Постанова 4851 № 520/1466/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 р.Справа № 520/1466/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.05.21 по справі № 520/1466/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просив суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області №Ф-20054-13 від 10.11.2020 на суму недоїмки з єдиного внеску, штрафу та пені у загальному розмірі 36440,54 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність рішення контролюючого органу, оскільки на позивача розповсюджується дія п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Харківській області №Ф-20054-13 від 10.11.2020 на суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 35404,30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.10.2006 ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП за номером 22660000000029019. З 19.03.2020 позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №6327-5000279869. Згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів Податковий блок ОСОБА_1 з 19.10.2006 по 31.05.2020 перебував на обліку в Маріупольському управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області (Північна ДПІ (Калінінський район, м. Донецьк). З 01.06.2020 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Київський район м. Харкова). За період з 01.01.2012 по 31.03.2015 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок 2 групи). З 01.04.2015 по теперішній час здійснює діяльність на загальній системі оподаткування. 17.08.2020 до податкового органу направлено заяву в інтересах позивача про списання недоїмки зі сплати ЄСВ. Листом від 16.09.2020 №16594/ФОП/20-40-57-06-20 в задоволенні заяви відмовлено та зазначено, що позивачем не надавалось до нього заяву та сертифікат Торгово-промислової палати України, підстави для визнання недоїмки з єдиного внеску безнадійною і такою, що підлягає списанню відсутні. 10.11.2020 податковим органом складена вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-20054-13 на суму 36440,54 грн. Позивач звернувся з скаргою до ДПС України щодо скасування вказаної вимоги, яка рішенням ДПС України від 23.12.2020 залишена без задоволення. Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішенням позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані положеннями Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ст. 9 Закону № 2464-VI. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Облікована за позивачем сума недоїмки з єдиного внеску, відповідно до оскаржуваної вимоги №Ф-20054-13 від 10.11.2020, виникла в наслідок несплати нарахувань, станом на 31.10.2020: 20.10.2014 - 1267,95 грн. - за 3 кв. 2014; 20.01.2015 - 1267,95 грн. - за 4 кв. 2014; 20.04.2015 - 1267,95 грн. - за 1 кв. 2015; 20.07.2017 - 1267,95 грн. - за 2 кв. 2015. Нарахування єдиного внеску від 09.02.2018 року 8448,00 грн. (розрахункова сума за 2017 рік); нарахування від 19.04.2018, термін сплати 19.04.2018 2457,18 грн. (за 1 кв. 2018); нараховано від 19.07.2018, термін сплати 19.07.2018 - 2457,18 грн. (за 2 квартал 2018); нараховано від 19.10.2018, термін сплати 19.10.2018 2457,18 грн. (за 3 квартал 2018); нараховано від 19.01.2019, термін сплати 19.01.2019 2457,18 грн. (за 4 квартал 2018); нараховано від 19.04.2019, термін сплати 19.04.2019 2754,18 грн. (за 1 квартал 2019); нараховано від 19.07.2019, термін сплати 19.07.2019 2754,18 грн. (за 2 квартал 2019); нараховано від 21.10.2019, термін сплати 21.10.2019 2754,18 грн. (за 3 квартал 2019); нараховано від 20.01.2020, термін сплати 20.01.2020 2754,18 грн. (за 4 квартал 2019); нараховано від 21.04.2020, термін сплати 21.04.2020 2078,12 грн. (за січень-лютий). Тобто, сума оскаржуваної вимоги, в розмірі 36440,54 грн., фактично складається із нарахування ЄСВ: з 3 кварталу 2014 по 4 квартал 2019 в розмірі 34365,24 грн. та за січень-лютий 2020 року в розмірі 2078,12 грн. В подальшому позивачу нараховано ЄСВ від 20.07.2020, термін сплати 20.07.2020 1039,06 грн. (за червень 2020); нараховано від 19.10.2020, термін сплати 19.10.2020 3178,12 грн. (за 3 квартал 2020). Також, нараховано ЄСВ від 19.01.2021, термін сплати 19.01.2021 3300 грн. (за 4 квартал 2020). Сплата єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 здійснена 20.10.2020 року у розмірі 4220 гривень та 18.01.2021 у розмірі 3300 гривень. 02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VІІ, який набрав чинності 15.09.2014. Цей Закон прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО) або переселилися з неї під час її проведення. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІІ розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. На теперішній час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а Указ Президента України "Про затвердження рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей" від 30.08.2018 № 116/2018 не зазначає про припинення антитерористичної операції, а містить посилання про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях". Крім того, ст. 30 Закону України від 18.01.2018 № 2268 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» внесені зміни до деяких законодавчих актів України. Так, статтю 3 Закону України від 20.03.2003 № 638 «Про боротьбу з тероризмом» доповнено абзацом 10 наступного змісту: антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України. Відтак, діючі норми права як станом на час виникнення спірних правовідносин так і станом на час розгляду даної справи не містили та не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, що дає підстави вважати, що антитерористична операція продовжується одночасно із операцією об`єднаних сил. З урахуванням вказаних вище норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звільнявся від виконання обов`язку зі сплати ЄСВ та від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція. Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці відбулося зі зміною нумерації пункту 9-3 на пункт 9-4. За положеннями Закону №1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту перебування платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.. Вказана позиція зазначена в постановах Верховного суду від 24.04.2021 року у справі №805/3561/17-а, від 10.02.2021 року у справі №805/3362/17-а. Розпорядженням від 30.10.2014 № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до вказаного Розпорядження до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк. Судовим розглядом встановлено, що позивач з 19.10.2006 по 31.05.2020 перебував на обліку в Маріупольському управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області (Північна ДПІ (Калінінський район м. Донецьк). З 01.06.2020 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Київський район м. Харкова). В подальшому, на підставі Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України зазначену норму було виключено із Закону № 1669-VII. Разом з тим, наведена норма у незмінному вигляді збережена в Законі № 2464-VI та діяла до 13.02.2020, оскільки Законом України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи п.9-4 у розділі VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2464-VI було виключено. Таким чином, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 був діючим з 14.04.2014 по 12.02.2020 включно. Тобто, до 13.02.2020 факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач звільнявся від обов`язку сплати ЄСВ та від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови продовження його перебування на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, а саме з 3 кварталу 2014 року по 12.02.2020. Як вже вище зазначалось, позивач з 01.06.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Київський район м. Харкова). При цьому, позивачем було подано заяву 17.08.2020 року до відповідача про списання недоїмки зі сплати ЄСВ за вищевказаний період. Листом від 16.09.2020 року №16594/ФОП/20-40-57-06-20 в задоволенні заяви відмовлено та зазначено, що позивачем не надавалось до нього заяву та сертифікат Торгово-промислової палати України, підстави для визнання недоїмки з єдиного внеску безнадійною і такою, що підлягає списанню відсутні. Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність сертифікату Торгово-промислової палати про існування форс-мажорних обставин також не впливає на вирішення спірних відносин з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії, а саме у пункті 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI. Таким чином, позивач не мав можливості реалізувати свої права щодо списання безнадійної недоїмки з ЄСВ. Водночас, слід зазначити, що податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку. Крім того, згідно п.9-3 у розділі VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2464-VI - тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року також визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, зокрема, вказує про те, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Проте, вказане право позивач не мав моживості здійснити до теперішнього часу, оскільки фактично антитерористична операція не припинилась. Відповідно, передбачений пунктом 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI строк подання заяви про звільнення платника єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі станом на час прийняття спірної вимоги не сплинув. Разом з тим, не всі періоди, за які недоїмка була включена у спірну вимогу (лютий 2020), приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 цього Закону, були чинними, а тільки у період до 12.02.2020. Колегія суддів зазначає, що позивач в силу закону з 14.04.2014 звільнений від виконання своїх обов`язків (обов`язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Станом на день розгляду справи указу Президента України про закінчення антитерористичної операції не прийнято, а тому не виникає обов`язку визнавати безнадійною та списувати борг з єдиного внеску в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. В той же час надсилаючи позивачу вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідач не врахував те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, і факт її надіслання органом доходів і зборів породжує у платника певні обов`язки (сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею), передбачені частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від виконання яких він не звільнений. Подальше ж невиконання платником єдиного внеску такої вимоги чи не оскарження вимоги в судовому порядку породжує обов`язок органу доходів і зборів надіслати вимогу про сплату недоїмки до підрозділу державної виконавчої служби (частина 4 статті 25 вказаного Закону). Отже, подальше невиконання платником єдиного внеску чинної вимоги призведе до негативних наслідків для такого платника і до порушення його прав та законних інтересів, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль. У контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги за період з 14.04.2014, оскільки за законом позивач був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №805/930/16-а, від 15 травня 2019 року у справі №805/1949/17-а, від 16 квітня 2019 року у справі №812/5/17, від 21 серпня 2019 року у справі №360/137/19, від 8 жовтня 2019 року у справі №805/2437/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі № 812/339/16, від 24.04.2021 року у справі №805/3561/17-а, від 10.02.2021 року у справі №805/3362/17-а. З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Харківській області №Ф-20054-13 від 10.11.2020 року на суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 35404,30 грн. за період з 3 кварталу 2014 по січень 2020 року включно підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі №520/1466/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило Повний текст постанови складено 08.12.2021 року