Постанова 4857 № 140/7575/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/7575/21 пров. № А/857/18513/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі №140/7575/21 за адміністративним позовом Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, суддя в 1-й інстанції Ковальчук В. Д., час ухвалення рішення 17.09.2021 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського звернулося в суд з позовом до відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просило визнати протиправними дій державного виконавця Новосада Олега Юрійовича відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області (Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) при примусовому виконанні виконавчого листа №353/2013 року від 26 квітня 2013 року, виданого на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 803/475/13-а, визнання протиправними та скасування постанов відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2013 року ВП № 38076088, про стягнення з боржника виконавчого збору від 08 квітня 2016 року ВП № 38076088. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 140/7575/21 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосада Олега Юрійовича про стягнення з боржника виконавчого збору від 08 квітня 2016 року ВП № 38076088. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебувало виконавче провадження ЄДРВП №38076088 з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року № 353/2013 про стягнення з рахунків Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського у банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави коштів у розмірі суми податкового боргу 774167,18 грн. Державним виконавцем цього відділу 22 травня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк до 29 травня 2013 року самостійно виконати вищевказану вимогу. Зазначає, що оскільки рішення суду у встановлений строк добровільно боржником виконано не було, тому державним виконавцем 08 квітня 2016 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору №38076088 та заборгованість була стягнута з боржника в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями №4 від 04 серпня 2020 року та №7 від 07 серпня 2020 року. Крім того, зазначає, що виконавчий збір стягнутий з боржника в примусовому порядку шляхом списання коштів з рахунку боржника в повному обсязі в сумі 77416,72 грн згідно з платіжним дорученням №1640 від 09 липня 2021 року. Звертає увагу, що виконавчий збір стягується з боржника і при розстрочці його виконання, а оскільки рішення суду боржником в наданий термін державним виконавцем виконано не було, тому дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року по справі № 803/475/13-а за позовом Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського про стягнення податкового боргу в розмірі 577668 гривень терміном на шістдесят календарних місяців, починаючи з липня 2013 року по червень 2018 року включно, шляхом сплати відповідачем кожного місяця 9628 гривень до повного погашення заборгованості, тобто про стягнення залишкової суми заборгованості в розмірі 577668 гривень (за мінусом вже сплачених платежів). Таким чином, вважає, що, зважаючи на наявність ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року про розстрочення виконання судового рішення, що набрала законної сили, примусовому стягненню підлягає лише заборгованість відповідача, яка не була сплачена відповідно до графіку платежів, затвердженого рішенням суду. Звертає увагу, що стягнення виконавчого збору при виконанні рішень майнового характеру лише за фактом відкриття провадження із загальної вартості майна, що підлягає стягненню без його реального виконання та обрахування зазначеної суми від фактично стягнутих сум суперечить ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про розгляд справи без їхнього представника, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 803/475/13-а, яка набрала законної сили 16 квітня 2013 року, адміністративний позов Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто з рахунків Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського у банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави кошти у розмірі суми податкового боргу 774 167 (сімсот сімдесят чотири тисячі сто шістдесят сім) гривень 18 копійок. На виконання зазначеного судового рішення Волинським окружним адміністративним судом видано 26 квітня 2013 року виконавчий лист № 353/2013. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 803/475/13-а, яка набрала законної сили 20 квітня 2013 року, заяву Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського про розстрочення виконання постанови від 22 березня 2013 року по справі № 803/475/13-а задоволено. Розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року по справі № 803/475/13-а за адміністративним позовом Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського про розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського про стягнення податкового боргу в розмірі 577668 гривень терміном на шістдесят календарних місяців починаючи з липня 2013 року по червень 2018 року включно шляхом сплати відповідачем кожного місяця 9628 гривень до повного погашення заборгованості. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю. 22 травня 2013 року відкрито виконавче провадження №38076088 з примусового виконання виконавчого листа №353/2013, виданого 26 квітня 2013 року Волинським окружним адміністративним судом про стягнення з рахунків Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського у банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави коштів у розмірі суми податкового боргу 774167 (сімсот сімдесят чотири тисячі сто шістдесят сім) гривень 18 копійок, та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду у строк до 29 травня 2013 року. Оскільки боржником у наданий строк рішення не виконано, тому державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосадом О.Ю. винесено постанову від 08 квітня 2016 року ВП № 38076088 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 77 416,72 грн. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Новосада О.Ю. від 16 липня 2021 року закінчено виконавче провадження №38076088 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження, оскільки заборгованість стягнута з боржника в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями №4 від 04 серпня 2020 року та №7 від 07 серпня 2020 року. Виконавчий збір стягнутий з боржника в повному обсязі в сумі 77416,72 грн згідно з платіжним дорученням №1640 від 09 липня 2021 року. Витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі в сумі 153,06 грн згідно з платіжним дорученням №1641 від 09 липня 2021 року. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем передчасно винесено постанову ВП № 38076088 від 08 квітня 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору в суму 77416,72 грн за невиконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 803/475/13-а, оскільки Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського судом надано розстрочку щодо виконання вказаного судового рішення шляхом добровільної сплати коштів частинами з липня 2013 року по червень 2018 року включно, а тому оскаржувана постанова держаного виконавця від 08 квітня 2016 року ВП № 38076088 є протиправною та підлягає скасуванню. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Умови і порядок виконання рішень за виконавчими документами у разі невиконання їх у добровільному порядку до 05 жовтня 2016 року було визначено Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Згідно зі ст.25 цього Закону державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред`явлення. Матеріалами справи підтверджується, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2013 року ВП №38076088 прийнята державним виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого листа №353/2013, виданого Волинським окружним адміністративним судом 26 квітня 2013 року та заяви стягувача про примусове виконання від 21 травня 2013 року. Відповідно до ст.26 Закону № 606-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений виконавчий лист №353/2013, виданий Волинським окружним адміністративним судом 26 квітня 2013 року на виконання постанови цього суду від 22 березня 2013 року у справі № 803/475/13-а, яка набрала законної сили 16 квітня 2013 року, строк пред`явлення його до виконання визначений до 17 квітня 2014 року. Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не наводить підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за цим виконавчим листом, крім того, як наявність ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі № 803/475/13-а, яка набрала законної сили 20 квітня 2013 року, якою розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року по справі № 803/475/13-а, а саме: в частині стягнення податкового боргу в розмірі 577668 гривень терміном на шістдесят календарних місяців починаючи з липня 2013 року по червень 2018 року включно, шляхом сплати відповідачем кожного місяця 9628 гривень до повного погашення заборгованості. Разом з тим, наявність ухвали про розстрочення виконання судового рішення, яка набрала законної сили, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Натомість, однією із підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є випадок, коли не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу надано розстрочку виконання судового рішення, а не відстрочку його виконання, а тому держаним виконавцем правомірно вчинено дії щодо примусового виконання виконавчого листа № 353/2013 року від 26 квітня 2013 року, виданого на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 803/475/13-а, та правомірно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2013 ВП № 38076088. Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується. Разом з тим, щодо правомірності винесення постанови від 08 квітня 2016 року ВП № 38076088 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 77416,72 грн, що є предметом апеляційного перегляду, то необхідно зазначити наступне. За змістом ч.1 ст.27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Згідно зі ст.28 Закону №606-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові. У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. У разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк. З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що про стягнення виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові, яку приймає після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду, за умови, що рішення не було виконано. При цьому, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України Про виконавче провадження №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), згідно з пунктом 2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України Про виконавче провадження (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч.7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Згідно зі ст.27 вищезазначеного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Положеннями ч.2 ст.27 цього Закону визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Як правильно зазначив суд першої інстанції, спір у цій справі виник до прийняття Закону №1404-VIII і правовідносини виникли на момент дії Закону №606-XIV, нормами ст. 28 якого було визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. При цьому, у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Таким чином, з аналізу вищенаведених норм Закону № 606-XIV вбачається, що якщо в строки, надані боржнику для самостійного виконання рішення, останній його виконає та надасть документальні підтвердження державному виконавцю, примусове виконання рішення не розпочинається, виконавець закінчує виконавче провадження, а виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (частина 3 ст.27 Закону № 606-XIV). Як вбачається з матеріалів справи, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 08 квітня 2016 року ВП №38076088 винесена державним виконавцем у зв`язку з невиконанням боржником добровільно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 803/475/13-а про стягнення з рахунків Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського у банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави коштів у розмірі суми податкового боргу 774167,18 грн у строк до 29 травня 2013 року. Разом з тим, боржник добровільно не виконав зазначене судове рішення у вказаний строк з тих підстав, що Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2013 року у справі № 803/475/13-а, яка набрала законної сили 20 квітня 2013 року, надав боржнику розстрочку щодо виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у вказаній справі, а саме: в частині стягнення податкового боргу в розмірі 577668 гривень терміном на шістдесят календарних місяців починаючи з липня 2013 року по червень 2018 року включно, шляхом сплати відповідачем кожного місяця 9628 гривень до повного погашення заборгованості. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з наявністю ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення, яка набрала законної сили, Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського з об`єктивних та поважних причин не виконало судове рішення у строк до 29 травня 2013 року, на виконання якого боржнику надано розстрочку з липня 2013 року по червень 2018 року включно, і рішення про розстрочку за змістом ч.4 ст.36 Закону № 606-XIV виконується в частині та у строки встановлені цим рішенням. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державним виконавцем передчасно винесено постанову ВП № 38076088 від 08 квітня 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору в суму 77416,72 грн за невиконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 803/475/13-а, оскільки Управлінню водопровідно- каналізаційного господарства м. Володимира- Волинського судом надано розстрочку щодо виконання вказаного судового рішення шляхом добровільної сплати коштів частинами з липня 2013 року по червень 2018 року включно, а тому оскаржувана постанова держаного виконавця від 08 квітня 2016 року ВП № 38076088 є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 268, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі №140/7575/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.