Постанова Дніпровський апеляційний суд № 193/805/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10037/21 Справа № 193/805/20 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 193/805/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Велич», в особі засновника Голої Валентини Іванівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Селянського (фермерського) господарства «Велич», від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудраченко Віктор Михайлович, на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року, яке ухвалене суддею Кащуком Д.А. в селищі Софіївці Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Велич» (надалі СФГ «Велич»), в особі засновника ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди земельної ділянки. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84687767 від 10.04.2017 року, є законним власником земельної ділянки, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, отриманої у спадок від ОСОБА_3 за заповітом №314 від 10.04.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Кот Л.І., про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47384319 від 10.04.2017 року. 20.02.2006 року між колишнім власником вищезазначеної земельної ділянки - ОСОБА_3 (Орендодавець) та СФГ «Велич», в особі голови Голої В.І., було укладено Договір оренди земельної ділянки, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 30 (тридцять) років. Відповідно до п. 40 вказаного Договору, право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи Орендодавця, переходить до спадкоємців, тобто в даному випадку до ОСОБА_1 . Однак, після укладення вказаного Договору (навіть ще за життя ОСОБА_3 ), відповідач належним чином не виконував умови вищезазначеного Договору, допустив порушення пунктів 9,10,13 Договору, що в свою чергу є порушенням п. 3 ч.1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якого істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а тому вказаний Договір підлягає розірванню. Уточнивши позовні вимоги, просила суд: Договір оренди земельної ділянки № 5, укладений між ОСОБА_3 (спадкоємець, власник ОСОБА_1 ) і СФГ "Велич", в особі ОСОБА_2 , зареєстрований «27» червня 2008 року у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДБ «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що вчинено запис № 040813300581 - розірвати; зобов`язати СФГ «Велич» негайно передати власнику ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташовану на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в стані придатному для цільового використання; судові витрати в розмірі 1731 грн. 60 коп. стягнути з СФГ «Велич» на користь ОСОБА_1 . Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки № 5 від 20 лютого 2006 року, укладений між ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ) і СФГ, у особі ОСОБА_2 , та зареєстрований «27» червня 2008 року у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДБ «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що вчинено запис №040813300581. Зобов`язано СФГ «Велич» передати власнику ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в стані придатному для цільового використання. Судові витрати в розмірі 1731 грн. 60 коп. стягнуто з СФГ «Велич» на користь ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі СФ «Велич», від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудраченко В.М., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неврахування судом численної практики суду касаційної інстанції з аналогічних правовідносин. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем надавалися до суду докази щодо виплати орендної плати у повному обсязі, які безпідставно було проігноровано судом першої інстанції та взято до уваги доводи позивачки щодо невиплати орендної плати, які не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані, а весь час користування земельною ділянкою у період з 2006 року по 27 липня 2016 року (по день смерті ОСОБА_3 ) між сторонами договору не виникало жодного непорозуміння щодо орендної плати, кошти виплачувалися своєчасно та навіть наперед. Після смерті ОСОБА_3 , її спадкоємиця ОСОБА_1 у 2017-2018 роках не зверталася до СФГ «Велич» з приводу несплати орендної плати. При цьому, на початку липня 2016 року, коли орендодавець ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні, її донька ОСОБА_4 , 04.07.2016 року отримала орендну плату за 2017 рік у розмірі 10 000,00 грн., а після смерті ОСОБА_3 ці ж родичі отримали орендну плату за 2018 рік у розмірі 10 000,00 грн., для організації та проведення поховання ОСОБА_3 . Орендна плата за 2019 рік виплачена поштовим переказом у розмір 6 246,23 грн., тобто у повному обсязі, за вирахуванням податку, докази сплати якого у повному обсязі та своєчасно були надані суду першої інстанції. При цьому, зауважує на тому, що у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі №922/1658/19 зроблено правовий висновок про те, що індексація нормативно-грошової оцінки землі не призводить до автоматичної зміни умов договорів оренди землі щодо розміру орендної плати. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представники позивачки ОСОБА_1 адвокати Головіна Л.С. та Потапова В.Б. зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника СФГ «Велич» - адвоката Мудраченка В.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивачку ОСОБА_1 та її представників адвокатів Потапову В.Б. і Головіну Л.С., які, кожна окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84687767 від 10.04.2017 року, є законним власником земельної ділянки, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, отриманої у спадок від ОСОБА_3 за заповітом №314 від 10.04.2017 року, виданим приватним нотаріусом Софіївського району нотаріального округу Кот Л.І., про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №47384319 від 10.04.2017 (а.с. 24 том 1). 20.02.2006 року між колишнім власником вищезазначеної земельної ділянки, загальною площею 8,050 га, ОСОБА_3 (Орендодавець) та Селянським (Фермерським) господарством «Велич» в особі голови Гола Валентини Іванівни (Орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки № 5, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 30 (тридцять) років (а.с. 12-17 том 1). Пунктом п.5 Договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, станом на 20.02.2006 року, у розмірі 76 930,51 грн. Відповідно п.9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: грошова - 1154,00 грн.; або натуральна: зернові 2000,00 кг., насіння соняшника 200,00 кг., відробіткова: оранка і культивація городу до 0,50 га. на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради. Пунктом 11 цього Договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31.12 звітного року. Згідно п.13 Договору оренди розмір орендної плати зазначено, що переглядається один раз у п`ять років, зокрема зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках, передбачених законодавством. 09.03.2010 року колишній власник земельної ділянки ОСОБА_3 направила до Голови Селянського (фермерського) господарства «Велич» Голої В.І. заяву, в якій зазначила, що запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, від визначеної законодавством вартості земельної ділянки, та прохала провести з нею розрахунок по орендній платі у відповідності до вимог чинного законодавства України не менше 3 відсотків від вартості земельної ділянки, з урахуванням індексації, та негайно переукласти договір оренди земельної ділянки чи внести до нього відповідні зміни (а.с. 23 том 1). З даного приводу ОСОБА_3 09.03.2010 року також зверталася з листом до Прокурора Софіївського району, у якому зазначала, що ОСОБА_2 орендну плату їй сплачує без врахування індексації, визначеної п. 10 Договору, її розмір не відповідає законодавству України (а.с. 22 том.1). Відповідно до наданої розписки, ОСОБА_4 отримала орендну плату від СФГ Велич 24.12.2006 року за ОСОБА_3 за 2007 рік в розмірі 300,00 грн,. ОСОБА_3 22.04.2007 року взяла в рахунок орендної плати 200,00 грн. за 2007 рік (а.с. 73 том.1 ), відповідно розписки від 29 квітня 2008 року ОСОБА_3 отримала орендну плату в розмірі 500,00 грн., однак за який рік не зазначено (а.с. 74 том 1); відповідно видаткового касового ордеру від 28.03.2013 року ОСОБА_3 отримала орендну плату за 2013, 2014 роки в розмірі 9000,00 грн., по 4500,00 грн за кожен рік (а.с. 75 том 1 ), у наданій відомості про видачу орендної плати зазначено розмір фактично виплаченої орендної плати 28.03.2013 року за 2013 рік - 4500,00 грн., за 2014 рік -4500,00 грн., за 2015 рік - 11.06.2014 року - 5500,00 грн. підпис отримувача є нерозбірливим, за 2016 рік в графі дебет не можливо розібрати розмір отриманої суми оренди; за 2017 отримана орендна плата 04.07.2016 року в розмірі 10000,00 грн. та у 2018 року отримана орендна плата 27.07.2016 року -10 000,00 грн., однак ідентифікація особи, яка розписалась у відомості про її отримання викликає труднощі, в зв`язку з відміністю підпису від підпису орендодавця та не зазначенням прізвища та ініціалів отримувача (а.с. 78 том.1). 24.12.2019 року позивачка отримала 6135,00 грн. в рахунок орендної плати за землю за 2019 рік поштовим переказом (а.с.80). Відповідно до інформації з Держгеокадастру, опублікованої на офіційному сайті Управління Держгеокадастру https://land.gov.ua/, середня орендна плата за користування землею с/г призначення у Дніпропетровській області встановлена у таких розмірах:2016 рік 949,9 грн. за 1 г; 2017 рік 1012,9 грн., на 1 га; 2018 рік 1276 грн. на 1 га., 2019 рік 2594 грн. за 1 га. (інформація з Урядового порталу - gov.ua). Враховуючи загальну площу земельної ділянки, у розмірі 8,050 га, позивачка ОСОБА_1 мала отримувати в середньому таку орендну плату за землю: 2016 рік 7646,695 грн., 2017 рік 8153,845 грн., 2018 рік 10 271,8 грн., 2019 рік 20881,7 грн. Позивачкою на адреси відповідача, в березні та червні 2020 року, були направлені вимоги про погодження дострокового розірвання договору оренди (у відповідності до п. 38 договору № 5 від 20.02.2006 року) за взаємною згодою сторін та укладення угоди про дострокове розірвання Договору № 5, через неналежне виконання умов вищезазначеного договору оренди, а саме порушення пунктів 9,10,13 договору, що в свою чергу є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якого істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (а.с. 31 том.1). Станом на 16.07.2020 року відповідей на вказані вимоги не отримано. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, станом на день звернення з позовною заявою, відповідачем орендна плата сплачена позивачці не в повному обсязі, що свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем, взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи, що основною підставою для розірвання договорів оренди, на яку посилалася позивачка, є істотне порушення відповідачем договору оренди землі, а саме систематична несплата в повному обсязі (недоплата) орендної плати відповідачем, яку на даний час позивачка не отримала, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено договір оренди землі, що є підставою для його розірвання у судовому порядку. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, згідно зі статтями 13,15,21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору. Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки, як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2006 року між власником земельної ділянки, загальною площею 8,050 га, ОСОБА_3 (Орендодавець) та Селянським (Фермерським) господарством «Велич» в особі голови Гола Валентини Іванівни (Орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки № 5, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 30 (тридцять) років (а.с. 12-17 том 1). Пунктом п.5 Договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, станом на 20.02.2006 року, у розмірі 76 930,51 грн. Закон України «Про оцінку земель» визначає, що грошова оцінка земельних ділянок, залежно від призначення та порядку проведення поділяється на два типи: нормативну та експертну. Нормативну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок, площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Нормативну грошову оцінку земельних ділянок проводять юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою. Відповідно до Закону України «Про оцінку земель» та пункту 21 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 № 213 (зі змінами, вредакції на час укладення договору), дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки, у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви. Отже, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підтверджується відповідним витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, виданим територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки, тобто Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні Договору оренди земельної ділянки від 20 лютого 2006 року, сторони своїми підписами засвідчили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 76 930,51 грн., й виходячи з цього показника було розраховано розмір орендної плати. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 21). За життя орендодавця ОСОБА_3 остання не ставила перед орендарем СФГ «Велич» питання щодо невиплати орендної плати або ж виплати її не в повному обсязі. Надані позивачкою ОСОБА_1 докази про те, що 09.03.2010 року колишній власник земельної ділянки ОСОБА_3 направила до Голови Селянського (фермерського) господарства «Велич» Голої В.І. заяву, в якій зазначила, що запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 відсотків, від визначеної законодавством вартості земельної ділянки та прохала провести з нею розрахунок по орендній платі у відповідності до вимог чинного законодавства України не менше 3 відсотків від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації та негайно переукласти договір оренди земельної ділянки чи внести до нього відповідні зміни (а.с. 23 том 1), а 09.03.2010 року також зверталася з листом до Прокурора Софіївського району Дніпропетровської області, у якому зазначала, що ОСОБА_2 орендну плату їй сплачує без врахування індексації, визначеної п. 10 Договору, її розмір не відповідає законодавству України (а.с. 22 том.1), колегія суддів не може прийняти, як належні та допустимі, оскільки доказів того, що такі документи взагалі направлялися адресатам суду не надано. ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84687767 від 10.04.2017 року, є законним власником земельної ділянки, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, отриманої у спадок від ОСОБА_3 за заповітом №314 від 10.04.2017 року, виданим приватним нотаріусом Софіївського району нотаріального округу Кот Л.І., про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №47384319 від 10.04.2017 (а.с. 24 том 1). Згідно п. 40 Договору оренди земельної ділянки від 20 лютого 2006 року, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору. Таким чином, з цього часу орендодавцем за цим Договором виступає ОСОБА_1 , яка у позовній заяві стверджує, що СФГ «Велич» не проведено з нею розрахунок з виплати орендної плати за 2017-2018 роки, а сплата 6 135,00 грн. у вигляді орендної плати за 2019 рік не відповідає дійсному розмірі орендної плати, з урахуванням індексу інфляції. На підтвердження свої вимог, позивачкою надано суду інформацію з Держгеокадастру, опубліковану на офіційному сайті Управління Держгеокадастру https://land.gov.ua/, відповідно до якої середня орендна плата за користування землею с/г призначення у Дніпропетровській області встановлена у таких розмірах: 2016 рік 949,9 грн. за 1 г; 2017 рік 1012,9 грн., на 1 га; 2018 рік 1276 грн. на 1 га., 2019 рік 2594 грн. за 1 га. (інформація з Урядового порталу - gov.ua). Разом з тим, згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Відповідно до Типового договору оренди у п. 2.2 зазначено, що розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, установленого чинним законодавством. Мінімальний розмір орендної плати при оренді земельних паїв слід визначати спираючись на вимоги ст. 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами та доповненнями, згідно якого плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має становити не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Відповідно до статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням

115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель. Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, яка проведена з урахуванням відповідної індексації та до її складових входить розрахунок індексу інфляції, а тому посилання позивачки та суду першої інстанції на інформацію з Держгеокадастру, опубліковану на офіційному сайті Управління Держгеокадастру https://land.gov.ua/, відповідно до якої визначено середню орендну плату за користування землею с/г призначення у Дніпропетровській області, помилковим та ці показники не підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі. Як вбачається з матеріалів справи, нормативна грошова оцінки земельної ділянки, загальною площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, станом на 10.04.2017 року становила 253 996,68 грн. (т.1 а.с. 20), а тому за 2017 року розмір орендної плати не може бути меншим за 7 619,90 грн. Стаття 531 ЦК України передбачає, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Тож, за цивільним законодавством виконати достроково обов`язок зі сплати орендної плати беззаперечно можна, але тільки якщо це не заборонено договором. Договір оренди земельної ділянки від 20.02.2006 року такої заборони не містить. Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється в суді апеляційної інстанції, за 2017 рік орендна плата виплачена 04.07.2016 року в розмірі 10000,00 грн. та за 2018 рік орендна плата виплачена 27.07.2016 року у розмірі 10000,00 грн., та свідок ОСОБА_4 (донька орендодавця ОСОБА_3 ) в судовому засіданні підтвердила, що відповідачем сплачено 10 тис. грн., коли ОСОБА_3 перебувала у лікарні, та 10 тис. грн. на її поховання. Отже, матеріалами справи підтверджено, що орендарем СФГ «Велич» за 2017 рік орендна плата сплачена наперед у розмір, який перевищує мінімальний розмір орендної плати, встановлений законодавством, а доказів щодо узгодження сторонами Договору іншого розміру орендної плати суду не надано. Відомості щодо розміру нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки за 2016 рік, 2018 рік та 2019 рік суду не надано. Наданий до суду сформований в електронному ресурсі Держгеокадастру витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, площею 8,050 га, кадастровий №1225284100:01:003:0084, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативна грошова оцінки якої становить 232 638,96 грн. (т. 1 а.с. 40), не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки ці дані стосуються нормативної грошової оцінки землі у 2020 році та не можуть бути предметом доказування у спорі щодо визначення нормативної оцінки цієї земельної ділянки у 2016 року та послідуючих роках (по 2019 рік включно). Отже, позивачка ОСОБА_1 , розпорядившись на власний розсуд своїми правами щодо предмету спору, не надала суду належних та допустимих доказів щодо невірного визначення розміру орендної плати та невиплати орендної плати у повному обсязі, а тому колегія суддів дійшла висновку про недоведеність та необґрунтованість її позовних вимог. До того ж, звертаючись до суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку із систематичним невиконанням орендарем - СФГ "Велич" умов цього договору в частині сплати орендної плати, позивачка взагалі не зазначила, яка ж сума їй не була виплачена, виходячи з нормативних показників оцінки належної їй земельної ділянки, спираючись виключно на середні показники орендної плати по Дніпропетровській області, що не є належними та допустими доказами у справі, адже, договірні відносини у сфері оренди землі грунтуються на добровільності та на законодавчому рівні визначено виключно мінімальний та максимальний розмір орендної плати, однак, в межах цих показників діє свобода договору та сторони мають право на власний розсуд визначати розмір орендної плати. Крім того, необхідно зазначити й те, що орендна плата за здані громадянами в оренду земельні ділянки та земельні паї є доходом та відповідно оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО). Відповідно до п.п. 170.1.1 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) є орендар. При цьому, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. ПДФО з доходу у вигляді орендної плати утримується за ставкою 18 % Крім того, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються і доходи у вигляді орендної плати, згідно з п.п. 1.2 п. 161підрозд. 10 розд. XX ПКУ є об`єктом обкладення військовим збором (за ставкою 1,5 %). Як вбачається з матріалів справи, відповідачем надано суду належні та допустимі докази про податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них доходу за 2014,2015, 2016, 2017,2018, 2019 (т. 1 а.с. 99-101, 114-117, 130-132, 143-146, 156-159, 169-171), а тому колегія суддів вважає обгрунтованими твердження СФГ «Велич» щодо належного виконання ним умов Договору оренди земельної ділянки від 20.02.2006 року, як у частині виплати орендної плати орендодавцю, так і у частині її нарахування, з утриманням відповідного розміру податків та зборів. Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, колегія суддів, в тому числі, керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачкою не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені нею вимоги, а саме, що СФГ "Велич" порушені умови Закону України «Про оренду землі» та Договору оренди земельної ділянки від 20 лютого 2006 року щодо нарахування та виплати орендної плати. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з позивачки ОСОБА_1 на користь СФГ "Велич" підлягають стягненню судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 522,40 грн. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Селянського (фермерського) господарства «Велич», від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудраченко Віктор Михайлович, задовольнити. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Велич», в особі засновника Гола Валентини Іванівни, про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «Велич» судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 грудня 2021 року Головуючий: Судді: