Постанова Одеський апеляційний суд № 522/21238/19

Номер провадження: 22-ц/813/9865/21 Номер справи місцевого суду: 522/21238/19 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.11.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/21238/19 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/9865/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач Одеська міська рада, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Чернявської Л.М. 12 травня 2021 року, повний текст рішення складений 20 травня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Ерфурт Федеративної Республіки Німеччини, встановивши його тривалістю у два календарних місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_3 залишила заповіт на Ѕ частину належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 позивачу та громадянину Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_4 . ОСОБА_3 мешкала на території АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_5 . З дзвінка ОСОБА_5 позивач дізнався, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою реалізації свого права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач не зміг отримати копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 і в травні 2017 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту смерті на території іншої держави. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.04.2018 року у справі № 522/8602/17 йому було відмовлено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2018 року постановою Апеляційного суду Одеської області залишено без змін. 05 грудня 2019 року позивачу вдалося отримати копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .. 13 грудня 2019 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори позивачу було надано відповідь відмовного характеру щодо прийняття спадщини з рекомендацією звернутись до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а. с. 7 - 9). 2.2 Позиція інших учасників справи в суді першої інстанції Адвокат Форманюк Олена Миколаївна, діюча від імені ОСОБА_6 , у письмових поясненнях зазначає, що третя особа позовні вимоги не визнає. Вважає, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини без поважних причин. Підстави для визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини відсутні (а. с. 72 - 76). Одеська міська рада не скористалась правом надання відзиву на позовну заяву. Відзив на позовну заяву не надійшов. 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року в задоволені вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позов подано не до того відповідача, оскільки у справі наявні інші спадкоємці, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і не може бути підставою для притягнення до участі у справі Одеської міської ради. Відсутність свідоцтва про смерть померлої ОСОБА_3 , невірно обраний позивачем засіб свого захисту, не є поважними причинами пропуску строку, встановленого для подачі заяви на прийняття спадщини. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що у позивача є поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій (а. с. 102 - 103). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) суд першої інстанції дійшов помилково висновку, що позивачем не доведено поважності причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини; 2) помилковими є висновки суду першої інстанції щодо звернення до суду з вимогами до неналежного відповідача; 3) ОСОБА_1 в межах шестимісячного строку звернувся до нотаріальної контори (а. с. 122 - 125). 2.6 Узагальнені доводи інших учасників справи в апеляційному суді Відповідач - Одеська міська рада, третя особа - ОСОБА_2 не скористались правом надання відзиву, пояснень на апеляційну скаргу. Відзив, пояснення на апеляційну скаргу не надійшли. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року (а. с. 131). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.08.2021 року цивільну справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 132). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали. Третя особа надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначенні відповідно до встановлених обставин правовідносини ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 жовтня 1998 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, належала кватира АДРЕСА_1 (а. с. 11). 21.10.2003 року ОСОБА_3 подарувала Ѕ частину квартири ОСОБА_7 на підставі договору дарування Ѕ частини квартири серії ВАР № 585990, яка в свою чергу 16.04.2004 року уклала договір купівлі продажу Ѕ частини подарованої квартири громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_8 (а. с. 31). 16.04.2004 року ОСОБА_3 залишила заповіт на належну їй Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 (а. с. 33). 21.09.2007 року ОСОБА_3 залишила новий заповіт на ім`я громадянина Федеративної Республіки Німеччина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 10). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла на території Федеративної Республіки Німеччина у місті Ерфурт, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 14 - 16). Строк на подачу заяви про прийняття спадщини сплинув - 27.08.2017 року. З матеріалів спадкової справи № 620л/2019, заведеної 13 грудня 2019 року щодо майна померлої ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Ерфурт, громадянина Федеративної Республіки Німеччина, вбачається, що позивач звернувся до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини - 13.12.2019 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку (а. с. 58). Між сторонами виникли спадкові правовідносини щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі, застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч. ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК ). У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї. Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла на території Федеративної Республіки Німеччина у місті Ерфурт, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 14 - 16). Отже, 27.08.2017 року був останній день для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого. Позивач звернувся до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини - 13.12.2019 року. 13.12.2019 року останній отримав відмову нотаріуса з посиланням на те, що він пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини та йому рекомендовано звернутись до суду за визначенням додаткового строку. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він не зміг отримати копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 і в травні 2017 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту смерті на території іншої держави, але рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.04.2018 року у справі № 522/8602/17 йому було відмовлено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2018 року постановою Апеляційного суду Одеської області залишено без змін. 05 грудня 2019 року позивачу вдалося отримати копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .. Відсутність у позивача свідоцтва про смерть спадкодавця не може розцінюватися як об`єктивна обставина, яка утруднювала здійснення ним дій щодо звернення до нотаріуса. Колегія суддів критично відноситься до доводів позовної заяви, оскільки позивачем не обґрунтовано поважність причин пропуску звернення із заявою про прийняття спадщини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 310/2327/18). Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів не приймає до уваги як підставу для визначення додаткового строку для прийняття спадщини той факт, що у травні 2017 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту смерті на території іншої держави, так як позивач невірно обрав спосіб захисту. Факт встановлення смерті йому був потрібен для отримання спадщини, позивач мав пред`явити позовну заяву і захищати свої права. Отже, у справі відсутні докази неможливості звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини потягом встановленого законом строку. Позивачем не доведено наявність у нього як спадкоємця об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не довів існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття ним спадщини. Отже, ним не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 06 грудня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе