Постанова 4854 № 400/927/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/927/19 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Димерлія О.О. суддів: Шляхтицького О.І. , Єщенка О.В. за участю секретаря Пономарьової Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року по справі № 400/927/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 28.12.2018р. №00119491407, від 20.03.2019 р. №00018381407, №00018391407. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР» посилалось на те, що у позивача наявні усі належним чином оформленні документи, які підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами. Також, Товариство позивача наголошувало на відсутності судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за необґрунтованими підставами), що набрало законної сили, прийнятого в порядку кримінального судочинства за наслідками розгляду кримінальної справи із встановленням у ньому того, що фінансово-господарські операції не були реальними. Крім того, ТОВ «КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР» не уповноважено здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів. До того ж, наявність у контрагентів складських приміщень, персоналу, податкової адреси не були предметом або обов`язковими умовами укладених з ними договорів. Також, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни, на думку позивача, не може свідчити про відсутність у Товариства права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за наслідками яких сформовано такий податковий кредит. Окрім того, податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформаційний характер, та не є належним доказом у розумінні положень чинного законодавства. Крім того, законодавством України не передбачено відповідальності юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Отже, позивач стверджував, що ТОВ «КОМПАНІЄЮ «ЄВРОДОР» у повному обсязі виконано зобов`язання за договорами, укладеними з ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ», ПП «ЄВРОДОР», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які містять усі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписано уповноваженими особами, підписи завірено відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій з виконання правочинів. Відповідач Головне управління ДПС у Миколаївській області з позовними вимогами ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» не погоджувалось з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» занижено податок на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України; занижено податок на додану вартість, що призвело до порушення приписів п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України; несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим порушено положення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Зокрема, ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» у спірний період перебувало у фінансово-господарських правовідносинах з ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ», ПП «ЄВРОДОР», господарська діяльність яких має ознаки нереальності, оскільки відсутній рух активів, зобов`язання чи власний капітал у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, відсутній штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, складських приміщень, транспортних засобів, які необхідні для переміщення товарів, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки, тощо. Тобто, з наведеного убачається неможливість контрагентів-постачальників надавати задекларовані послуги у зв`язку із сукупністю виявлених обставин. Крім того, первинні документи можуть свідчить про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Однак, вказаного недостатньо, оскільки потрібно щоб документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Також, відповідач акцентував увагу на наявності вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 07.05.2018р. по справі №760/9791/18, яким ОСОБА_1 (директор ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР») визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України. До того ж, згідно товарно-транспортних накладних ТОВ «ГЕРКОС-ПРОФ», яке зазначено як підприємство перевізник, здійснювало перевезення ТМЦ від підприємства ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР», директора якого ( ОСОБА_1 ) згідно вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 07.05.2018р. по справі №760/9791/18, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 по справі №400/927/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Миколаївській області від 28.12.2018 №00119501407 та №00119511407. В задоволенні позову в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00119491407 від 28.12.2019 р. відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано доказів безтоварності та нереальності господарських операцій у межах виконання умов правочинів, укладених між ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» та його контрагентами - ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ», ПП «ЄВРОДОР», а висновки викладені в Акті перевірки №2881/14-29-14-07/38972680 від 30.11.2018р. є поверхневими, бездоказовими та передчасними. Також, окружним адміністративним судом установлено, що у позивача наявний весь обсяг необхідних первинних документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ «Вімаква», ТОВ «Євробуд-Стар», ТОВ «Герокс-проф», ПП «Резерв-Торг», ПП «Євродор», у зв`язку з чим, платник податків не може бути позбавлений права на податковий кредит та витрати. