 грн за один день відпустки, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру здійснити перерахунок та виплатити компенсацію за невикористані 264 дні відпустки, виходячи із заробітної плати станом на день звільнення 08.10.2020 за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури (прирівняною до заступника військового прокурора Західного регіону України), із розрахунку 4409,50 грн за один день невикористаної відпустки, без будь-яких відрахувань та з урахуванням раніше виплаченої суми, визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11.01.2020 по 07.10.2020, виходячи із розрахунку середньомісячної заробітної плати у сумі 16 020,69 грн та середньоденної заробітної плати у сумі 762,89 грн, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі за період з 11.01.2020 по 07.10.2020 включно відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, ст.27 Закону №108/95-ВР, ст.81 Закону №1697-VII та п.10 Порядку №100 з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів та з урахуванням раніше виплаченої суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги в частині висновків суду про неправильне нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані щорічні оплачувані відпустки зазначає, що сума середнього заробітку позивача в розмірі 762,89 грн обчислена виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи перед звільненням та застосовується для розрахунку виплати за час вимушеного прогулу і не може братися за основу розрахунку середнього заробітку для обчислення суми компенсації за не використанні дні відпустки, оскільки для цього Порядком №100 передбачено 12 місячний розрахунковий період. Також, суд першої інстанції помилково погодився з доводами позивача про необхідність застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу. При цьому, вказує на відсутність підстав для розрахунку середнього заробітку з урахуванням коригування посадового окладу на коефіцієнт підвищення, оскільки посада, яку обіймав позивач була скорочена. Також скаржник зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру», оскільки позивач ніколи не працював на посаді заступника керівника Спеціалізованої прокуратури. Крім того, позивач не проходив переатестацію, на будь-які посади окружної, обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора та відповідних спеціалізованих прокуратур не призначався та не працював. З аналогічних підстав вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з (11.01.2021 по 08.10.2021 в апеляційній скарзі) 11.01.2020 по 08.10.2020. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Гончава Б.С., який підтримав апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з 14.08.2014 працював на посаді заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління. Наказом Генерального прокурора України №1502к від 23.10.2014 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління у зв`язку з припиненням трудового договору на підставі п.72 ст.36 КЗпП України. Відповідно до п.3 наказу Генерального прокурора №66 від 05.02.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних)» військову прокуратуру Західного регіону України перейменовано на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону. 08.09.2020 відповідно до п.1 наказу Генерального прокурора №414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020, а п.2 цього ж наказу передбачено, що він набирає чинності з моменту опублікування. Даний наказ було опубліковано у випуску №164 (7421) газети «Голос України», яка є загальнодоступною, як інформація про те, що саме з 11.09.2020 розпочали роботу обласні прокуратури. Тобто, з 11.09.2020 військову прокуратуру Західного регіону України перейменовано у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону з ідентифікаційним кодом : 38326057, який був у військової прокуратури Західного регіону України. 08.10.2020 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 по справі №813/7713/14, наказом Генерального прокурора №401к ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління з 24.10.2014. 08.10.2020 наказом Генерального прокурора №402к ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління. Під час роботи позивач перебував на фінансовому забезпеченні у військовій прокуратурі Західного регіону України, де проходив військову службу (працював) незважаючи на те, що призначався та звільнявся з посади Генеральним прокурором. У день звільнення 08.10.2020 позивач подав заяву про проведення з ним розрахунку при звільненні, у якій просив виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу за період з 11.01.2020 по день фактичного звільнення з посади 07.10.2020, з урахуванням коефіцієнтів підвищення посадових окладів відповідно до ст.116 КЗпП України, ст.27 Закону №108/95-ВР, п.п.2, 5, 8, 10 Порядку №100, нарахувати та виплатити йому відповідно до положень ст.ст.82, 85 Закону №1697-VII, ст.ст. 82, 83, 116, 117 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки», ст. 27 Закону №108/95-ВР грошову компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки тривалістю 30 календарних днів та щорічні додаткові оплачувані відпустки тривалістю 15 календарних днів за період з 24.10.2014 по дату звільнення 08.10.2020. 30.10.2020 Спеціалізована прокуратура нарахувала та виплатила позивачу компенсацію за невикористані 264 дні відпустки у загальній сумі 116780,40 грн, виходячи з 442,35 грн за один день. Із відрахуваннями на картку ОСОБА_1 було виплачено 94940,31 грн. 09.11.2020 Спеціалізована прокуратура виплатила позивачу 142660,43 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2020 по 08.10.2020, з розрахунку 753,83 грн. Із відрахуваннями на картку ОСОБА_1 було виплачено 114841,68 грн. Таким чином встановлено, що розрахунок з позивачем при звільненні проведений відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, тобто не у день звільнення. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач невірно провів нарахування та виплату позивачу компенсацію за невикористані 264 дні відпустки, оскільки така повинна була бути нарахована та виплачена з розрахунку заробітної плати станом на день звільнення 08.10.2020 за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури (прирівняною до заступника військового прокурора Західного регіону України), тобто з розрахунку 4409,50 грн за один день невикористаної відпустки, без будь-яких відрахувань. При цьому суд першої інстанції врахував положення ст.81 Закону №1697-VII та рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020. В частині вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2021 по 08.10.2021, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час здійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника відповідачем не враховано наведені вище положення Закону №1697-VII, рішень Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019, від 26.03.2020 №6-р/2020, а також ст.27 Закону №108/95-ВР та пунктів 2, 5, 8, 10 Порядку №100. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині рішення суду першої інстанції, що не оскаржене сторонами, суд апеляційної інстанції правової оцінки не надає та не вбачає підстав для застосування положень частини другої статті 308 КАС України. Щодо стягнення компенсації за невикористані щорічні оплачувані відпустки, колегія суддів зазначає наступне. На день звільнення (08.10.2020) позивач мав 264 дні невикористаних відпусток за 2014 - 2020 роки з розрахунком 442,35 грн за один день, що не заперечується відповідачем. Відповідно до ст.82 КЗпП України, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 75 цього Кодексу), зараховуються: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; 2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), тощо. Згідно ст. 83 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. З матеріалів справи видно, що 08.10.2020 позивача було звільнено із займаної посади та як наслідок грошова компенсація за невикористані дні відпустки повинна була нараховуватися та виплачуватися, виходячи із заробітної плати станом на день звільнення, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу. Спеціалізованою прокуратурою при нарахуванні заробітної плати позивачу за 08.10.2020 не враховано посадовий оклад та інші складові заробітної плати з урахуванням рішення Конституційного суду України №7-(ІІ)/2019 від 13.12.2019 та №6-р/2020 від 26.03.2020, ст. 81 Закону №1697-VII, згідно якого розмір заробітної плати заступника військового прокурора Західного регіону України прирівняної до посади заступника керівника Спеціалізованої прокуратури становить 71321,15 грн (посадовий оклад 49187,00 грн, надбавка за вислугу років 15756,10 грн, надбавка за роботу з таємними документами 7378,05 грн). Відтак, розмір місячного окладу прокурора, що обіймає посаду заступника прокурора регіонального рівня, становить 49186,80 грн. Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу посади, яку позивач обіймав до звільнення, з 26.03.2020 складає 5,78. Такими чином, суд першої інтенції правильно встановив, що середньоденна заробітна плата за посадою заступника військового прокурора Західного регіону України прирівняною до посади заступника керівника Спеціалізованої прокуратури становить 4409,50 грн на день (762,89 грн х 5,78). Крім того, відповідно до ст.129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. У випадку, якщо компенсацію за невикористану відпустку нараховують після звільнення працівника, її не включають до бази нарахування ЄСВ (лист ПФУ №22373/03-20 від 18.10.2011). Адже на момент нарахування компенсації (виплати за невідпрацьований час) звільнена особа вже не є застрахованою, оскільки не перебуває з колишнім роботодавцем у трудових відносинах. Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані 264 дні відпустки з розрахунку заробітної плати станом на день звільнення 08.10.2020 за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури (прирівняною до заступника військового прокурора Західного регіону України), тобто з розрахунку 4409,50 грн за один день невикористаної відпустки, без будь-яких відрахувань. Правова позиція щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані відпустки із заробітної плати на день звільнення викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18. Розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач працював, і який виплачував йому заробітну плату. Відтак, саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу грошової компенсації за невикористані 264 дні відпустки. При цьому, рішення суб`єкта владних повноважень, які приймаються за зверненнями осіб, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом щодо повторного перерахунку та виплати грошової компенсації за 264 дні невикористаної відпустки, буде правильно зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру здійснити перерахунок та виплатити позивачу компенсацію за невикористані 264 дні відпустки, виходячи із заробітної плати станом на день звільнення 08.10.2020 за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури (прирівняною до заступника військового прокурора Західного регіону України), тобто із розрахунку 4409,50 грн за один день невикористаної відпустки, без будь-яких відрахувань, з урахуванням раніше виплаченої суми. Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за час невиконання рішення про поновлення на роботі за період з 11.01.2021 по 08.10.2021, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Спеціалізована прокуратура у воєнній та оборонній сфері Західного регіону України здійснила нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 11.01.2020 по 08.10.2020. У січні 2020 року відповідно до листа Міністерства соціальної політики України №1133/0/206-19 від 29.07.2019 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» 21 робочий день, у лютому - 20 робочих днів, у березні - 21 робочий день, у квітні - 21 робочий день, у травні - 19 робочих дні, у червні - 20 робочих дні, у липні - 23 робочі дні, у серпні - 20 робочих дні, у вересні - 22 робочі дні та у жовтні - 21 робочий день. Наказом Генерального прокурора №401к від 08.10.2020 ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління з 24.10.2014. 