Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/14789/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" листопада 2021 р. Справа№ 910/14789/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Коротун О.М. Ткаченка Б.О. при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від заявників: 1) Разваляєв Д.С.; 2) ОСОБА_2, Разваляєв Д.С.; від скаржника: не з`явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 910/14789/21 (суддя Кирилюк Т.Ю.) за заявою 1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 про забезпечення позову,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" та ОСОБА_3 про: - визнання недійсною довіреність від 12.04.2021, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко Катериною Валеріївною; - визнання недійсною довіреність від 21.05.2021, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сафронюк Світланою Михайлівною; - визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза", закріпленого протоколом № 1 від 07.06.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 430, 431, 432, засвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П.; - визнання недійсними актів приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза", серія та номер: 444, 445, 448, 449, 450, 451, виданих 07.06.2021; - витребування з чужого незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" на користь ОСОБА_1 квартиру загальною площею 157 кв.м., житловою площею 43,4 за адресою АДРЕСА_1 ; - витребування з чужого незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" на користь ОСОБА_1 Ѕ квартири загальною площею 163,1 кв.м., житловою площею 57,9 за адресою АДРЕСА_2 ; - витребування з чужого незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" на користь ОСОБА_2 Ѕ квартири загальною площею 163,1 кв.м., житловою площею 57,9 за адресою АДРЕСА_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі не надавали згоду на заснування Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськскай-Плаза» та не мали волю передавати власне нерухоме майно, а саме квартири, які знаходяться за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 до статутного капіталу вказаного товариства. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій просили суд: - накласти арешт на квартиру загальною площею 157 кв.м., житловою площею 43, 4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 162006280382; - накласти арешт на квартиру загальною площею 163, 1 кв.м., житловою площею 57, 9 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2256192580000. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист порушених прав та інтересів позивачів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено повністю. Накладено арешт на квартиру загальною площею 157 кв.м., житловою площею 43, 4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 162006280382 та на квартиру загальною площею 163, 1 кв.м., житловою площею 57, 9 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2256192580000. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 року у даній справі та винести нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема суд першої інстанції не зазначає про наявність будь-яких фактичних обставин, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" вчиняє дії спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021 року справу № 910/14789/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" на ухвалу Господарського cуду міста Києва від 13.09.2021 року у справі № 910/14789/21, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження та призначив розгляд справи на 21.10.2021, своєю ухвалою від 27.09.2021 року. 11.10.2021 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" до суду надійшли письмові пояснення відповідно до яких, відповідач зазначив, що Разваляєв Дмитро Станіславович не мав права підписувати заяву про забезпечення позову від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки листом № 922 від 23.09.2021 Рада адвокатів міста Києва повідомила, що не видавала Разваляєву Дмитру Станіславовичу свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6440 від 27.06.2019. Станом на 21.10.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду матеріали справи не надійшли. 27.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14789/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021, розгляд справи № 910/14789/21 на 23.11.2021. 23.11.2021 року представник заявників подав клопотання про закриття апеляційного провадження. Представник апелянта у судове засідання 23.11.2021 року не з`явився. Однак, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подав заяву про розгляд справи без його участі. Також, колегія суддів зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не приймає до розгляду подані апелянтом в суді апеляційної інстанції докази, а саме листи Ради адвокатів міста Києва № 2136/0/2-21 від 23.09.2021 та № 922 від 23.09.2021, оскільки останній необгрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції. Відносно того, що Разваляєв Дмитро Станіславович не має право на зайняття адвокатською діяльності, а отже не має права представляти інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у суді, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Отже, починаючи з січня 2018 року лише адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах апеляційної інстанції або законний представник. На підтвердження права представляти інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні 23.11.2021, Радзяєвим Дмитром Станіславовичем було надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6440 від 27.06.2019 та ордер надання правничої (правової) допомоги від 08.09.2021. Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" не було надано суду належних та допустимих доказів підроблення (фальсифікації) вказаних документів, а тому колегія суддів приходить до висновку, що Радзяєв Дмитро Станіславович є належним представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у суді. Представник заявників у судовому засіданні 23.11.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. Крім того, представник заявників не наполягав на розгляді клопотання про закриття апеляційного провадження. Враховуючи зазначене, колегія суддів залишила клопотання про закриття провадження у справі без розгляду. Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника апелянта, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" - без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України). Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/6924/18. Предметом спору у даній справі є, зокрема, встановлення наявності або відсутності підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме квартири загальною площею 157 кв.м., житловою площею 43, 4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 162006280382 та квартири загальною площею 163, 1 кв.м., житловою площею 57, 9 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2256192580000. При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається із матеріалів оскарження, а саме Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.09.2021 ОСОБА_6 є власником 80% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза". Отже, має право одноособово приймати рішення щодо відчуження частки в статутному капіталі товариства, в тому числі про відчуження квартир, що є предметом спору. У разі реалізації відповідачем спірного майна до закінчення розгляду даної справи, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Колегія суддів вказує, що накладення арешту не позбавляє власника інших прав, окрім розпорядження майном, відтак, враховуючи, що вказаний захід до забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, вжиття обраного заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів ТОВ "Печерськскай-Плаза". Апеляційни суд зазначає, що не заслуговують на увагу доводи скаржника про неналежне мотивування господарськими судами висновків щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідний висновок судів узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, згідно з якою у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Враховуючи, що жодними доводами скаржника не спростовано викладені в оскаржуваній ухвалі висновки про наявність підстав для накладення арешту на спірне у даній справі майно, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськскай-Плаза" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 910/14789/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 910/14789/21 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження по справі №910/14789/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Коротун Б.О. Ткаченко Дата складення повного тексту 06.12.2021 року.