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у Миколаївській області зазначено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» до перевірки надано документи, які містять суперечливу та недостовірну інформацію, тобто є дефектними, та складені з порушенням вимог чинного законодавства, а отже не являються первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції та рух активів відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Отже, за результатами перевірки, проведеного аналізу та здійснених заходів у межах спірного періоду не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» із його контрагентами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наступного. Зокрема, колегію суддів установлено, що у період з 12.11.2018р. по 23.11.2018р. на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Миколаївській області , з урахуванням приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018р., фахівцями контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» за період діяльності з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12.11.2013р. по 30.09.2018р. За наслідками вищеозначеної перевірки Головним управлінням ДФС у Миколаївській області складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» за період діяльності з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12.11.2013р. по 30.09.2018р.» №2881/14-29-14-07/38972680 від 30.11.2018 року, у висновках якого, серед іншого, наголошено на заниженні ТОВ "КОМПАНІЯ "ЄВРОДОР" податку на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України; заниженні податку на додану вартість, що призвело до порушення приписів п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України; несвоєчасній реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим порушено положення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. На підставі вищевказаного акта перевірки №2881/14-29-14-07/38972680 від 30.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018р. №00119511407, №00119491407, №00119501407. Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Миколаївській області від 28.12.2018р. №00119511407, №00119491407, №00119501407, ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» звернулось до ДФС України зі скаргою від 09.01.2019р. №836/6 про їх скасування, за наслідками розгляду якої податковим органом прийнято рішення про результати розгляду скарги №11062/6/99-99-11-04-01-25 від 07.03.2019р., яким скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 28.12.2018р. №00119511407, №001195011407 в частині визначення податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «РЕЗЕРВ-ТОРГ» і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 28.12.2018р. №00119491407 залишено без змін, а скаргу частково задоволено. У зв`язку з чим, на підставі акта перевірки №2881/14-29-14-07/38972680 від 30.11.2018 року, з урахуванням відповіді про результати розгляду заперечень до акта перевірки та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 07.03.2019р. №11062/6/99-99-11-04-01-25, Головним управлінням ДФС у Миколаївській області 20.03.2019р. винесено податкові повідомлення-рішення №00018381407, №00018391407. Колегією суддів з`ясовано, що установленню наведених в акті перевірки №2881/14-29-14-07/38972680 від 30.11.2018 року, з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 07.03.2019р. №11062/6/99-99-11-04-01-25, порушень ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» вимог податкового законодавства фахівці податкового органу дійшли за наслідками дослідження фінансово-господарських правовідносин між ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ», ПП «ЄВРОДОР». Так, як установлено колегією суддів, видами економічної діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» є: 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний); 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.; 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.13 Будівництво мостів і тунелів. З матеріалів справи убачається, що 20.04.2015р. між ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» (Орендар) та ТОВ «ВІМАКВА» (Орендодавець) укладено Договір оренди №2-ОР, за істотними умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування автомобільний транспорт, спецтранспорт, технічні засоби та механізми згідно переліку транспорту, що наведено в Додатку №1 до Договору оренди. Згідно із наявною у матеріалах справи Специфікацією, яка є Додатком №1 до Договору оренди №2-ОР від 20.04.2015р., ТОВ «ВІМАКВА» (Орендодавець) передає, а ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» приймає: коток дорожній самохідний гладковальцевий НАММ HD 110, маса 10,6т. 3 шт.; машину поливально-мийну, місткістю 6000л. 1шт.; машину дорожню комбіновану 1шт.; дорожню фрезу Wirtgen W 1000 F 1шт.; автомобіль-самоскид 1шт. Відповідно до акта приймання-передачі від 20.04.2015р. предмета оренди згідно договору №2-ОР від 20.04.2015р. ТОВ «ВІМАКВА» (Орендодавець) передано, а ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» прийнято: коток дорожній самохідний гладковальцевий НАММ HD 110, (10,6т.); машину поливально-мийну 6000л.; машину дорожню комбіновану; дорожню фрезу Wirtgen W1000F; автомобіль-самоскид МАЗ 5551. Згідно із актом приймання-передачі від 31.05.2015р. предмета оренди згідно договору №2-ОР від 20.04.2015р. ТОВ «ВІМАКВА» (Орендодавець) передано, а ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» прийнято: коток дорожній НАММ HD 110, (10,6т.); машину поливально-мийну 6000л.; машину дорожню комбіновану; дорожню фрезу Wirtgen W1000F; автомобіль-самоскид МАЗ 5551. Судом з`ясовано, що 03.07.2015р. між ТОВ «ВІМАКВА» (Первісний кредитор) та ПП «МЕТІДА» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №03/07-2015, за умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором оренди №2-ОР від 20.04.2015р. (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» (Боржник). За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника виконання всіх зобов`язань за Основним договором оплати грошового зобов`язання в сумі 704160грн. На підтвердження реальності виконання умов Договору оренди №2-ОР від 20.04.2015р. позивачем - ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» до матеріалів справи надано: Акт приймання послуг від 12.05.2015р. №1205/40 (найменування робіт - «оренда машин та механізмів»), рахунок на оплату від 12.05.2015р. №1205/40 (товар «оренда машин та механізмів»), нарад-завдання №9, №13, №7, №11, Акт списання товарів від 15.12.2015р. №32 (товар «паливо дизельне»), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2015р., Акт №1, №2 приймання виконаних будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості за листопад 2015р., картку рахунку №631 за квітень 2015р. грудень 2018р. Також, судом установлено, що 29.04.2015р. між ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» (Покупець) та ТОВ «Євробуд-Стар» (Постачальник) укладено Договір поставки №1, згідно із п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Відповідно до наявної у матеріалах справи Специфікації, яка є Додатком до Договору поставки №1 від 29.04.2015р., ТОВ «Євробуд-Стар» (Постачальник) постачається на користь ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» (Покупець) мазур, бітумну емульсію, щебінь 3/10, щебінь 5/20, відсів, мінеральний порошок з доставкою, бітум дорожній БНД 60/90, домішку УДОМЗ. З матеріалів справи убачається, що 28.07.2015р. між ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР» (Первісний кредитор) та ПП «МЕТІДА» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №28/07-2015, за умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором поставки №1 від 29.04.2015р. (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» (Боржник). За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника виконання всіх зобов`язань за Основним договором оплати грошового зобов`язання в сумі 1298153,20грн. На підтвердження реальності виконання умов Договору поставки №1 від 29.04.2015р. позивачем - ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» до матеріалів справи надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), товарно-транспортні накладні, Акт списання товарів, Звіти виробництва за зміну, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, Акти приймання виконаних будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості, картку рахунку №631 за квітень 2015р. грудень 2018р., платіжне доручення. Судом з`ясовано, що 29.04.2015р. між ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» (Замовник) та ТОВ «Геркос-Проф» (Перевізник) укладено Договір №2 на надання транспортних послуг, згідно із п.1.1 якого Перевізник надає Замовнику послуги автотранспортом на перевезення щебеневої продукції та асфальтобетону за заявкою Змовника. 06.07.2015р. між ТОВ «ГЕРКОС-ПРОФ» (Первісний кредитор) та ПП «МЕТІДА» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №06/07-2015, за істотними умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором про надання послуг №2 від 29.04.2015р. (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» (Боржник). За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника виконання всіх зобов`язань за Основним договором оплати грошового зобов`язання в сумі 520759,50грн. На підтвердження реальності виконання умов Договору про надання послуг №2 від 29.04.2015р. позивачем - ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» до матеріалів справи надано: Рахунки на оплату, Акти надання послуг, Податкову накладну, Товарно-транспортні накладні, Товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), реєстр ТТН, Акт списання товарів, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, Акти приймання виконаних будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості, картку рахунку №631 за квітень 2015р. грудень 2018р. Крім того, колегією суддів установлено, що 30.03.2016р. між ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» (Покупець) та ПП «ЄВРОДОР» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №30/03-2016, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується здійснити заготівлю, зберігання та відпуск будівельних матеріалів Покупцю, згідно заявок, а Покупець прийняти й оплатити вартість будівельних матеріалів у розмірі та порядку, визначеному сторонами. Відповідно до наявних у матеріалах справи Специфікацій будівельних матеріалів від 30.03.2016., від 12.01.2017р., 28.03.2018р., які є додатками до Договору №30/03-2016 від 30.03.2016р., ПП «ЄВРОДОР» (Продавець) відпущено на користь ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» (Покупець) наступні будівельні матеріали: адгезійну домішку Wetfix BE, домішку Licomont, домішку полімерну Elvalou, гранульоване целюлозне волокно, структуруючу енергозберігаючу добавку, асфальтобетонну крихту, бітум дорожній БНД 60/90, бітум дорожній БНД 70/100, бітумну емульсію, відсів гранітний фр 0-0,5, відсів гранітний фр 0-2,5, георешітку 50/50, мінеральний порошок неактивований, піщано-щебеневу суміш, піщано-гравійну суміш, цемент марки АШ500, шлакопортландцемент М400, щебінь фр 5*10, щебінь фр 5*20, щебінь фр 10*20, щебінь фр 20*40, щебінь фр 40*70, стабілізуючу добавку, модифікатор бітуму, бітум нафтовий модифікований, гравій, щебінь з гравію, емульгатор бітуму. На підтвердження реальності виконання умов Договору купівлі-продажу будівельних матеріалів №30/03-2016 від 30.03.2016р. позивачем - ТОВ «КОМПАНІЯ «ЄВРОДОР» до матеріалів справи надано: видаткові накладні, реєстри ТТН, Акти списання товарів, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, Акти приймання виконаних будівельних робіт, звіти виробництва за зміну, платіжні доручення. Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними. Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Обов`язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів Господарського кодексу України та Податкового кодексу України) є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. При цьому, сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Податковому кодексі України, - лише у сфері дії Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з урахуванням загального визначення. Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Згідно із п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Статтею 198 Податкового кодексу України визначено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; умови, дату, час та порядок його формування; права і обов`язки платників податку в даній сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту. Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту). Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК України. Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності. Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між платником податку та контролюючим органом покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Однак, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати такі доводи. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, ураховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належним чином оформлені, та, які в сукупності з установленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Зокрема, як з`ясовано колегією суддів, та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ», ПП «ЄВРОДОР» підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи документами бухгалтерського обліку, які складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню «первинні документи», наведеному у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено, та до матеріалів справи не додано переконливих доказів, які б безумовно свідчили про фіктивність укладених між ТОВ «Компанія «Євродор» та ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ», ПП «ЄВРОДОР» правочинів. Отже, з урахуванням наведеного, судом з`ясовано, що в межах розгляду даної справи, позивачем повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження реальності фінансово-господарських операцій, за участю його контрагентів - ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ», ПП «ЄВРОДОР», та досягнення ТОВ «Компанія «Євродор» законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів (робіт, послуг) - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зауважити на тому, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.04.2019р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019р. у справі №400/3269/18, позов ПП «Євродор» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.09.2018р. №00081871410, №00081881410. У межах розгляду означеної справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції установлено реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ПП «Єродор» та його контрагентами ТОВ «Стройбудпромсервіс», ТОВ «ТД «Смарт», ПП «Орімі-Тейс», ПП «Ентер-Сел», ТОВ «Спецремпідряд», ТОВ «Сіа-Пром», ТОВ «Вест-Постач», ТОВ «Проджо», ТОВ «Сіквест-Торг», ТОВ «Укрспецтрейдінг». Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VІІI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з приписами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.04.2019р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019р. у справі №400/3269/18, установлено реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ПП «Єродор» та його контрагентами ТОВ «Стройбудпромсервіс», ТОВ «ТД «Смарт», ПП «Орімі-Тейс», ПП «Ентер-Сел», ТОВ «Спецремпідряд», ТОВ «Сіа-Пром», ТОВ «Вест-Постач», ТОВ «Проджо», ТОВ «Сіквест-Торг», ТОВ «Укрспецтрейдінг», колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу стосовно неможливості підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Компанія «Євродор» із контрагентом ПП «Євродор». Між тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що вищеозначені твердження контролюючого органу базувались на обставинах установлених з урахуванням дослідження ланцюга постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Стройбудпромсервіс», ТОВ «ТД «Смарт», ПП «Орімі-Тейс», ПП «Ентер-Сел», ТОВ «Спецремпідряд», ТОВ «Сіа-Пром», ТОВ «Вест-Постач», ТОВ «Проджо», ТОВ «Сіквест-Торг», ТОВ «Укрспецтрейдінг» до ПП «Євродор», а в подальшому від ПП «Євродор» до позивача - ТОВ «Компанія «Євродор». Одночасно, судом апеляційної інстанції відхиляються посилання ГУ ДФС у Миколаївській області на наявну в базах даних інформацію, з урахуванням дослідження якої контролюючим органом установлено: відсутність трудових та матеріальних ресурсів, які необхідні для забезпечення виконання зобов`язань; неподання податкової звітності; відсутність зареєстрованих в ІС МВС «Автомобіль» транспортних засобів; формування податкового кредиту за рахунок інших товарів, оскільки посилання на наявність в базах даних податкового органу інформації, не може слугувати достатньою підставою для безумовного висновку щодо недійсності фінансово-господарських правовідносин між ТОВ «Компанія «Євродор» та його контрагентами ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ». Крім того, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента. При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено, та суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, не доведено наявності фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо можливої неправомірної поведінки контрагентів ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ» та злагодженість дій між суб`єктами господарювання з метою отримання неправомірної вигоди. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій його правового статусу щодо отримання податкової преференції чи наміру отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Не є ґрунтовними, на думку колегії суддів, в контексті спірних правовідносин також доводи скаржника відносно того, що надані ТОВ «Компанія «Євродор» товарно-транспортні накладні оформлено не належним чином, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача ТОВ «ВІМАКВА», ТОВ «ГЕРОКС-ПРОФ», на момент видачі ТОВ «Компанія «Євродор» податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платниками податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом суду не надано. Також, апеляційний суд зазначає, що наявність кримінальних проваджень, за відсутності відповідних вироків суду, не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою для платника податків, у межах спірних правовідносин, жодних правових наслідків. Що стосується реальності фінансово-господарських правовідносин між ТОВ «Компанія «Євродор» та ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР», які виникли на підставі Договору поставки №1 від 29.04.2015р., та їх вплив на формування податкового обліку Товариства позивача, колегія суддів зазначає наступне. Так, судом з`ясовано, що вироком Солом`янського районного суду м.Києва від 07.05.2018р. у справі №760/9791/18 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України і призначено йому покарання: за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України - 3 (три) роки обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч. 3 ст. 358 КК України 2 (два) роки обмеження волі; за ч. 4 ст. ст. 358 КК України - штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Зокрема, у вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 07.05.2018р. у справі №760/9791/18 установлено, що на початку березня 2015 року ОСОБА_1 з використанням ресурсів мережі інтернет познайомився з невстановленою особою та під час інтернет-листування отримав від неї пропозицію за грошову винагороду у розмірі 1000 грн. документально значитись засновником та директором суб`єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Євробуд-Стар». Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих невстановленою особою, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, не маючи у дійсності наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на таку незаконну пропозицію, домовившись з невстановленою особою про зустріч. При цьому, ОСОБА_1 достовірно усвідомлював, що у нього відсутні фінансові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Євробуд-Стар» і що він не мав достатніх навиків і досвіду для виконання таких обов`язків у цілому, а також наміру у дійсності здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Євробуд-Стар», правами директора підприємства не користуватиметься, фінансово-господарською і поточною діяльністю товариства не займатиметься та її не контролюватиме. Реалізуючи попередньо обумовлені з невстановленою особою спільні злочинні наміри, спрямовані на внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, у першій половині березня 2015 року ОСОБА_1 зустрівся з невстановленою особою по вул. Ковпака у м. Києві та надав їй необхідні для державної реєстрації юридичної особи документи, зокрема копію власного паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.2011 Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, а також копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного податкового номера НОМЕР_2 , висловивши при цьому свою згоду на їх використання для досягнення злочинних намірів. Завдяки умисному з корисливих мотивів сприянню ОСОБА_1 вчиненню кримінального правопорушення шляхом надання копій власного паспорту та довідки про присвоєння йому ідентифікаційного податкового номера невстановлена особа, наслідуючи підпис ОСОБА_1 , за невстановлених обставин забезпечила виготовлення документів ТОВ «Євробуд-Стар», які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи і які містили завідомо неправдиві відомості. При цьому, ОСОБА_1 достовірно усвідомлював, що невстановлена особа за наведених обставин від його імені внесла завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ «Євробуд-Стар», проте, діючи з корисливих мотивів, що полягали в отриманні грошової винагороди, за попередньою змовою з нею умисно вчинив такі дії. Використовуючи у подальшому підписані за наведених обставин документи невстановлена особа, діючи відповідно до раніше обумовлених домовленостей з ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати спільні злочинні наміри, здійснила проведення державної реєстрації відомостей про юридичну особу - ТОВ «Євробуд-Стар» шляхом подачі цих документів до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12.03.2015 внесено запис за номером № 1 357 102 0000 003862. Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у пособництві у внесенні завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень визнав повністю і підтвердив, у тому числі, факт внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. При цьому, наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати податкові вигоди. Отже, з урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції установлено, що фінансово-господарська діяльність, у межах виконання Договору поставки №1 від 29.04.2015р., укладеного між ТОВ «Компанія «Євродор» та ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР», здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, у зв`язку з чим спірна сума податкової вигоди не може включатись до валових витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування. Відповідно до наданого ГУ ДФС у Миколаївській області та наявного у матеріалах справи розгорнутого розрахунку грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, за не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «ЄВРОБУД-СТАР» Товариству позивача визначено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 220223грн. Таким чином, з урахуванням установлених під час апеляційного розгляду фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 р. №00018381407 та №00018391407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у сумі 10869330грн. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області винесено протиправно. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно із ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а відтак рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року по справі № 400/927/19 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Компанія «Євродор». Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року по справі № 400/927/19 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Компанія «Євродор» задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.03.2019 р. №00018381407, №00018391407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у сумі 10869330грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддями 14 грудня 2020 року. Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Шляхтицький О.І. Єщенко О.В.