Ухвала КАС ВС № 440/1953/20

УХВАЛА 06 грудня 2021 року м. Київ справа № 440/1953/20 адміністративне провадження № К/9901/39024/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О., суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 440/1953/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), установив: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 року № Ф-35874-17 на суму 18276,84 грн. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. 16 жовтня 2020 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 10 березня 2020 року № Ф-35874-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 18276,84 грн. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. 21 грудня 2020 року позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просив вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 14000,0 грн. Стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 14000,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Полтавській області. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року залишено без змін. 28 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області у справі № 440/1953/20. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, уточнити судові рішення, що оскаржуються На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано уточнену касаційну скаргу, у якій останній просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 440/1953/20 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності. На час звернення позивача з адміністративним позовом, а саме у 2020 році, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 гривні. Предметом позову у цій справі є правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 року № Ф-35874-17 на суму 18276,84 грн. Зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, є справою незначної складності. Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для нього є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано, а спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, - ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 440/1953/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко