Постанова Вінницький апеляційний суд № 152/1169/21

Справа № 152/1169/21 Провадження № 33/801/933/2021 Категорія: 325 Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г. Доповідач: Рибчинський В. П. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № АСВП 34259754 від 09.09.2021, складеного головним державним виконавцем Шаргородського ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковалем Д.О., ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості по аліментах в сумі 22 682,45 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 183-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 (сто двадцять) годин. Не погоджуючись з такою постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність фактичним обставинам справи, просив оскаржувану постанову скасувати, та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діх складу адміністративного правопорушення, усі судові витрати покласти на державного виконавця. Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є в тому числі своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно вимог частини першої статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, - тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин. Із об`єктивної сторони таке правопорушення характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов`язку по сплаті аліментів, зокрема, на утримання дитини. При цьому, обов`язковим елементом складу правопорушення є настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно з частиною дванадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КпАП України, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП підтверджується наявними у справі доказами, а саме: -протоколом про вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 2); -розрахунком заборгованості по аліментах з 01.06.2018 по 01.09.2021 (а.с. 11). З матеріалів виконавчого провадження №34259754 вбачається, що 12 вересня 2012 року державним виконавцем ВДВС Овідіопольського РУЮ Апрасюхіною О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 3459754. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах по виконавчому провадженню за період з 1 червня 2018 року по 1 вересня 2021 року заборгованість складає 22 682,45 грн. При цьому, як зазначив суд першої інстанції в матеріалах виконавчого провадження відсутні квитанції про сплату аліментів ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 3 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги щодо протиправності протоколу та розрахунку заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2021 року (справа №230/3476/12), у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шаргородського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Коваля Дмитра Олеговича відмовлено. Наразі апеляційна скарга ОСОБА_1 на вказану ухвалу залишена Вінницьким апеляційним судом без руху. Щодо незгоди апелянта із розрахунком заборгованості, то слід значити, що боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення, однак вона не є предметом розгляду у даній справі. Обставин, які виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 за частиною першою статті 183-1 КУпАП, судом не встановлено. Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують факту невиконання ОСОБА_1 покладеного на нього обов`язку зі сплати аліментів на дитину, що призвело до наявності заборгованості на час складення протоколу про адміністративне правопорушення, саме який і став предметом судового розгляду, в зв`язку з чим не можна стверджувати, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відпали. В статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Раду Української PCP від 27 лютого 1991 року N789-XII, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно із частинами першої та другої статті 27 названої Конвенції, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, враховуючи, що одним із найголовніших та найважливіших обов`язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання і матеріальне утримання дитини та враховуючи, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини першої статті 183-1 КпАП України у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин, яке відповідає положенням статті 33-35 цього Кодексу щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, і відповідає особі правопорушника. Будь - яких даних про неможливість ОСОБА_1 виконання даного виду робіт як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції надано не було. Під час апеляційного розгляду не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б могли слугувати підставою для зміни чи скасування постанови. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, відсутні. Керуючись ст.ст. 33, 38, 130, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В.П. Рибчинський