Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/1410/16-ц

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/1410/16-ц Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С. Категорія 60 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. з участю представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Данилюка О.С. у цивільній справі №289/1410/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінська Людмила Василівна, про визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно, - в с т а н о в и в: У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом. З урахуванням уточнюючої позовної заяви просив визнати за ним право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , які належали його бабі ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 роки в місті Канів Черкаської області; визнати недійсними: свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видані Радомишльською державною нотаріальною конторою на ім`я спадкоємця ОСОБА_4 на майно, яке перейшло йому від спадкодавиці ОСОБА_3 ; державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ №052010 на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,48 га., яка складається з 2-х земельних ділянок площею 0,15 га. з кадастровим номером 1825084401:05:003:0019 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,33 га. з кадастровим номером 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 , виданий 25.01.2002 р. Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за №147; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 220708 на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,55 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області та складається з 2-х земельних ділянок: площею 4,45 га. з кадастровим номером 1825084400:06:000:0019, яка розташована на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, та площею 0,1 га. з кадастровим номером 1825010100:08:000:0395, яка розташована на території Радомишльської міської ради Житомирської області, виданого 11.07.2005р. Радомишльською районною державною адміністрацією Житомирської області, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за №010422000381; визнати за ним право власності на земельні ділянки: площею 0, 15 га. з кадастровим номером 1825084401:05:003:0019 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 ; площею 0, 33 га. з кадастровим номером 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 ; площею 4,45 га. з кадастровим номером 1825084400:06:000:0019 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області на території Кичкирівської сільської ради; площею 0,10 га. з кадастровим номером 1825010100:08:000:0395 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області на території Радомишльської міської ради Житомирської області. В обґрунтування поданого позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Канів Черкаської області померла його баба ОСОБА_3 , яка на випадок своєї смерті залишила заповіт, посвідчений 06.10.1994р. Лутівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області та яким вона заповіла все своє майно своєму сину ОСОБА_5 . Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складалась з наступного майна: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,48 га. з кадастровим номером 1825084401:05:003:0019 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельної ділянки площею 0,33 га. з кадастровим номером 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 4,55 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області і складається з двох земельних ділянок - земельної ділянки площею 4,45 га. з кадастровим номером 1825084400:06:000:0019, розташованої на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та земельної ділянки площею 0,1 га. з кадастровим номером 1825010100:08:000:0395, розташованої на території Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області. Позивач вказував, що за життя його баба ОСОБА_3 посвідчила три заповіти: перший - 29.10.1970 р., який був посвідчений Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області за реєстром №3, номер у Спадковому реєстрі 40199753, за яким вона все своє майно заповіла сину ОСОБА_5 ; наступний заповіт - 20.02.1993 р., який був посвідчений Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області за реєстром № 19, номер у Спадковому реєстрі 40216578, яким вона відмінила попередній заповіт від 29.10.1970 р. і в якому вона своє майно заповіла ОСОБА_4 ; та останній заповіт - 06.10.1994р., який був посвідчений Лутівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області за реєстром № 21, номер у Спадковому реєстрі 39704460, за яким вона відмінила попередній заповіт від 20.02.1993р. та заповіла все своє майно сину ОСОБА_5 . При цьому позивач зазначив, що ОСОБА_5 на спадщину ОСОБА_3 не претендує, а тому спадкування після її смерті має відбуватись за законом. Він є онуком померлої спадкодавиці ОСОБА_3 , на час смерті якої вже не було в живих його матері та доньки останньої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Радомишль Житомирської області, тобто, є її спадкоємцем за законом. При цьому зазначив, що померлий чоловік відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 володів на праві власності житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26.12.2011р., яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.06.2017р., а також земельною ділянкою, розташованою за вказаною адресою, що складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1825084401:05:003:0019 та 1825084401:05:003:0020, згідно державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 052010, виданого 25.01.2002 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за скасованим заповітом, виданого 26.01.2000 р. Радомишльською державною нотаріальною конторою за реєстром №2-92, головою Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за №147, а також земельною ділянкою площею 4, 55 га, що складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1825084400:06:000:0019 та 1825010100:08:000:0395, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 220708, виданого 11.07.2005 р. на підставі розпорядження Голови Радомишльської райдержадміністрації від 20.09.2004р. №188 головою Радомишльської райдержадміністрації та начальником Радомишльського райвідділу земельних ресурсів, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за №010422000381, право на які померлий ОСОБА_4 отримав на підставі свідоцтва про право на спадщину за скасованим заповітом від 20.02.1993р., то наявні підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, що видані Радомишльською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 на майно померлої ОСОБА_3 , а також державних актів про право власності на земельні ділянки серії ІІІ-ЖТ №052010 та серії ЯБ № 220708. Вказана обставина перешкоджає позивачу отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне майно після смерті своєї баби ОСОБА_3 , через що він вимушений звернутись до суду. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінська Людмила Василівна, про визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно- відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що підставою звернення до суду із зазначеним позовом є неправильна видача нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області свідоцтва щодо спадкового майна спадкоємцю ОСОБА_4 за недійсним заповітом, який був скасований заповідачкою ОСОБА_3 до дня своєї смерті наступним заповітом. Померла є рідною бабцею позивача, що вважає підставою для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадкового майна, належного спадкодавиці ОСОБА_3 та визнання права на таке спадкове майно за позивачем. Крім того, ОСОБА_2 встигла оформити на себе спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , що він незаконно за скасованим заповітом отримав спадщину після смерті ОСОБА_3 .. Правовстановлюючі документи на зазначене вище спадкове майно, що належало спадкодавиці ОСОБА_3 знаходяться у спадкових справах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вважає, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не мав, не має і не може мати право на спадкування після смерті ОСОБА_3 на підставі нечинного заповіту, який був скасований наступним її заповітом. Зазначає, що по зазначеній справі слід застосувати практику ВС КЦС у справі №350/1850/17 від 31.08.2020, відповідно до якої відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, тобто ОСОБА_1 не встиг оформити право власності на зазначене спадкове майно. Крім того, звертається до суду в порядку позовного провадження з проханням дослідити обставини справи, визнати факт володіння спадкодавицею при житті спірною спадщиною, факт належності спадкодавиці спірної спадщини, визнати скасований заповіт та свідоцтво про право на спадщину недійсними та визнати за позивачем, як спадкоємцем за законом право власності на спірну спадщину в частині незаконного успадкованої нерухомості за заповітом. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Канів Черкаської області померла ОСОБА_3 (а.с. 13 т. 1). Після смерті останньої за заявою ОСОБА_4 у Радомишльській державній нотаріальній конторі Житомирської області була відкрита спадкова справа №18/2000 (а.с. 42 т.1) та ОСОБА_4 , як спадкоємцю за заповітом, посвідченим 20.02.1993р. Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, що протягом встановленого законом строку прийняв спадщину, було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.01.2000р. на іменну акцію ВАТ «Київський ЦУМ», що належала померлій ОСОБА_3 , а також на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 161 т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер та після його смерті приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В. за заявою дружини померлого ОСОБА_2 було заведено спадкову справу № 63/2011(а.с. 47 т. 1) та ОСОБА_2 як спадкоємиці за заповітом, посвідченим 04.05.2011р. Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26.12.2011р. та право на який було зареєстровано в КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентарізації» Житомирської обласної ради 30.01.2012р.; на земельну ділянку загальною площею 0, 48 га, кадастрові номери 1825084401:05:003:0019 та 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 та належали померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 052010, виданого Кичкирівською сільською радою 25.01.2002р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.01.2000 за реєстровим № 2-92; на земельну ділянку площею 0, 3548 га, кадастровий номер 1825087800:04:000:0321, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та належала померлому на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЖТ №105827, виданого Радомишльською райдержадміністрацією 20.10.2003р. на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації №141 від 15.05.2003р.; на земельну ділянку площею 2, 7555 га, кадастровий номер 1825087800:07:000:0083, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та належала померлому на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЖТ №105826, виданого Радомишльською райдержадміністрацією 20.10.2003р. на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації №141 від 15.05.2003р.; на земельну ділянку площею 4, 55 га, кадастрові номери 1825084400:06:000:0019 та 1825010100:08:000:0395, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та належала померлому на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЯБ №220708, виданого Радомишльською райдержадміністрацією 11.07.2005р. на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації №188 від 20.09.2004р.; на легковий автомобіль ВАЗ 2107 р/№ НОМЕР_1 ; на грошові внески в Радомишльському ТВБВ ВАТ «Державний ощадний банк України». Також судом встановлено, що 06.10.1994р. у Лутівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області було посвідчено заповіт ОСОБА_3 , яким остання все належне їй майно заповіла своєму синові ОСОБА_5 (а.с. 16 т. 1). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано, що згідно ст. 524 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Ч. 2 ст. 544 ЦК УРСР визначено, що заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Таким чином, встановлено, що спадкоємцем за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був її син ОСОБА_5 . Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Враховуючи, що матеріали спадкової справи № 18/2000, заведеної після смерті ОСОБА_3 , не містять заяви ОСОБА_5 про прийняття ним спадщини після смерті його матері та інших доказів, які б свідчили про прийняття останнім вказаної спадщини, суд вважає, що ОСОБА_5 відмовився від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 . Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК УРСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. При цьому відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Так, судом встановлено, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30.08.2016р. встановлений факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Канів Черкаської області, є рідною матір`ю ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та рідною бабою ОСОБА_1 (а.с. 44 т. 1). Тобто позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом майна його померлої баби ОСОБА_3 , яка померла після смерті своєї дочки та матері позивача ОСОБА_6 . При цьому судом встановлено, що з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_3 , про смерть якої йому було достеменно відомо ще у 1999 році, про що свідчить долучений до матеріалів сказаної справи запит, здійснений позивачем в якості приватного нотаріуса, щодо витребування з РАГС актового запису про смерть ОСОБА_3 (а.с. 12 т. 2), позивач до нотаріальної контори не звертався, будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини, також не вчинив. При цьому рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 18.05.2021р. ОСОБА_1 було відмовлено у визначенні додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 (а.с. 189-195 т. 3). Таким чином, позивач ОСОБА_1 у відповідності до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР вважається таким, що відмовився від спадщини, що залишилась після смерті його баби ОСОБА_3 . Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Отже, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а відсутність такого порушення унеможливлює існування цивільного спору, що є підставою для відмови у позові. Законодавчі обмеження переліку способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушені цивільні права чи інтереси підлягають судовому захисту також у спосіб, не передбачений законом або договором, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування судами розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані, оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Так, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, що видане Радомишльською державною нотаріальною конторою на ім`я спадкоємця ОСОБА_4 на майно, яке перейшло йому від спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років в місті Канів Черкаської області, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В. на ім`я спадкоємиці ОСОБА_2 на майно, яке перейшло їй від ОСОБА_4 і яке він незаконно отримав після смерті ОСОБА_3 за скасованим заповітом; визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки, отримані ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за скасованим заповітом, та визнати за ним право власності на спадкове майно, що належало його рідній бабі ОСОБА_3 . При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що відмовившись від спадщини своєї померлої бабусі ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 втратив право вимоги щодо скасування виданих іншим особам свідоцтва про спадщину на майно померлої ОСОБА_3 , оскільки вказані свідоцтва жодних його прав (майнових, спадкових тощо) не порушують, а тим більше вимагати визнати за ним в порядку спадкування право власності на зазначене ним нерухоме майно та земельні ділянки. Окрім того, суд вірно звернув увагу на зауваження відповідачки ОСОБА_2 та її представника щодо того, що позивачем було пропущено без поважних причин трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, для звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачу було відомо ще з 1999 року про смерть своєї баби та про свої права спадкоємця на майно, що залишилось після її смерті, втім, в даному випадку суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 саме через їх безпідставність, а не за спливом позовної давності. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 08.12.2021 року.