LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС420/9575/21

від 08.12.2021 · Адміністративна
Резолютивна:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021…

УХВАЛА 08 грудня 2021 року м. Київ справа №420/9575/21 адміністративне провадження № К/9901/41869/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №420/9575/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу № 587-к від 12.05.2021 року в частині звільнення, поновлення на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті за №587-к від 12.05.2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу»; - поновити ОСОБА_1 з 13.05.2021 року на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, з якої його було звільнено. - стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.05.2021 року по день винесення судового рішення; - стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку у видачі належно оформленої трудової книжки за період з 14.04.2021 року по день винесення судового рішення; - допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, у задоволенні позову - відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Заявник, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу» в частині визначення облікового періоду відсутності на державній службі внаслідок тимчасової непрацездатності протягом більш як 120 календарних днів підряд протягом року, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов у повному обсязі. Предметом спору цій справі є визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення позивача з посади у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності та поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Крім того, у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №817/724/18 сформована правова позиція, відповідно до якої відсутність на роботі протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності розраховується від моменту, коли така відсутність мала місце вперше і закінчується через 12 місяців після настання події. У відповідності до вищенаведеного судами в оскаржуваних рішеннях встановлено відсутність позивача на службі протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, починаючи з першого дня події 04 січня 2021 року. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, зокрема, суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду у справі №815/4343/17, в яких Суд указав, що при визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється безперервно, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. У такому разі, вихід державного службовця на службу до закінчення зазначеного періоду (120 календарних днів) - перериває такий строк та, у наступному, цей період тимчасової непрацездатності не враховується при визначенні наявності підстав припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Відповідні висновки, викладені також у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 815/3259/17. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №420/9575/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу № 587-к від 12.05.2021 року в частині звільнення, поновлення на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: В. Е. Мацедонська Судді: О. В. Кашпур Н. В. Шевцова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»