Постанова Одеський апеляційний суд № 761/3596/19

Номер провадження: 22-ц/813/1939/21 Номер справи місцевого суду: 761/3596/19 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів: Дришлюка А.І., Громіка Р.Д., при секретарі: Павлючук Ю.В., у відкритому судовому засіданні переглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И В: 22 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до АТ «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 15 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1729, згідно з яким запропоновано задовольнити вимоги АТ «Ідея Банк» у розмірі 93 768,94 гривень у зв`язку із боргом ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.181.73980 від 06 липня 2017 року. Позивач, посилаючись на те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було дотримано вимог законодавства, зокрема подані документи не підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. На підставі зазначеного, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовної заявою, яку просила задовольнити в повному обсязі з наведених у ній правових підстав. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. 13 жовтня 2020 року від АТ «Ідея Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій представник банку просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з`явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно, про що свідчать поштові повідомлення про отримання ними судових повісток. Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить розглядати апеляційну скаргу без її участі. Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гуревічову О.М. судові повістки направлялись на усі відомі суду адреси, однак уся судова кореспонденція поверталась до суду із відміткою «адресат відсутній». Із заявою про зміну адреси ОСОБА_2 до суду не звертався. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 08 грудня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 06 липня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z06.181.73980, згідно умов якого банк надав позичальнику 45 000 гривень строком на 24 місяці, зі сплатою 12,49 % річних. Відповідно до наданого АТ «Ідея Банк» розрахунку вбачається, що станом на 06 липня 2017 року заборгованість за вищезазначеним кредитним договором ОСОБА_1 становить 92 068,94 грн., з яких: - 28 247,23 грн. - основний борг; - 14 672,19 грн.- прострочений борг; - 10 516,22 грн. - прострочені проценти; - 77,57 грн. - строкові проценти; - 913,19 грн. - нарахована плата за обслуговування кредиту; - 8 925,52 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту; - 28 717,02 грн. - пеня. 15 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. видано виконавчий напис, яким у зв`язку із боргом за кредитним договором, яким запропоновано задовольнити вимоги АТ « Ідея Банк» у розмірі 93 768,94 гривень у зв`язку із боргом ОСОБА_1 за вище зазначеним кредитним договором. 24 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тєлєуца Л.Ю. на підставі виконавчого напису №1729 від 15 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження №57499130. Відповідно до ст. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій). Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). З тексту оспорюваного виконавчого напису від 15 серпня 2018 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат»та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за №1172. Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 рокузатверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»). Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662(надалі - Постанова №662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття. Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановоювиключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат»умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону. При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постановиПленуму ВАС України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття. Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови №662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду. Виконавчий напис, вчинено 15 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. на підставі Кредитного договору №Z06.181.73980 від 06 липня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк». Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 18 серпня 2018 року, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Тобто, станом на 18 серпня 2018 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття. Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 рокуу редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору №Z06.181.73980 від 06 липня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі. Таким чином, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Гуревічов О.М. не дотримав встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача. Суд першої інстанції при розгляді справи вищенаведені вимоги закону та обставини справи не врахував, не перевірив належним чином доводів боржника і не дав їм правильної юридичної оцінки та дійшов помилкових висновків, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено на законних підставах з дотриманням встановленого законом порядку та необґрунтовано відмовив у заявленому позові. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у даній справі нового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав. Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подачу позову позивачем сплачено 704,80 грн. судового збору, а за подачу апеляційної скарги 1 057,20 грн. Загальний розмір судових витрат понесених позивачем становить 1 762 грн.. Дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюзадовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №1729, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачені у строк грошові кошти, на підставі кредитного договору №Z06.181.73980 від 06 липня 2017 року за період з 06 листопада 2017 року по 09 липня 2018 року у загальному розмірі 93 768,94 гривень. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд справи у розмірі 1 762 гривні. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено: 08 грудня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький. А.І.Дришлюк Р.Д.Громік