Ухвала КЦС ВС № 496/2012/17

Ухвала Іменем України 09 грудня 2021 року м. Київ справа № 496/2012/17 провадження № 61-19758ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року. Заява обґрунтована тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11078993000 від 17 листопада 2006 року, яка станом на 21 червня 2016 року становить заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 188 242,06 доларів США та пені у загальному розмірі 752 649,87 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку площею 0,2400, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. 21 січня 2014 року за реєстром 356 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №10117593; житловий будинок з надвірною спорудою під АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. 21 січня 2014 року за реєстром 355 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за № 10116825. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Визначено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Вказувала, що Верховний Суд при ухваленні постанови від 19 червня 2019 року у справі № 496/3092/16-ц за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11078993000 (в якості забезпечення за вказаним кредитним договором був укладений іпотечний договір від 25 травня 2007 року) врахував ту обставину, що ПАТ «УкрСиббанк» пред`явив вимогу № 31-33-41869 від 03 вересня 2012 року про повне дострокове погашення заборгованості та зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості у вказаному розмірі є передчасними, оскільки ними не було прийнято до уваги вказану вимогу про дострокове погашення заборгованості. Верховний Суд звернув увагу на строк давності при стягненні заборгованості по кредитному зобов`язанню. ОСОБА_1 вважає вказану обставину нововиявленою, оскільки суд, який розглядає справу про звернення стягнення на предмет іпотеки мав врахувати вказану постанову. ОСОБА_1 зазначала, що вона стала власником майна на підставі судових рішень по справам № 496/2649/13-ц та № 496/6322/13-ц. З моменту набуття нею права власності на нерухоме майно до моменту звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки минуло більше трьох років, а тому минула позовна давність. Вказане майно взагалі не може розглядатися як іпотечне, а позиція позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає способу захисту порушеного права згідно статті 16 ЦК України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року відмовлено. Постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишено без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України. Апеляційний суд виходив з того, що у своїй заяві ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 19 червня 2019 року справі № 496/3092/16-ц за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11078993000, оскільки у ній Верховний Суд врахував ту обставину, що ПАТ «УкрСиббанк» пред`явив вимогу № 31-33-41869 від 03 вересня 2012 року про повне дострокове погашення заборгованості та зазначив, що судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги вказану вимогу про дострокове погашення заборгованості. Однак, суд апеляційної інстанції зазначив, що заява про перегляд постанови у зв`язку із нововиявленими обставинами не містить належних обґрунтувань, а також доказів того, що дане рішення суду неможливо було надати при остаточному слуханні справи апеляційним судом, вимогу №31-33-41869 від 03 вересня 2012 року про повне дострокове погашення заборгованості в якості доказу до суду надано не було, обґрунтування неможливості представити цей доказ на остаточному судовому засіданні і що цей доказ є вирішальним суду не доведено. Окрім цього, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 також зазначала, що вона стала власником майна на підставі судових рішень по справам № 496/2649/13-ц та № 496/6322/13-ц і з моменту набуття нею права власності на нерухоме майно до моменту звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки минуло більше трьох років, а тому минув строк позовної давності і указане майно взагалі не може розглядатися як іпотечне. Разом з тим, суд зазначив, що указані обставини були предметом розгляду у суді апеляційної та касаційної інстанції, якими встановлено, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. 06 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, яка направлена засобами кур`єрського поштового зв`язку із датою відправки 26 серпня 2021 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що підставами для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року є те, що Верховним Судом 19 червня 2019 року у справі № 496/3092/16-ц скасовано рішення судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11078993000 від 17 листопада 2006 року, на які фактично у цій справі посилався суд апеляційної інстанції та на підставі яких 24 червня 2019 року ухвалив постанову, а тому підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки на користь банку на даний час відсутні. Окрім цього, важливо відмітити, що Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у цій справі зазначив, що встановлені у справі № 496/3092/16-ц обставини можуть бути підставами для звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України є необґрунтованим. Окрім цього, як свідчить аналіз оскарженої ухвали Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року підставою для перегляду судового рішення ОСОБА_1 указувала встановлені у справі № 496/3092/16-ц обставини. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 24 червня 2019 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков