Постанова 4803 № 932/13978/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7287/21 Справа № 932/13978/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Деркач Н.М. суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., при секретарі - Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України із вимогами про стягнення з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 5000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, витрати по справі покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.07.2020 року, командиром роти 4-го батальйону 3-ї роти УПП в Дніпропетровській області Єгоріним Є.В. було винесено постанову серії ЕАМ №2878432 від 26.07.2020 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 255,00 грн., за те що він 26.07.2020 року керуючи автомобілем «Volkswagen Jetta», д/н НОМЕР_1 , в м. Дніпрі по пр. Героїв в районі будинку № 30, здійснив зупинку, не залишивши місця для проїзду інших учасників дорожнього руху, чим порушив п. 15.2 Правил дорожнього руху України. Відповідальність за дане порушення передбачено ч.1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.09.2020 року, яке набрало законної сили 17.11.2020 року задоволено його адміністративний позов та постанову серії ЕАМ №2878432 від 26.07.2020 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., - скасовано. Провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП закрито. В результаті притягнення його до адміністративної відповідальності, йому завдано моральну шкоду, що полягала у його постійних хвилюваннях, спричинених неправомірними діями командира роти 4-го батальйону 3-ї роти УПП в Дніпропетровській області Єгоріна Є.В. Крім того, він дуже переживав за результати розгляду справи, оскільки у випадку відмови в задоволенні позову, йому довелось би сплатити незаконний штраф та він втратив би сплачену суму судового збору. Зазначає, що самим головним критерієм у заподіяні йому моральної шкоди, є те, що такою постановою з нього штучно зроблено порушника, який нехтує правилами дорожнього руху України, що принизило його честь та гідність. В суді він довів що це не так, і що порушення вказаного у постанові про адміністративне правопорушення він не вчиняв. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору віднесено за рахунок держави. Не погодившись з таким рішенням суду Департамент патрульної поліції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судом встановлено, що 26.07.2020 року, командиром роти 4-го батальйону 3-ї роти УПП в Дніпропетровській області Єгоріним Є.В. було винесено постанову серії ЕАМ №2878432 від 26.07.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 255,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2020 року, позов ОСОБА_1 було задоволено, постанову серії ЕАМ №28784325 від 26.07.2020 року було скасовано а провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП було закрито. Ухвалою Третього Апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 року, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2020 року було повернуто, тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню в межах розгляду даної цивільної справи, яка фактично стосується цивільно-правових наслідків незаконних дій. Зазначеним судовим рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.09.2020 року було встановлено, що командир роти 4-го батальйону 3-ї роти УПП в Дніпропетровській області Єгорін Є.В., як суб`єкт владних повноважень незаконно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно виходив з того, що судовим рішенням встановлено факт неправомірності дій посадової особи патрульної поліції під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, що, в свою чергу, безумовно свідчить про наявність у нього душевних страждань внаслідок таких дій посадової особи державного органу, тобто наявність моральної шкоди, що і є підставою для її відшкодування державою. Визначаючи розмір відшкодування, суд враховував наведені обставини, характер та тривалість страждань, ступінь їх доведеності в суді та визначив розмір завданої шкоди у розмірі 1000,00 грн., вважав, що вказаний розмір відшкодування буде відповідати засадам розумності, виваженості й справедливості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції про те, що наявність рішення суду про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення не встановлює незаконності дій командира роти 4-го батальйону 3-ї роти УПП в Дніпропетровській області Єгоріна Є.В. та відповідно не доводить наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вчинення командиром роти 4-го батальйону 3-ї роти УПП в Дніпропетровській області Єгоріним Є.В. законодавчо визначених дій є наслідком прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень - постанови у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , суд надав оцінку діям командира роти 4-го батальйону 3-ї роти УПП в Дніпропетровській області Єгоріна Є.В. під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача та прийшов до висновку про їх протиправність та відповідно скасування постанови про накладання адміністративного стягнення. Так, згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції відповідно до положень статті 82 ЦПК України правильно врахував, що постановою в адміністративній справі встановлено незаконність дій працівника патрульної поліції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та скасовано постанову працівника поліції. Встановивши, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу працівником патрульної поліції безпідставно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167, 1174 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України. Інші доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Визначена судом першої інстанції сума відшкодування моральної шкоди відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. Отже, передбачених ст. 376 ЦПК України порушень норм процесуального та матеріального права, які б могли призвести до скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко