Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7903/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7903/21 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Шляхтицького О.І. , Єщенка О.В. за участю секретаря: Пономарьової Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021р. у справі №420/7903/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІОРІНО до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2020 року №0072930705, №0072940705, №0072950705 У С Т А Н О В И В : У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю ФІОРІНО звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.03.2020 року №0072930705, №0072940705, №0072950705. В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІОРІНО" вказувало про реальність господарських операцій з ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ», що підтверджується наданими до перевірки та наявними у матеріалах справи документами. Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області з позовними вимогами ТОВ "ФІОРІНО" не погоджувалось з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що до перевірки не надано оригіналів товарно-транспортних накладних, підтверджуючих перевезення товару від продавця до покупця. Також, відповідач стверджував, що в ході проведення перевірки фахівцями контролюючого органу не встановлено: походження товару, який ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ» реалізовано на користь ТОВ "ФІОРІНО"; підтвердження виробництва ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ» товару власними силами або із залученням третіх організацій; ланцюга придбання до виробника. Означене, на думку податкового органу, свідчить про нереальність господарських операцій. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у справі №420/7903/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІОРІНО задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.03.2020 року №0072930705, №0072940705, №0072950705. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на наявність у матеріалах справи необхідних документів на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ». Означені документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІОРІНО». В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином надані податковим органом в електронному вигляді докази з Єдиного реєстру податкових накладних щодо придбання товару ТОВ «Редівей», ТОВ «Юніон Лайн», ТОВ «Київ-Агро», ТОВ «Одеса-Імпорт», ТОВ «СГ «Прагматик». Як стверджує скаржник, ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ» виписано податкові та видаткові накладні на товар (пшениця, ячмінь) відмінний від того, який придбавався по ланцюгу постачання, наявна підміна (фіктивне введення в обіг) товару, що свідчить про нереальність господарської операції по придбанню зернової продукції у ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ». Отже, контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом, позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому ТОВ «ФІОРІНО» акцентує увагу колегії суддів на тому, що під час розгляду даної справи окружним адміністративним судом з`ясовано усі фактичні обставини, за наслідками якого прийнято цілком обґрунтоване рішення про задоволення позову. Натомість, у межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень не доведено нереальності господарських операцій, які здійснено суб`єктами господарювання на виконання умов договору поставки від 05.07.2019р. №05/07, укладеного між ТОВ «ФІОРІНО» та ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ». Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Так, колегією суддів установлено, що у період з 09.02.2021р. по 01.03.2021р. на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, фахівцями податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ФІОРІНО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.05.2017р. по 30.09.2019р., валютного законодавства за період з 23.05.2017р. по 30.09.2019р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.05.2017р. по 30.09.2019р. За наслідками вищеозначеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено Акт «про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ФІОРІНО» №3399/15-32-07-04/41349383 від 09.03.2021 року, у висновках якого наголошено на: заниженні податку на прибуток за 9 місяців 2019р., що призвело до порушення вимог п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.п.5, 7, 8, 10, 21 П(С)БОО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88; занижені податку на додану вартість за липень-вересень 2019р., внаслідок чого не дотримано положення п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України; завищенні від`ємного значення, що переноситься на наступний звітний податковий період за вересень 2019р., у зв`язку з чим порушено приписи п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки №3399/15-32-07-04/41349383 від 09.03.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 30.03.2020 року №0072930705, №0072940705, №0072950705. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Зокрема, видами економічної діяльності ТОВ «ФІОРІНО» є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами. 05.07.2019р. між ТОВ «ФІОРІНО» (Покупець) та ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ» (Постачальник) укладено договір поставки №05/07, за умовами якого Постачальник зобов`язується передавати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляються за договором, є сільськогосподарська культура українського походження 2019 року, визначена у видаткових накладних за договором. На підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ФІОРІНО» до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії: платжних доручень, банківських виписок, видаткових накладних, договору поставки зернових культур №16-19-07 від 14.05.2019р., з додатковими угодами, договорів про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2018р. №10/10, від 25.02.2019р. №25/19, договорів поставки №0130/19 від 22.07.2019р., №0287/19 від 29.08.2019р., №Я-6129-23-07-2019 від 23.07.2019р., №UP4532 від 06.08.2019р., договору купівлі-продажу від 05.09.2019р. №050919-В, товарно-транспортних накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними. Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Обов`язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів Господарського кодексу України та Податкового кодексу України) є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. При цьому, сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Податковому кодексі України, - лише у сфері дії Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з урахуванням загального визначення. Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. У відповідності із п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Статтею 198 Податкового кодексу України визначено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; умови, дату, час та порядок його формування; права і обов`язки платників податку в даній сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту. Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту). Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК України. Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності. Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між платником податку та контролюючим органом покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Однак, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати такі доводи. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, ураховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належним чином оформлені, та, які в сукупності з установленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Зокрема, як з`ясовано колегією суддів, та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ» підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи документами бухгалтерського обліку, які складено з дотриманням законодавчих вимог та відповідають визначенню «первинні документи», наведеному в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено та до матеріалів справи не додано переконливих доказів, які б безумовно свідчили про фіктивність укладених між ТОВ «ФІОРІНО» та ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ» правочинів. За наслідками дослідження видів економічної діяльності, якими займається ТОВ «ФІОРІНО», апеляційним судом установлено, що здійсненні у межах спірних правовідносин фінансово-господарські операції з придбання сільськогосподарських культур українського походження 2019 року, пов`язані з господарською діяльності Товариства позивача. Отже, апеляційним судом з`ясовано, що в межах розгляду даної справи, позивачем повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження реальності фінансово-господарських операцій, за участю його контрагента ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ» та досягнення ТОВ «ФІОРІНО» законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів (робіт, послуг) - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо безпідставності та необґрунтованості окреслених податковим органом у акті перевірки №3399/15-32-07-04/41349383 від 09.03.2021 року висновків та протиправності спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 30.03.2020 року №0072930705, №0072940705, №0072950705. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції є необґрунтованими посилання податкового органу відносно ненадання до перевірки оригіналів товарно-транспортних накладних, підтверджуючих перевезення товару від продавця до покупця, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. До того ж, апеляційний суд зазначає, що ТОВ «ФІОРІНО» разом з позовом до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні. За результатом дослідження змісту акта перевірки №3399/15-32-07-04/41349383 від 09.03.2021 року колегією суддів установлено, що висновку про нереальність господарської операції по придбанню товару у ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ» фахівці контролюючого органу дійшли тільки з урахуванням наявної у базах даних податкової інформації. Водночас, вказана інформація не є доказом, у розумінні ст.72 КАС України, у зв`язку з чим не може слугувати єдиною достатньою підставою для безумовного висновку щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «ФІОРІНО» та ТОВ «АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ». Така інформація повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Суб`єктом владних повноважень, на виконання приписів ч.2 ст.77 КАС України, до матеріалів справи не додано жодних доказів на підтвердження наявної у контролюючого органу податкової інформації. До того ж, колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 28.04.2021р. у справі №522/4409/21, яка набрала законної сили 11.05.2021р. та має преюдиційне значення, провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (директор ТОВ «ФІОРІНО») за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Під час розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності місцевий суд дійшов висновку, що наведені в акті перевірки від 09.03.2021 №3399/15-32-07-04/ 4134933836 висновки зводяться до припущень про можливе вчинення ТОВ "ФІОРІНО" податкових правопорушень, аніж до встановлених та доведених фактів. Висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на внутрішній інформації податкових органів, яка не була перевірена шляхом проведення відповідних перевірок чи зустрічних звірок ТОВ "АГРОСПОЖИВАННЯ ОРЕОЛ" та контрагентів, які постачали вказаний товар на адресу останнього. Крім того, колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни. Добросовісний платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податкову вигоду за можливу неправомірну діяльність його контрагента. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій його правового статусу щодо отримання податкової преференції чи наміру отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентом, а у випадку, що розглядається постачальниками контрагента позивача, своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Відтак, з урахуванням офіційного з`ясування фактичних обставин справи, у системному зв`язку із приписами чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, колегія суддів вважає неправильними твердження податкового органу про порушення ТОВ «ФІОРІНО» вимог податкової дисципліни. Установлені в межах апеляційного розгляду справи обставини та висновки суду апеляційної інстанції у повному обсязі спростовують наведені податковим органом в апеляційній скарзі обґрунтування. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства та не впливають на висновки суду, викладені в рішенні суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021р. у справі №420/7903/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено та підписано колегією суддів 08.12.2021р. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Шляхтицький О.І. Єщенко О.В.