Ухвала КАС ВС № 380/6712/21

УХВАЛА 08 грудня 2021 року м. Київ справа № 380/6712/21 адміністративне провадження № К/9901/42519/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 380/6712/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, в якому просив: - визнати незаконним і скасувати наказ від 16 березня 2021 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби у Львівській області; - поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з часу звільнення; - стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь ОСОБА_1 суму компенсації за час вимушеного прогулу з 16.03.2021 року по день винесення судового рішення у розмірі середнього місячного заробітку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №380/6712/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ від 16 березня 2021 року за №115-О щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби у Львівській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з часу звільнення. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь ОСОБА_1 суму компенсації за час вимушеного прогулу з 16.03.2021 року по день винесення судового рішення у розмірі середнього місячного заробітку. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Львівській області звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі №380/6712/21 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Водночас пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, та справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання незаконним і скасування наказу щодо звільнення позивача з посади, поновлення на посаді, стягнення на користь позивача суми компенсації за час вимушеного прогулу. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Згідно статті 51-3 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу. Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (головний державний ревізор інспектор відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби у Львівській області), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50-3 Закону України «Про запобігання корупції». Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судове рішення, яке ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 , як справи незначної складності, яка розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, не підлягає касаційному оскарженню. У своїй касаційній скарзі скаржник зазначає про наявність виключних підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які б надавали можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених в зазначеній у справі, як справі незначної складності. Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, скаржник жодним чином не обгрунтовує дане посилання, та не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, із посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 380/6712/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. В. Кашпур Н. В. Шевцова