08.10.2020 наказом Генерального прокурора №402к ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління. Таким чином, нарахування середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого позивача повинно було здійснено з 11.01.2020 по 07.10.2020. В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що суд першої інстанції помилково зазначив про застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу, оскільки посада скорочена з 14.07.2015, а відтак і застосовувати вказаний коефіцієнт не має підстав. Крім того, позивач не проходив переатестацію, а тому не набув право на отримання посадового окладу відповідно до ст. 81 Закону №1697-VII. Також перерахунок проведено із розрахунку 762,89 грн, правомірність якого перевірено та встановлено Восьмим апеляційним адміністративним судом по справі №813/7713/14. Колегія суддів зазначає, що під час перегляду Верховним Судом касаційної скарги позивача по справі №813/7713/14, Верховний Суд щодо врахування коефіцієнту підвищення окладу дійшов наступного висновку. Відповідно до п.10 Порядку №100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). З конструкції цієї норми слідує, що коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення. Такий висновок ґрунтується на тому, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням саме посадового окладу (тарифної ставки). Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах досліджував питання застосування п.10 Порядку №100 при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у постановах від 26.06.2019 по справі №813/5855/15, від 03.10.2019 по справі №804/8042/17, від 15.04.2020 по справі №826/15725/17, від 15.10.2020 по справі №826/17601/14, від 11.02.2021 по справі №814/197/15, від 25.02.2021 по справі №816/4583/14, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Варто відзначити, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у вище перелічених постановах, яка полягає у необхідності застосування п.10 Порядку №100 у тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню п.2 та п.10 цього Порядку. Відтак, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати у тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства. Верховний Суд вважав помилковими доводи відповідача щодо відсутності застосування коефіцієнту підвищення та звернув увагу, що заробітна плата (середній заробіток), яка коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і окладів не залежить від наявності посади, а залежить від часу вимушеного прогулу (протягом якого за працівником зберігається середній заробіток) та зміни тарифної ставки (посадового окладу) за такою посадою чи аналогічною посадою. Передумовою для здійснення розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з врахуванням коригування посадового окладу на коефіцієнт підвищення) є встановлення наявності в штатному розписі у відповідному органі посад, які аналогічні посаді позивача та інформації про посадові оклади відповідних працівників. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 по справі №420/6014/18. Отже, враховуючи перелічені вище правові позиції суду касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час здійснення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника відповідачем нараховано та виплачено такий середній заробіток без урахування положень ст.81 Закону №1697-VII, ст.27 Закону №108/95-ВР, рішень Конституційного суду України №7-(ІІ)/2019 від 13.12.2019, №6-р/2020 від 26.03.2020 та пунктів 2, 5, 8, 10 Порядку №100. У порушення вимог п.10 Порядку №100, Спеціалізованою прокуратурою не було здійснено при обчисленні середнього заробітку коригування з врахуванням коефіцієнтів їх підвищення. Як видно з листів-повідомлень військової прокуратури Західного регіону України (правонаступником якої є відповідач) №18-243-вих-19 від 12.11.2019 (лист №18-251-вих-19 від 29.11.2019) з 06.09.2017 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів становить 2701,02 грн в день. Відтак, за період з 11.01.2020 по 25.03.2020 включно повинно було бути виплачено позивачу середній заробіток за 53 робочі дні (15 робочих днів січня, 20 робочих днів лютого та 17 робочих днів березня), що з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів становить 2701,02 грн в день. Надалі, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 (тобто з 26.03.2020) посадові оклади прокурорів повинні нараховуватись відповідно до положень ст. 81 Закону №1697-VII, якою передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 01.01.2021 посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 01.01.2022 - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3. Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі: 1) Генерального прокурора - 1,7 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 2) першого заступника Генерального прокурора - 1,5 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 3) заступника Генерального прокурора - 1,3 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 4) керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 5) заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 6) керівника обласної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 7) першого заступника керівника обласної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 8) заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури. Таким чином, розмір місячного окладу прокурора, що обіймає посаду заступника прокурора регіонального рівня, становить 49186,80 грн. У зв`язку з цим, коефіцієнт підвищення посадового окладу посади, яку позивач обіймав до звільнення, з 26.03.2020 складає 5,78. Відповідно середньоденна заробітна плата становить 4409,50 грн (762,89 грн х 5,78). Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законом не передбачено на час виникнення спірних правовідносин будь-яких підстав для незастосування коефіцієнту підвищення посадових окладів. Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 по справі №804/8042/17, від 13.05.2020 по справі №826/1001/16, від 07.07.2020 по справі №811/952/15, від 10.09.2020 по справі №280/2659/19, від 19.11.2020 по справі №826/14554/18, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Доводи відповідача про не проходження позивачем переатестації на посади до окружної, обласної та Офісу Генерального прокурора та відповідних спеціалізованих прокуратур та не призначення його на ці посади, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі не мають жодного значення для обрахунку середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу та виплати середнього заробітку за час невиконання рішення суду, оскільки заробітна плата за час вимушеного прогулу (середній заробіток), яка коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і окладів не залежить від наявності посади, проходження переатестації тощо, а залежить від часу вимушеного прогулу та зміни тарифної ставки за такою посадою чи аналогічною посадою. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі №380/477/21 - без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 09.12.2021.