Ухвала КАС ВС № 440/3539/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 07 грудня 2021 року м. Київ справа №440/3539/21 адміністративне провадження № К/9901/38327/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24 березня 2021 року № 916030805931 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині загального процента (60 %) розрахунку пенсії (перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) від заробітку (грошової винагороди), згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі № 440/2271/20; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок з 19 лютого 2020 року та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошової винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення з 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916030805931 від 24 березня 2021 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 19 лютого 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/1221/2020вих від 10 квітня 2020 року в розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 листопада 2021 року скаржником подано квитанцію № 12-11858413/С від 12 листопада 2021 року. Відповідно до електронного бланку на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 21 жовтня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із проведенням ГУ ПФУ в Полтавській області перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУДСА України в Полтавській області від 10 квітня 2020 року № 02/1221/2020, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 60% від суми суддівської винагороди 110 985,60 грн, зазначеної у довідці. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18, від 19 червня 2018 року у справі № 583/2264/17, від 09 листопада 2018 року у справах № 713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, № 686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 420/1234/19. Також скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - відсоткового значення розміру утримання судді у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку із ухваленням рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду та посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у зазначених вище постановах, оскільки Верховний Суд вже висловив свою правову позицію стосовно перерахунку грошового утримання судді у відставці. Так, у постанові від 22 жовтня 2021 року у справі № 300/530/21 Верховний Суд дійшов наступного висновку. «Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/9739/20 та від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20, від 06 жовтня 2021 року у справі № 380/5074/20. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що стаж роботи позивача на посаді судді в загальному розмірі складає 29 років 7 місяців 15 днів, що дає право на перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року згідно з довідкою ТУДСА України в Полтавській області від 10 квітня 2020 року №02/1221/2020 в розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + (2% х 9 років, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді). Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки ТУДСА України в Полтавській області від 10 квітня 2020 року № 02/1221/2020 з 19.02.2020 в розмірі 60 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з врахуванням стажу роботи на посаді судді 25 років 1 місяць 9 днів), чим порушило вимоги частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновку Верховного Суду, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя С.М. Чиркін