Постанова 4852 № 340/4811/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 340/4811/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року в адміністративній справі № 340/4811/21 (суддя І інстанції Сагун А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними бездіяльності та постанови, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Красної А.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при виконанні виконавчого листа № 340/3489/20 виданого 03.02.2021 Кіровоградським окружним адміністративним судом, реєстраційний номер виконавчого провадження 64447312; - визнати протиправною постанову від 26.07.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу старшого державного виконавця Красної А.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, реєстраційний номер виконавчого провадження 64447312. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року позов задоволений. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання рішення суду боржником до відділу направлено лист від 17.02.2021 за вих. № 1100-0802-8/8382 з додатками, відповідно до яких Головним управлінням ПФУ в Кіровоградській області повідомлено, що здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з рішенням від 12.11.2020 № 110130000275. Також вказує, що керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 26.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій зазначена можливість повторного виконання пред`явлення виконавчого листа до виконання в строк до 26.07.2024. Вважає, що оскаржена постанова є законною, оскільки прийнята на підставі та у межах наданих державному виконавцю повноважень. Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі № 340/3489/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволений; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 110130000275 від 28 лютого 2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 26 лютого 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Кіровоградській області від 26 лютого 2020 року № 193, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили 03.11.2020. 03.02.2021 Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 340/3489/20 на виконання рішення суду про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Кіровоградській області від 26 лютого 2020 року № 193, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 12). 09.02.2021 позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень (ПВР) Управління забезпечення примусового виконання рішень (ЗПВР) у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про відкриття виконавчого провадження та здійснення примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого листа (а.с. 23). 10.02.2021 старшим державним виконавцем зазначеного відділу примусового винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64447312 про примусове виконання виконавчого листа № 340/3489/20, виданого 03.02.2021 (а.с. 27-28). 26.07.2021 старшим державним виконавцем відділу ПВР Управління ЗПВР прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 64447312. (а.с. 48-52) Позивач, вважаючи постанову про повернення виконавчого документу стягувачу протиправною, звернувся до суду з цим позовом про її скасування. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах виконавчого провадження, крім листа від 17.02.2021 за вих. № 1100-0802-8/8382 з додатками, відсутні будь-які документи, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати стягувачу нарахованого щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з рішенням суду, то постанова держаного виконавця не може вважатися мотивованою та обґрунтованою і не дає підстав погодитися з відповідачем, що відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Крім цього, суд зазначив, що за наслідками прийняття оскарженої постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. З огляду на те, що Законом № 1404-VIII примусове виконання рішень покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), повернення стягувачу виконавчого листа без виконання його з причин, наведених у спірній постанові (відсутність бюджетного фінансування) та підстав пункт 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII, не може вважатись правомірним. Суд вважав, що постанова про повернення виконавчого документу без виконання порушує права позивача, як стягувача, відновлення яких має бути здійснено шляхом її скасування. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частинами 2, 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону № 1403-VIII). Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII). Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з частинами 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. За правилами частини 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону Сторонами справи не заперечується той факт, що рішення суду Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі № 340/3489/20 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА у Кіровоградській області від 26 лютого 2020 року № 193, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, не виконане. Невиконання рішення суду мотивоване ГУ ПФУ в Кіровоградській області відсутністю бюджетних коштів ( а.с. 29-31). За правовим регулюванням ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Апеляційний суд погоджується, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.07.2021 ВП № 64447312, старшим державним виконавцем на підставі листа Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 17.02.2021 за вих. № 1100-0802-8/8382, зроблено висновок про наявність обставин, які виключають можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону № 1404-VIII, якими визначено умови і порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, та встановлена відповідальність за невиконання таких рішень. Фактично державний виконавець без будь-яких належних доказів, які б містили інформацію щодо бюджетних призначень, прийняв позицію боржника про те, що бюджетних асигнувань для виплатити стягувачу нарахованого щомісячного грошового утримання судді у відставці, недостатньо і дійшов висновку, що застосування заходів, передбачених Законом № 1404-VIII, буде не результативним. Крім того, спірна постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, з якими пункт 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. Зазначена норма права передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування. Проте постанова відповідача не містить обґрунтування жодної з них, як правильно зазначив і суд першої інстанції. Апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки в матеріалах виконавчого провадження, крім листа від 17.02.2021 за вих. № 1100-0802-8/8382 з додатками, відсутні будь-які документи, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати стягувачу нарахованого щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з рішенням суду, то постанова держаного виконавця не може вважатися мотивованою та обґрунтованою і не дає підстав погодитися з відповідачем, що відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Крім цього, колегія суддів зазначає, що сам факт неможливості виконати рішення суду боржником, у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Також обставина, що державним виконавцем встановлено новий строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не може слугувати підставою для підтвердження правомірності оскарженої постанови відповідача, оскільки це буде суперечити принципу обов`язковості судових рішень, згоду на яке надано у встановленому законом порядку. За наслідками прийняття оскарженої постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 287/1/17-а та від 22.08.2019 у справі № 1140/3479/18. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 619/562/18 належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України. Відкривши 10.02.2021 виконавче провадження ВП № 64447312, державний виконавець був зобов`язаний вчинити, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», дії, спрямовані на примусове виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі № 340/3489/20 на підставі виконавчого листа № 1227/2020, виданого 03.02.2021. Відсутність бюджетних коштів, що, як зазначалось вище, не може бути причиною невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником у виконавчому провадженні є державний орган, діяльність якого не пов`язана з отриманням прибутку, що виключає можливість наявності права власності на майно, на яке, у тому числі, може бути звернуто стягнення, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції. З огляду на те, що Законом № 1404-VIII примусове виконання рішень покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), повернення стягувачу виконавчого листа без виконання його з причин, наведених у спірній постанові (відсутність бюджетного фінансування) та підстав пункт 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII, не може вважатись правомірним. Апеляційний суд вважає, що постанова про повернення виконавчого документу без виконання порушує права позивача, як стягувача, відновлення яких має бути здійснено шляхом її скасування. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що державний виконавець на час винесення оскарженої постанови про повернення виконавчого документа стягувачу діяв з дотриманням вимог Закону № 1404-VIII, здійснив належну перевірку обставин виконання боржником судового рішення, здійснив усі можливі заходи для його виконання, а тому оскаржена постанова прийнята протиправно і підлягає скасуванню. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року в адміністративній справі № 340/4811/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 9 грудня 2021 року і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання її копії. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко