Постанова Волинський апеляційний суд № 162/649/21

Справа № 162/649/21 Провадження №33/802/830/21 Головуючий у 1 інстанції:Гладіч Н. І. Категорія:ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 грудня 2021 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Степанюка С.Є., розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Цією постановою судді ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Оскаржуваною постановою судді Левкович Н.І., притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 18 жовтня 2021 року о 21 годині 18 хвилин в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: смт Любешів, вул. Маяковського, 18, Камінь-Каширського району Волинської області, здійснювала обслуговування покупців без одягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема захисної маски, яка закриває ніс та рот, чим порушила вимоги підпункту 3 пункту 9 частини 22 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09 грудня 2020 року (зі змінами та доповненнями). Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 443 КУпАП. В поданій апеляцій скарзі захисник Степанюк С.Є. вважає постанову судді вважає постанову судді необґрунтованою. Посилається на те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, а тому не є суб`єктом відповідальності ч.1 ст.44-3 КУпАП. Зазначає, що викладені в постанові судді фактичні обставини, не відповідають протоколу про адміністративне правопорушення. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника Степанюка С.Є., який підтримував апеляційну скаргу та просив скасувати постанову судді і закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався. Факт того, що ОСОБА_1 здійснювала обслуговування покупців без одягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема захисної маски, яка закриває ніс та рот, в апеляційній скарзі не оспорюється, тому висновок суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Крім того, дана обставина об`єктивно стверджується рапортом працівника поліції (а.с.3), фото таблицею №1 від 18.10.2021 (а.с.5) та відеозаписом (а.с.13). Вина ОСОБА_1 в порушенні підпункту 3 пункту 9 частини 22 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09 грудня 2020 року (зі змінами та доповненнями) та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, підтверджена дослідженими судом доказами. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії АПР18 № 688723 від 18.10.2021 року, ОСОБА_1 18 жовтня 2021 року о 21 годині 18 хвилин в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: смт Любешів, вул. Маяковського, 18, Камінь-Каширського району Волинської області, здійснювала обслуговування покупців без одягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема захисної маски, яка закриває ніс та рот (а.с.1). Диспозицією ч.1 ст.44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Відповідно до положень ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. Згідно підпункту 3 пункту 9 частини 22 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09 грудня 2020 року (зі змінами та доповненнями), з 17 червня 2021 року на території України встановлюється «зелений» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється діяльність суб`єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: здійснюється обслуговування покупців без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб`єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо). Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що згідно із чинним КУпАП передбачено адміністративну відповідальність фізичних осіб (ст.12 КУпАП) та посадових осіб (ст.14 КУпАП), а не суб`єктів господарювання. Згідно із приписами ч.1 ст.44-3 КУпАП суб`єктами цього правопорушення закон визнає фізичних осіб та посадових осіб, а не суб`єктів господарювання. А тому твердження апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 не є належним суб`єктом правопорушення, оскільки не є продавцем, а не суб`єктом господарювання є недоцільними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не здійснювала обслуговування покупців повністю спростовуються відеозаписом, який є в матеріалах справи, на якому зафіксовано факт перебування у магазині двох осіб, які сидять за столиком. Біля них також знаходиться пиво (а.с.13). Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. На думку апеляційного суду, суддя проаналізувавши вищевказані вище докази у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов вірного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП. При накладенні стягнення на ОСОБА_1 , визначенні його виду та розміру, суддею місцевого суду дотримані загальні правила накладення стягнення на адміністративне правопорушення, визначене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.44-3 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст.44-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень відповідає положенням ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника. Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознаки певного діяння, передбаченого КУпАП, але з врахуванням незначного ступеня його суспільної небезпечності не є адміністративним правопорушенням. Ураховуючи характер вчиненого діяння та значну суспільну небезпеку правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, відношення ОСОБА_1 до вчиненого, яка вину не визнала, у скоєному не розкаялась, протягом року притягувалась за аналогічне правопорушення (а.с.4), належних висновків при цьому не зробила, а також те, що недотримання карантинних обмежень сприяє поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», та становить загрозу життю й здоров`ю людей, а також, зважаючи на мету застосування адміністративного стягнення, апеляційний суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Істотних порушень суддею норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, на які вказує апелянт, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим. Законних підстав для скасування оскаржуваної постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Степанюка С.Є. залишити без задоволення, а постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов