Постанова 4857 № 1.380.2019.006236

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006236 пров. № А/857/19029/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Шинкар Т.І. з участю секретаря судового засідання: Хабазня Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06вересня 2021 року (постановлена головуючою-суддею Грень Н.М., час ухвалення судового рішення 15 год 24 хв у м. Львові, дата складання повного тексту судового рішення 13вересня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі позивачі, стягувачі) звернулися в суд із адміністративним позовом до Державної прикордонної служби України (далі ДПСУ, відповідач, боржник), в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення ДПСУ №171 від 30.09.2019, яким було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII), членам сім`ї померлого прапорщика ОСОБА_4 та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату їм вказаної грошової допомоги. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2020, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 позовні вимоги були задоволені повністю. 01.07.2021 Адміністрація ДПСУ звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого цим судом 09.04.2021 у справі №1.380.2019.006236 таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована тим, що у виконавчому листі зазначено Код ЄДРПОУ 00034039, який належить юридичній особі, якою є Адміністрація ДПСУ. При цьому, ДПСУ не є суб`єктом владних повноважень, не внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та не є юридичною особою. Відтак, вважає, що ДПСУ не може виконати рішення суду. Також зазначає, що ДПСУ не може бути замінена як сторона у виконавчому провадженні, відкритому на підставі вказаного виконавчого листа, оскільки Адміністрація ДПСУ не є та ніколи не була правонаступником ДПСУ. З огляду на те, що зазначена у виконавчому листі інформація не відповідає тій, яка викладена у судовому рішенні, просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у задоволенні заяви Адміністрації ДПСУ було відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Положення про Адміністрацію ДПСУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №533 від 16.10.2014 (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення та видачі виконавчих листів), Адміністрація ДПСУ є тим суб`єктом, якому в процесі виконання покладених на нього завдань у даному випадку належить виконання судового рішення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Адміністрація ДПСУ подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити подану Адміністрацією ДПСУ заяву. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що Адміністрація ДПСУ не мала процесуального статусу особи, яка бере участь у справі. Судом першої інстанції не встановлено належності зазначеному у виконавчому листі коду ЄДРПОУ. Зокрема, у виконавчому листі вказано код юридичної особи якою є Адміністрація ДПСУ, яка не була особою, що бере участь у справі. Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що Адміністрація ДПСУ є тим суб`єктом, якому належить виконати рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки виплата грошових коштів центральним органом (Адміністрацією ДПСУ), на який судовим рішенням не покладено обов`язок про їх виплату, призведе до порушення фінансового законодавства в площині цільового використання бюджетних коштів. Також вказує на помилкове застосування до спірних правовідносин положень статті 370 КАС України, оскільки Адміністрація ДПСУ не є правонаступником ДПСУ, як помилково вважав суд першої інстанції. Скаржник додатково вказує на те, що рішення суду у даній справі ефективно виконане комісією ДПСУ шляхом прийняття рішення№112 від 17.06.2021 про нарахування та виплату позивачам вказаної у ньому допомоги. Стягувачі не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача в режимі відеоконференції ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивачів в режимі відеоконференції ОСОБА_6 , яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2020, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 адміністративний позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ДПСУ №171 від 30.09.2019, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII, членам сім`ї померлого прапорщика ОСОБА_4 та зобов`язано ДПСУ провести нарахування та виплатити позивачам одноразову грошову допомогу, як членам сім`ї ОСОБА_4 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Положення про Адміністрацію ДПСУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №533 від 16.10.2014 (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення та видачі виконавчих листів), Адміністрація ДПСУ є тим суб`єктом, якому в процесі виконання покладених на нього завдань у даному випадку належить виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідноч.2, 3 ст.374 КАС України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Тобто, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, пов`язано з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред`явлення до виконання), зокрема: помилковою видачею; коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред`явлено до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист; повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано виконавчий лист, або з інших причин. При цьому, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, які, наприклад, пов`язані із процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, стаття 374 КАС України надає право суду, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або боржника у певних випадках визнати цей виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Однак, заявником не наведено доводів та не надано доказів, які б свідчили, що виконавчий лист видано помилково або, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, чи має місце добровільне виконання судового рішення боржником або ж іншою особою. Також, заявником не наведено й інших причин, які могли б стати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів представника відповідача, що Адміністрація ДПСУ не є тим суб`єктом, якому в процесі виконання покладених на нього завдань у даному випадку належить виконання судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 43 КАС України визначено поняття адміністративної процесуальної правосуб`єктності. При цьому здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) законодавцем визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Згідно ч.1 ст.42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч.1 ст.46 КАС України). Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень (ч.2 ст. 46 КАС України). Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, у випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом. Зазначені положення КАС України кореспондуються із визначенням законодавцем термінів, що вживаються у КАС України у статті

4. Відповідно до п.8 та п.9 ч.1 ст.4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. При цьому п.7 ч.1 ст.4 КАС України законодавцем визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Частиною четвертою статті 55 КАС України передбачено, що Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Загальна чисельність ДПСУ становить 53000 осіб, у тому числі 45000 військовослужбовців. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органи охорони державного кордону та інші органи, зазначені у частині першій цієї статті, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі в іноземній валюті. У системі Державної прикордонної служби України є також навчальні заклади, науково-дослідні установи, підрозділи спеціального призначення та органи забезпечення. Згідно Положення про Адміністрацію ДПСУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №533 від 16.10.2014 (в редакції чинній станом на день ухвалення судом рішення та видачі виконавчих листів), Адміністрація ДПСУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до п.5 Положення, Адміністрація ДПСУ організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації ДПСУ, органах ДПСУ, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, Адміністрація ДПСУ є тим суб`єктом, якому в процесі виконання покладених на нього завдань у даному випадку належить виконання судового рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі і відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати судове рішення (п. 40 рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»). Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відтак, виконання судового рішення є приводом для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження. Отже, підстави, визначені процесуальним законом для визнання виконавчого листа, виданого Львівським окружним адміністративним судом від 09.04.2021, таким, що не підлягає виконанню, відсутні. У той же час, колегія суддів звертає увагу на статтю 370 КАС України, згідно якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У свою чергу, фактичне виконання рішення, ухвали, постанови суду є невід`ємною частиною судового процесу і свідчить про реальну спроможність державних органів забезпечити виконання рішення суду, як завершальну стадію судового процесу, на результат якої направлені очікування та сподівання особи, права якої порушено. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004 року). У рішенні Європейського Суду України з прав людини від 29.06.2004 по справі «Півень про України» зазначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишається невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 370, 373, 374 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року по справі №1.380.2019.006236 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 09.12.2021.