Ухвала КГС ВС № 922/1439/21

УХВАЛА 09 грудня 2021 року м. Київ Справа № 922/1439/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Краснова Є. В., розглядаючи матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 (колегія суддів: Барбашова С. В., Істоміна О. А., Медуниця О. Є.) і рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2021 (суддя Жигалкін І. П.) у справі за позовом Комунального закладу «Школа вищої спортивної майстерності» до Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Харківська обласна рада,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківспортбуд», за участю Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, про скасування пункту 8 додатку 2 до рішення сесії Харківської міської ради № 1613/19 від 19.06.2019, пункту 20 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради № 1759/19 від 16.10.2019, пункту 11 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради № 1904/19 від 18.12.2019, ВСТАНОВИВ: 16.11.2021 заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021, повний текст якої підписаний 01.11.2021, і рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2021. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю. 24.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківспортбуд» та 30.11.2021 Комунальним закладом «Школа вищої спортивної майстерності» подані заперечення проти відкриття касаційного провадження, які мотивовані тим, що у прокурора відсутні повноваження на представництво, касаційна скарга не відповідає вимогам приписів статей 287-290 ГПК України та є необґрунтованою. Колегія суддів вважає, що такі доводи зводяться до передчасного надання правової оцінки оскаржуваній постанові на предмет правильності застосування судом норм права і мають перевірятися судом під час касаційного перегляду судового рішення по суті. Однак, Верховний Суд перевіривши форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, відповідно до частини другої статті 287 цього ж Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник в касаційній скарзі підставами касаційного оскарження судових рішень визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми статті 80 Закону України "Про освіту", статті 48 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 186 Земельного кодексу України при вирішенні питання щодо законності відчуження земельної ділянки комунального закладу без погодження органу, що здійснює управління закладу, за відсутності висновку Верховного Суду у аналогічних правовідносинах. Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору. Водночас належного обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржником не наведено і формулювання його доводів не дають суду однозначно зрозуміти, який саме висновок відсутній у подібних правовідносинах, у чому полягає необхідність та значення такого висновку для спірних правовідносин. Тому наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху з наданням скаржникові строку на приведення її у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без руху до 10.01.2022.

2. Встановити заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заступнику керівника Харківської обласної прокуратури надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення цієї ухвали.

4. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснов