LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС171/2639/18

від 08.12.2021 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жо…

Ухвала 08 грудня 2021 року м. Київ справа № 171/2639/18 провадження № 61-18637ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законними представниками якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним з моменту вчинення договору споживчого кредиту, ВСТАНОВИВ: 11 листопада 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення. Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У касаційній скарзі заявник наводить окремі приклади постанов Верховного Суду, посилається на неправильне застосування норм матеріального права, на недослідження зібраних у справі доказів. Проте, зазначаючи про недослідження зібраних доказів у справі, заявник не обґрунтував цю підставу касаційного оскарження, не конкретизував яких саме доказів це стосується, а також як це вплинуло на повноту та об`єктивність розгляду справи, не зробив висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням конкретних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389, частиною третьою статті 411 ЦПК України. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»