Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/15237/21

Справа № 127/15237/21 Провадження № 33/801/939/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Очеретної М.Ю., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лапунько Олени Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривні на користь держави. У постанові суду зазначено, що водій ОСОБА_1 22.05.2021 о 09 год. 20 хв. в м. Вінниці, по пров. Гайдамацький, 12, керував транспортним засобом ЗАЗ 110557 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», при постійній відеофіксації на нагрудну боді-камеру, чим водій порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними доказами. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, адвокат Лапунько О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 не було повідомлено працівниками поліції причину зупинки транспортного засобу та не було роз`яснено його прав. Разом з тим, останній добровільно погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, після проведення якого висловив незгоду з його результатом і бажання пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що працівники поліції йому відмовили. Також в обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що проведення медичного огляду на місці зупинки здійснювалось за відсутності свідків, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння містить підпис, що не належить ОСОБА_1 , а відеозапис, наявний в матеріалах справи, є розірваним і не відображає усіх обставин події. Крім того вказано, що в матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу «Alcotest 6820», а вміст алкоголю 0,37 проміле не може достовірно стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Окрім іншого, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Лапунько О.М. не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. При цьому, адвокатом Лапунько О.М. на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без її участі, у якому остання вказала, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі. У своєму клопотанні адвокат Лапунько О.М. також зазначила, що відеозапис із нагрудних камер є фрагментарним, з якого вирізано фрагмент запису, де ОСОБА_1 просить відвезти його до медичного закладу, оскільки в стані сп`яніння він не перебуває і з результатами приладу алкотестера не згоден. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд прийшов до таких висновків. Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Згідно вимог статті 289 КУпАП в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. На підтвердження обставин щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження адвокат Лапунько О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що копію оскаржуваної постанови скаржник отримав 02.11.2021. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року. Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП). В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №521851, водій ОСОБА_1 22.05.2021 о 09 год. 20 хв. в м. Вінниці, по пров. Гайдамацький, 12, керував транспортним засобом ЗАЗ 110557 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», при постійній відеофіксації на нагрудну боді-камеру, чим водій порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з чеком приладу «Драгер» від 22.05.2021, 22.05.2021 о 09:30 год. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 0,37 %. За змістом п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. За змістом п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно з пунктом 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 N1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння також підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи. Із вказаного відеозапису слідує, що гр. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки в результаті якого встановлено, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було повідомлено причину зупинки транспортного засобу та не було роз`яснено його прав, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз`яснено його права, з чим він погодився, підписавши вказаний протокол, а також з наявного відеозапису видно, що причиною зупинки транспортного засобу явилась технічна несправність, що безпосередньо було повідомлено працівником поліції. Посилання апеляційної скарги на те, що в матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу «Alcotest 6820» не заслуговують на увагу, оскільки з наявної у справі роздруківки приладу «Drager Alcotest 6820» на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 вбачається, що вказаний прилад пройшов калібрування 17.11.2020, а тому він є придатний до використання, оскільки відповідно до Інструкції з експлуатації алкотесту «Драгер 6820» вищевказаний технічний засіб «Drager Alcotest 6820» повинен проходити калібрування кожен рік. Вказані обставини свідчать про те, що результати огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу «Drager Alcotest 6820» стосовно ОСОБА_1 , можуть бути визнані достовірними, що в свою чергу свідчить про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги про проведення огляду на місці зупинки за відсутності свідків, є безпідставними з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Як встановлено судом, працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 було застосовано технічні засоби відеозапису, який долучено до матеріалів справи, а відтак залучення двох свідків у даному випадку не було необхідним. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що після проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 висловив незгоду з його результатом і бажання пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження незгоди водія з результатом освідування матеріали справи не містять і заявником апеляційної скарги не надано. Крім того, такі доводи спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, згідно якого ОСОБА_1 погодився з тим, що він керував транспортним засобом і жодних висловлювань щодо незгоди з результатом він не висловлював. Твердження скаржника про те, що відеозапис, наявний в матеріалах справи, є фрагментарним і не відображає усіх обставин події, судом до уваги не приймаються, оскільки із вказаного відеозапису вбачається, що він є чітким, послідовим та таким, що відображає хронологію подій, що мали місце під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. З урахуванням наведених обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність будь - яких доказів, які б переконливо підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів у справі не вбачається. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими. Разом з тим, апеляційний суд не приймає до уваги доводи заявника про те, що вміст алкоголю 0,37 проміле не може достовірно стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, виходячи з наступного. Встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами згаданої Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові ( пункт сьомий Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ). Показник алкоголю 0,37 проміле, що був виявлений у ОСОБА_1 , значно перевищує допустиму норму алкоголю в крові та беззаперечно свідчить про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Посилання скаржника на те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння містить підпис, що не належить ОСОБА_1 не підтверджені жодними доказами. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на виконання вимог статті 245 КУпАП у повній мірі дослідив усі докази в їх сукупності, надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого, частиною першою статті 130 КУпАП. Аргументи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди заявника апеляційної скарги з оскаржуваною постановою. Також, апеляційний суд враховує і рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'HalloranandFrancis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02), де Суд наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов`язки, яких необхідно дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року. Апеляційну скаргу адвоката Лапунько Олени Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В. В. Оніщук