Постанова 4821 № 712/5564/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/2062/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/5564/21 Категорія: 301030500 Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Попова М.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; третя особа Центральне міжрегіональне Управління Міністерства юстиції (м. Київ); особа, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Центральне міжрегіональне Управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна, в с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що йому на праві власності належить нерухоме майно нежитлові приміщення, загальною площею 198,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №4 та антресолі: приміщення №5, А-6-7. 1/2 частина нерухомості належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. 05 червня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за №2881 (номер запису про право власності: 26467994, дата, час державної реєстрації: 05 червня 2018 року). За цим договором позивач придбав зазначену частину у ОСОБА_3 . Інша 1/2 частина майна належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. 05 червня 2018 року та зареєстровано в реєстрі за №2874 (номер запису про право власності: 26467211, дата, час державної реєстрації: 05 червня 2018 року). За цим договором позивач придбав зазначену частину у ТОВ «Агентство нерухомості «МАРТ». Маючи намір розпорядитись своєю власністю, позивачу стало відомо, що на 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 198,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль А.В. від 30 листопада 2020 року. Особа, майно якої обтяжується ОСОБА_2 . Позивач зазначав, що ОСОБА_2 є попереднім власником нерухомості за вказаною адресою та відчужив нерухоме майно, на яке накладено арешт у 2012 році. Так, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 року у справі 712/4059/13-ц визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину нежилих приміщень загальною площею 198,5 кв.м. 11 березня 2021 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з 1/2 частини нежитлового приміщення загальною площею 198,5 кв.м., у зв`язку з тим, що позивач є власником майна з 05 червня 2018 року, тобто, до накладення арешту. Крім того, особа у якої позивач купував майно, став його власником ще до відкриття виконавчого провадження. Листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26 березня 2021 року позивачу було відмовлено у знятті арешту та повідомлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 22 липня 2016 року знаходиться виконавче провадження №51725437 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 11 травня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у справі 202/7984/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає, що арешт був накладений протиправно на майно позивача, який не має відношення до виконавчого провадження, а державним виконавцем не перевірено чи має боржник право власності на нерухоме майно. Позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні права власності майном шляхом зняття арешту з 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 198,5кв.м.,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Чміль А.В. від 30 листопада 2020 року. Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2021 року позовні вимоги задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності (розпорядження) майном шляхом зняття арешту з 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 198,5 кв.м.,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Чміль А.В. від 30 листопада 2020 року, номер запису про обтяження: 39441114. Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач є власником спірного нерухомого майна, а арешт на частину нерухомого майна позивача відповідно до постанови державного виконавця від 30 листопада 2020 року в рамках виконавчого провадження №51725437 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 11 травня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у справі 202/7984/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору, був накладений протиправно, оскільки нерухоме майно позивача, яке він набув 05 червня 2018 року не має відношення до виконавчого провадження, боржником в якому є ОСОБА_2 . Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2021 року заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. 21 жовтня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу та просить скасувати заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У апеляційній скарзі вказує, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16 травня 2021 року № 256672431 право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 110284171101 зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , при цьому у даній довідці зазначена площа об`єкта нерухомості 263,1 кв.м. і обтяження на вказаному об`єкті нерухомості відсутні. Детальний опис нерухомості відсутній у довідці, матеріали справи не містять технічних характеристик нерухомості, а тому у суду не було можливості ідентифікувати нерухомість. Зазначає, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 грудня 2020 року № 235315659, яка міститься в матеріалах справи, право власності на нежитлове приміщення загальною площею 198,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26795862, не зареєстровано за ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, а зареєстровано по 1/2 частині за ОСОБА_2 та за ТОВ «Агентство нерухомості «Март», і обтяження накладено на 1/2 частину приміщення, що належить саме ОСОБА_2 . Скаржник вважає, що у спорі наявні об`єкти нерухомості з різними реєстраційними номерами та різною площею за однією адресою, і право власності на об`єкт нерухомості, належний ОСОБА_2 за позивачем ніколи не було зареєстровано, а на об`єкти нерухомості, що належать позивачу, обтяження не накладались. Крім того із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що сама по собі реєстрація договорів купівлі-продажу, здійснена 05 червня 2018 року приватним нотаріусом у Державному реєстрі правочинів, не підтверджувала виникнення права власності на нерухоме майно, а тільки містила інформацію про правочин. На думку, скаржника, позивач, який не здійснив реєстрацію права власності на 1/2 частину нежитлових приміщень загальною площею 198,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26795862, не наділений правами власника на розпорядження цим майном. Звертає увагу суду, що за відсутності документів, які дозволяють ідентифікувати об`єкт та містять визначення технічних характеристик об`єкта нерухомості, яка була відчужена ОСОБА_3 на користь позивача, неможливо ідентифікувати нерухомість, оскільки у державному реєстрі нерухомості наявні два об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 : з реєстраційним номером 26795832, площею 198,5 кв.м., та з реєстраційним номером 110284171101, площею 263,1 кв.м. Враховуючи наведене, скаржник вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів, що він набув права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 198,5 кв.м. за вказаною адресою із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 26795862, і таке право порушено відповідачами. Крім того, вважає, що ефективним способом захисту права неволодіючого власника до незаконно володіючого не власника є звернення з віндикаційним позовом, тобто, з позовом про витребування майна. Також скаржник вказує на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 року у справі № 712/4059/13-ц та повний витяг з Державного реєстру нерухомості, які б дали можливість ідентифікувати об`єкти нерухомості та власників об`єктів нерухомості. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення, що переглядається, відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частин 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 року у справі № 712/4059/13-ц затверджено мирову угоду, якою: визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 нежилих приміщень загальною площею 198,5 кв.м., що розташоване між осями першого поверху 9, Е, 11, Л та антресольного поверху 9, 11, К, Е, літ. А-6-7, яке складається з приміщень першого поверху № 1 площею 93,6 кв.м., № 2 площею 6,9 кв.м., № 3 площею 12,3 кв.м., № 4 площею 20,8 кв.м., антресолі: прим. № 5 площею 64,9 кв.м., та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 передає ОСОБА_3 протягом 10 календарних днів з моменту набуття законної сили ухвали суду у власність 1/2 частину вказаних нежитлових приміщень, а ОСОБА_3 на підставі ухвали суду набуває право здійснити у встановленому чинним законодавством порядку державну реєстрацію за собою права власності на вказане нерухоме майно (а.с. 6-7). Згідно із Договором купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 05 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О., ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 1/2 частку нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення літ. А-6-7, яке складається з нежитлових приміщень 1-го поверху з №1 по № 4 та антресоль: приміщення № 5, всього загальною площею 198,5 кв.м. У Договорі вказано, що частка нежитлового приміщення, що відчужується, належала продавцю ОСОБА_3 на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 року у справі № 712/4059/13-ц, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 6537154 від 20 липня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 110284171101 (а.с. 8-9). Згідно із Договором купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 05 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О., Товариство з додатковою відповідальністю «Агентство нерухомості «Март» продало ОСОБА_1 1/2 частку нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення літ. А-6-7, яке складається з нежитлових приміщень 1-го поверху з №1 по № 4 та антресоль: приміщення № 5, всього загальною площею 198,5 кв.м. Згідно із вказаним договором нежитлове приміщення, частка якого відчужується, належить продавцю на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Сила Закону» від 12 березня 2009 року справа № 8-13ц/2009. Право власності на частку нежитлового приміщення зареєстровано в КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», у книзі 33, номер запису 2798, реєстраційний номер 26795862 (а.с. 10-11). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30 листопада 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль А.В. накладено арешт на 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 198,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_2 (а.с. 15, 83). У Витязі із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 грудня 2020 року № 235315659, сформованому приватним виконавцем Плесюк О.С., вказано відомості про право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 198,5 кв.м., реєстраційний номер майна: 26795832: 1/2 Товариство з додатковою відповідальністю «Март» на підставі рішення суду б/н, 12 березня 2009 року Постійно діючого третейського суду при Корпорації «Сила Закону», дата внесення запису 20 березня 2009 року; 1/2 - ОСОБА_2 , дата внесення запису 20 березня 2009 року (а.с. 14). Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 травня 2021 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 263,1 кв.м., яке складається із нежитлових приміщень першого поверху з № 1 по № 4 та антресолі: приміщення № 5, А-6-7 (а.с. 16 зворот). Право власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення зареєстровано 05 червня 2018 року на підставі договорів купівлі-продажу № 2881 та № 2874, посвідчених приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. У вказаному Витязі міститься реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 110284171101, та номер об`єкта в РПВН: 26795862 (а.с. 16 зворот). Із наведених вище документів можливо встановити, що позивач ОСОБА_1 05 червня 2018 року набув права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , у тому числі із реєстраційним номером 26795862. Щодо тверджень скаржника про невідповідність у площах спірного майна, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду заяви АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення позивачем було надано копії технічних паспортів на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 із відповідною дозвільною документацією на проведення реконструкції приміщення, внаслідок чого його площа збільшилась до 263,1 кв.м. (а.с. 145-176). Крім цього інформація про здійснення реконструкції об`єкта нерухомості міститься і у Витязі із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 травня 2021 року, в якій підставою для державної реєстрації, крім договорів купівлі-продажу від 05 червня 2018 року, вказано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ЧК101201228603, видану 30 грудня 2020 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради (а.с. 16 зворот). Враховуючи викладене, судом першої інстанції на підставі наданих позивачем належних та допустимих доказів обґрунтовано встановлено, що на час накладення 30 листопада 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль А.В. арешту на 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , вказане нерухоме майно вже належало позивачу ОСОБА_1 , а не боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_2 . Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України). Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Статтею 368 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України). Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зроблено висновок: «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна». З огляду на викладене, встановивши, що під час винесення постанови 30 листопада 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль А.В. про накладення арешту на 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , власником цієї частини нежитлових приміщень був позивач, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту із вказаної частини спірного майна є обґрунтованими. Такі висновки суду також узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2013 року у справі № 712/4059/13-ц та повний витяг з Державного реєстру нерухомості, які б дали можливість ідентифікувати об`єкти нерухомості та власників об`єктів нерухомості, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься копія вказаної ухвали суду, зміст якої ідентичний ухвалі, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а оригінал ухвали міститься у матеріалах цивільної справи і не може бути вилучений зі справи. Повний витяг з Державного реєстру нерухомості був наданий позивачем під час розгляду судом першої інстанції заяви АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення, тому твердження скаржника про його відсутність спростовуються матеріалами справи. Посиланням АТ КБ «ПриватБанк» на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, не спростовує наявності у позивача права власності на спірне нерухоме майно, оскільки реєстрація права власності позивачем була проведена відповідно до чинного законодавства, про що міститься запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому правомірність набуття права власності на спірне майно позивачем чи попередніми його власниками не є предметом розгляду даної справи. Судом у даній справі лише встановлено, що державним виконавцем накладено арешт на майно, належне позивачу, який не є боржником у виконавчому провадженні, що є неправомірним. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому зміні чим скасуванню не підлягає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» слід відмовити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2021 року залишити без змін. Керуючись статтями 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді Повний текст постанови складений 09 грудня 2021 року