Постанова 4872 № 916/218/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/218/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ярош А.І. суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І., секретар судового засідання Молодов В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 року у справі № 916/218/21 за позовом Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марії Володимирівни до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 15.12.2020р. №65/26-р/к, за участю представників сторін: позивач - Міщенко М.В., Від позивача - Тулейбич А.А., за ордером, Від відповідача - Вірт С.О., Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марія Володимирівна звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 15.12.2020р. №65/26-р/к. Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що за рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/26-р/к від 15.12.2020р. на нього накладений штраф за неподання інформації на питання пунктів Вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.12.2019р. На адресу позивача 13.12.2019р. надійшла Вимога відповідача про надання інформації від 09.12.2019р. №64-02/2205/7. Також позивач, посилаючись на положення ст.ст.1, 3 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України", зазначає, що функціями АМКУ є забезпечення конкуренції та конкурентного середовища. За твердженням позивача, у розумінні ст.ст.1, 2 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", цей Закон регулює змагальність суб`єктів господарювання, до яких відносяться і фізичні особи, що здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність. Спираючись на ст.ст.1, 3 ГК України, ст.1 ЗУ "Про нотаріат", позивач стверджує, що нотаріус, як особа уповноважена державою здійснювати нотаріальну діяльність не здійснює діяльності у сфері суспільного виробництва з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, не є суб`єктом господарювання у розумінні господарського законодавства, зокрема ЗУ "Про захист економічної конкуренції". Позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що під час здійснення своєї професійної діяльності нотаріус керується нормами спеціального Закону України "Про нотаріат", ним не було відразу надано відповідь на Вимогу, оскільки у Вимозі запитувалась інформація, яка може складати нотаріальну таємницю, за розголошення якої нотаріус може бути позбавлений Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Законом закріплено виключний перелік органів, відповіді на запити яких не вважаються розголошенням нотаріальної таємниці, серед яких немає органів АМКУ. Позивач також вказує, що, діючи як приватний нотаріус, на практиці надання послуг здійснює за усним правочином, будь-які документи з клієнтами в письмовій формі не складаються та не зберігаються; вчинювані ним нотаріальні дії не мають цінової визначеності, він не має будь-яких списків визначених цін на послуги, в кожному випадку, згідно абз.3 ст.4 та ст.51 ЗУ "Про нотаріат" розмір плати визначається за домовленістю з клієнтом з урахуванням специфіки відповідного запиту. Поряд із цим позивач відмічає, що до 23.06.2019р. справляння приватними нотаріусами плати за вчинення нотаріальних дій регулювалось Указом Президента України №762/98 від 10.07.1998р. "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій", в якому було зазначено, що: "вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку."; розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. За Указом Президента України №418/2019 від 20.06.2019р. "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів ІІрезидента України", Указ №762/98 було скасовано. Наказом Мінюста "Про внесення змін до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" №1923/5 від 24.06.2019р. було внесено відповідні зміни до п.3 Глави 16 Розділу І Порядку нотаріальних дій, відповідно до яких передбачено, шо приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою. До скасування Указу №762/98 приватні нотаріуси справляли плату в розмірі, що значною мірою був визначений державою, а саме: не меншому за розміри ставок державного мита, яке справлялось державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії (п.1 Указу №762/98). Після скасування Указу № 762/98 та внесення змін до Порядку нотаріальних дій, плата за вчинення певної нотаріальної дії визначається кожним нотаріусом самостійно за окремою домовленістю з конкретною фізичною або юридичною особою. Із викладеного позивач робить висновок, що розмір плати, яка справляється приватним нотаріусом за певну нотаріальну дію визначається окремо для кожного окремого випадку проведення такої нотаріальної дії та не має вартісного характеру, тобто, цінової визначеності. Позивач зазначає також, що нотаріус не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність в розумінні ст.3 ГК України, з огляду на що послуги із вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій не є господарською діяльністю в розумінні ГК України, а тому не можна стверджувати, що такі послуги можуть мати вартісний характер, тобто мати цінову визначеність, як це передбачено ГК України відносно господарської діяльності суб`єктів господарювання. Крім того, позивач вказав, що копія реєстру для реєстрації нотаріальних дій містить нотаріальну таємницю та видається виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, а отже не може бути надана Відділенню в силу положень ст.8 ЗУ "Про нотаріат". Одночасно позивач вказує, що положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, безпосередньо не поширюються на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, до яких віднесено приватних нотаріусів. Виходячи з цього, нотаріус не зобов`язаний вести окремих регістрів, фінансових відомостей, залишків матеріальних цінностей тощо. Позивач відмічає, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не визначає порядок здійснення розрахунків особами, що здійснюють незалежну професійну діяльність та відповідно не поширюється на цих осіб. Водночас спеціальне законодавство (ЗУ "Про нотаріат") не встановлює вимог щодо надання нотаріусом розрахункового документа при наданні клієнту послуги, а також не встановлює форму такого документу. При цьому відповідно до ст.8 Закону "Про нотаріат", нотаріус видає фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, довідки про вчинені нотаріальні дії, але ані Законом "Про нотаріат", ані Порядком нотаріальних дій, ані Правилами нотаріального діловодства не передбачено виготовлення декількох примірників таких довідок, тому приватний нотаріус не зобов`язаний мати копію або примірник такої довідки. Позивач вказує, що для нього документом, де фіксується справляння замовниками на його користь плати за вчинені ним нотаріальні дії є Реєстр, де робиться запис про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами та фіксується плата, шо справляється за вчинені нотаріальні дії. Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 01.03.2021р. за вх.№5672/21, де вказує, що предметом спору у даній справі є матеріально - правова вимога про визнання недійсним рішення органу АМКУ. На думку відповідача, виходячи із предмету спору, у даній справі суд повинен встановити, а позивач зобов`язаний належними та допустимими доказами підтвердити наявність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення. Відділення акцентує увагу суду на тому, що як вбачається із змісту позовної заяви, позивач не наводить (у тому числі, не підтверджує належними доказами) жодної правової підстави, визначеної вказаною правовою нормою, а саме: не зазначає, які саме обставини, що мають значення для справи, Відділення неповно з`ясувало; не вказує, які обставини, що мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведено Відділенням в ході розгляду даної справи; не вказує, які саме висновки Відділення, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; не наводить жодної норми матеріального чи процесуального права, що були порушені територіальним відділенням при прийнятті оскаржуваного рішення. Відповідач вважає, що усі доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, є декларативними та полягають у тому, що приватний нотаріус не є суб`єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу України, він не здійснює господарську діяльність, оскільки не надає послуги, які мають вартісний характер, тобто цінову визначеність. Відповідач наголошує, що Відділення, як державний орган, що входить у систему органів АМКУ, здійснює свою діяльність та реалізує владні повноваження виключно в рамках та відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Як стверджує відповідач, за своїм змістом визначення суб`єкта господарювання у статті 1 Закону "Про ЗЕК", яка є спеціальною нормою, є істотно ширшим від поняття суб`єкта господарювання в інших актах законодавства, зокрема, у ГК України: адже за змістом статті 1 Закону "Про ЗЕК", в окремих випадках суб`єктами господарювання можуть визнаватися (а відтак, і притягатися до відповідальності за порушення) у тому числі органи влади та органи місцевого самоврядування (які за ГК України не визнаються суб`єктами господарювання за жодних обставин - частина перша статті 8 ГК України). Посилаючись на положення п.2 ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.2 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", відповідач дійшов висновку про те, що як державні, так і приватні нотаріуси надають нотаріальні послуги та функції державного реєстратора, що за своєю природою є делегованими державними функціями, при тому, що такі дії здійснюються нотаріусом не від імені держави, а від власного імені. Спираючись на положення ст.31 Закону України "Про нотаріат", відповідач вказує, що приватний нотаріус, здійснюючи нотаріальну діяльність, надає послуги вартісного характеру, що мають цінову визначеність і ціна яких визначається за домовленістю сторін, не будучи регульованою державою. Маючи можливість самостійно організовувати свою діяльність та визначати вартість надання нотаріальних послуг, приватний нотаріус має змогу конкурувати з іншими приватними або державними нотаріусами, які здійснюють свою діяльність в одному нотаріальному окрузі, та несе ризик втрати клієнтів (потенційних клієнтів) у зв`язку із менш якісним наданням послуг або вищою ціною у порівнянні з іншими нотаріусами. Відповідач вважає, що, незважаючи на здійснення функцій, делегованих державою, приватний нотаріус відповідає критеріям суб`єкта господарювання, визначеним статтею 1 Закону "Про ЗЕК", отже на нього поширюється сфера дії цього Закону. Відповідач вважає, що згідно ст.ст. 7, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" нотаріус (державний або приватний), одержавши вимогу органу АМКУ про надання інформації, зобов`язаний надати інформацію, що не належить до нотаріальної таємниці (яка не пов`язана із заінтересованою особою та її зверненням до нотаріуса), на загальних підставах. Крім того, відповідач вказує, що норми законодавства про захист економічної конкуренції у частині права на запитування інформації, необхідної для реалізації органами АМКУ своїх повноважень, та відповідальності за невиконання обов`язку щодо надання такої інформації мають спеціальний характер щодо іншого законодавства і мають переважати у застосуванні над нормами іншого законодавства, яке обмежує обов`язок надання запитуваної органами АМКУ інформації. Із чого відповідач вбачає, що органи АМКУ, діючи на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, мають право витребовувати у нотаріусів як інформацію, що не становить нотаріальної таємниці, так і відомості, які законодавством віднесено до нотаріальної таємниці (які одержані під час вчинення нотаріальної дії, або під час звернення до нотаріуса). Однак, відповідач зазначає, що у позивача не вимагав відомості, що містять нотаріальну таємницю. Відповідач вказує, що було виявлено вчинення у 2019 році приватними нотаріусами Миколаївської області дій, які не відповідають нормам конкуренційного законодавства та можуть призвести до порушень, передбачених Законом "Про ЗЕК", зокрема, пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 6 Закону "Про ЗЕК" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін, з підстав чого було направлено позивачу вимогу, про надання інформації та документів, які стосуються оплати за нотаріальні послуги та обставин укладення у 2019 році Меморандуму про взаєморозуміння між приватними нотаріусами Миколаївської області та Миколаївським обласним відділенням Нотаріальної палати України, яку вручено позивачу під розпис 13.12.2019р. Згідно Вимоги приватний нотаріус мав надати Відділенню інформацію - пояснення та копії документів, у встановлені у Вимозі терміни: у 10-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 1 - 5 даної вимоги; у 12-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 6-9.1 даної вимоги; у 15-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 10-15 даної вимоги. Отже, строк подання інформації на питання пунктів 1-5 Вимоги становив 23.12.2019р. включно, на питання пунктів 6-9.1 Вимоги - 25.12.2019р. включно, на питання пунктів 10-15 Вимоги - 28.12.2019р. включно, проте, у встановлені у Вимозі строки інформації на Вимогу від приватного нотаріуса до територіального відділення не надійшло. Листом від 16.12.2019р. №544/01-16 позивач повідомив відповідача про одержання Вимоги та вказав, що запитана інформація не може бути ним надана, оскільки нотаріус не є суб`єктом господарювання та не надає нотаріальних чи інших послуг, про які йдеться у Вимозі. Вже після спливу визначених Вимогою строків, та після одержання копії подання з попередніми висновками у даній справі, Приватний нотаріус звернувся до Відділення із клопотанням від 03.03.2020р. №73/01-16 про необхідність більш тривалого часу для розгляду вимоги, підготовки коментарів до вимоги та відкладення розгляду справи, а листом від 23.03.2020р. №86/01-16 надав свою відповідь на вимогу (пояснення та копії ряду документів), із чого відповідач вбачає підставним застосування спірним рішенням до позивача відповідальності. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 року у справі №916/218/21 (суддя Малярчук І.А.) задоволено повністю позов Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марії Володимирівни до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 15.12.2020р. №65/26-р/к. Стягнуто з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марії Володимирівни 2270 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів (ч.ч.1, 4 ст.3 Закону України "Про нотаріат"). Таким чином, аналіз вказаних положень ГК України та Закону України "Про нотаріат" дають підстави дійти висновку про те, що нотаріус (приватний нотаріус) не є суб`єктом господарювання, виконує виключно делеговані державою функції, а отже, не підпадає під сферу застосування Законів України „Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції". Засоби впливу (регулювання) держави на нотаріальну діяльність вичерпно обмежуються тими повноваженнями, що передбачені у ст.2 Закону України "Про нотаріат". Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Необхідністю зберігати нотаріальну таємницю саме обумовлено певний статус та підзвітність нотаріуса (приватного нотаріуса). Відповідачем не доведено суду та не обґрунтовано наявність положень чинного законодавства, яке надає, в контексті проаналізованих положень ЗУ "Про Антимонопольний комітет України", у т.ч. ст.7 Закону, повноваження на отримання від нотаріусів (приватних нотаріусів) відомостей, що складають зміст нотаріальних дій. Так, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення стало встановлення порушення позивачем п.13 ч.1 ст.50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", який визначає, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. Однак, оскільки, як судом було встановлено вище, нотаріальна діяльність не підпадає під ознаки господарської, не може бути піддана перевірці чи контролю в розрізі положень ЗУ "Про захист економічної конкуренції", ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" твердження відповідача щодо вчинення порушення позивачем п.13 ч.1 ст.50 вказаного Закону не відповідає дійсності, з огляду ще й на те, що вказана професійна діяльність має інші важелі її регулювання відповідно до вищенаведеного чинного законодавства. Зазначеного відповідач не врахував, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, і, як наслідок, - до прийняття неправомірного рішення, яке за таких підстав підлягає визнанню судом недійсним. Враховуючи викладене, підлягає судом задоволенню у повному обсязі позовна вимога позивача про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 15.12.2020р. №65/26-р/к. Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не погодилось з рішенням Господарського суду Одеської області та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 у справі № 916/218/21 повністю, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марії Володимирівні в задоволенні позову про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2020 №65/26-р/к. Стягнути з приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марії Володимирівни на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Відділення не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки, що містяться в рішенні, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню) - фундаментальних законів, на яких ґрунтується законодавство про захист економічної конкуренції - Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції» (норми яких покладені в основу викладених у спірному рішенні висновків Відділення), а також з порушенням норм процесуального права, а саме вимог статей 2, 74, 76-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України, що вплинуло на неправильне вирішення даної справи. Підстави для скасування чи визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України чітко визначені у статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Суд першої інстанції по суті не розглянув дану справу відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Виходячи з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, позиція суду першої інстанції (яка на думку Відділення є помилковою) полягає у такому: приватний нотаріус повинен дотримуватись (не порушувати) виключно норми та положення того закону, який безпосередньо регулює його діяльність (профільного), зокрема, Закону України «Про нотаріат». Якщо приватний нотаріус не порушив положення названого закону, то це автоматично означає, що така особа не порушила (і не може порушити) норм будь - якого іншого законодавства, зокрема, законодавства про захист економічної конкуренції. Втім, дотримання суб`єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), органами влади чи місцевого самоврядування вимог законодавства, яке регулює сферу їх діяльності, безпосередньо застосовується ними в ході виконання власних функцій та реалізації повноважень, не є беззаперечним та безумовним доказом дотримання (не порушення) ними вимог іншого законодавства, зокрема, законодавства про захист економічної конкуренції. Поряд з цим, слід зауважити, що відповідно до статті 2 Закону України «Про нотаріат» (на яку послався й суд І інстанції) правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України. Відділення вважає, що суд першої інстанції (в тому числі й Приватний нотаріус), посилаючись на певні положення господарського законодавства та Закону України «Про нотаріат», помилково проігнорував і не застосував норми Законів України «Про Антимонопольний комітет», «Про захист економічної конкуренції» (які підлягають застосуванню), залишив поза увагою межі виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України, та, відповідно, зробив необґрунтовані висновки. Відділення підкреслює, що Позивач, з доводами якого безпідставно погодився суд першої інстанції, невірно розуміючи сутність норм законодавства про захист економічної конкуренції, робить неправильні висновки про те, що Закон України «Про захист економічної конкуренції», є складовою частиною господарського законодавства, та помилково вважає, що під час застосування законодавства про захист економічної конкуренції, необхідно керуватись визначеннями термінів, наведеними саме у нормативних актах господарського законодавства. Відділення наголошує, що законодавство про захист економічної конкуренції, є окремою самостійною галуззю чинного законодавства України, норми якого мають спеціальний імперативний характер. Відділення, як державний орган, що входить у систему органів АМКУ, здійснює свою діяльність та реалізує владні повноваження виключно в рамках та відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Скаржник наголошує, що законодавством про захист економічної конкуренції суб`єктом господарювання може визнаватися будь-яка (у т. ч. фізична) особа, яка виробляє, реалізує, придбаває товари (у т. ч. роботи чи послуги) вартісного характеру, що мають цінову визначеність і є предметом господарського обороту (тобто, формують окремий ринок з попитом і пропозицією). Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріус здійснює нотаріальну діяльність шляхом вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового і технічного характеру. За своєю природою (сутністю, характером) нотаріальні дії, які вчиняє нотаріус, є послугами вартісного характеру, що мають цінову визначеність, а саме: за вчинення нотаріальних дій передбачається здійснення оплати з боку осіб (фізичних та юридичних), які звернулися до нотаріуса задля вчинення такої дії, маючи у цьому певну потребу. При цьому розмір оплати за вчинення таких дій приватними нотаріусами визначається за домовленістю між нотаріусом та особою, яка зацікавлена одержати результат нотаріальних дій, і такими особами виступають як громадяни, так і юридичні особи. Так само за домовленістю сторін оплачуються й додаткові послуги правового і технічного характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії. Про те, що нотаріуси надають нотаріальні послуги, також зазначено у нормативно - правових актах Міністерства юстиції України (наприклад, у його наказі від 07.07.2014 № І 066/5 «Про забезпечення організації доступності населення до нотаріальних послуг та поліпшення роботи з надання таких послуг») та на офіційних веб-сайтах його територіальних органів. Крім того, і самі ж нотаріуси, розміщуючи у мережі Інтернет інформацію про свою діяльність, перелік нотаріальних дій, які вони пропонують замовникам, об`єднують та називають єдиним (узагальненим) поняттям «нотаріальні послуги». Таким чином, у розумінні законодавства про захист економічної конкуренції учасниками ринку надання нотаріальних послуг, зокрема, у Миколаївській області, з одного боку, є приватний нотаріус, який пропонує та надає (реалізує) за запропоновану ним плату (ціну) товар (нотаріальну послугу), та, з іншого боку - споживач (фізична чи юридична особа - замовник), який має потребу, готовий або/та в змозі купити за певну (узгоджену сторонами) плату (ціну) цей товар (нотаріальну послугу). Діяльність з виробництва та реалізації нотаріальних послуг полягає у посвідченні приватним нотаріусом за визначену укладеним в усній формі договором плату прав, а також фактів, що мають юридичне значення, та вчиненні інших нотаріальних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності. Законом України «Про запобігання корупції» нотаріусів (як державних, так і приватних) віднесено до осіб, які надають публічні послуги і на яких покладено певні обов`язки із запобігання корупції (підпункт б) пункту 2 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»). Нотаріуси, разом з іншими особами, що здійснюють професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, є спеціальними суб`єктами кримінальної відповідальності за злочини у сфері надання публічних послуг (статті 3652 та 3684 КК України). Таким чином, як державні, так і приватні нотаріуси надають нотаріальні послуги та функції державного реєстратора, що за своєю природою є делегованими державними функціями, при тому, що такі дії здійснюються нотаріусом не від імені держави, а від власного імені. Разом з тим, правовий статус державних і приватних нотаріусів істотно відрізняється. Приватний нотаріус, здійснюючи нотаріальну діяльність, надає послуги вартісного характеру, що мають цінову визначеність і ціна яких визначається за домовленістю сторін, не будучи регульованою державою. Маючи можливість самостійно організовувати свою діяльність та визначати вартість надання нотаріальних послуг, приватний нотаріус має змогу конкурувати з іншими приватними або державними нотаріусами, які здійснюють свою діяльність в одному нотаріальному окрузі, та несе ризик втрати клієнтів (потенційних клієнтів) у зв`язку із менш якісним наданням послуг або вищою ціною у порівнянні з іншими нотаріусами. Відтак, враховуючи наведене вище обґрунтування, приватний нотаріус відповідає критеріям суб`єкта господарювання, визначеним у статті 1 Закону України «Про ЗЕК», отже на нього поширюється сфера дії цього Закону. Згідно позиції АМКУ, наведеної зокрема, у рішеннях Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 08.04.2019 №20-р/тк, від 18.06.2019 №34-р/тк (тексти розміщені на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України), Закони України «Про захист економічної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України». які є складовою законодавства про захист економічної конкуренції, поширюють свою дію на діяльність приватних нотаріусів, які, за порушення цього законодавства, можуть бути притягнуті до відповідальності у вигляді накладення штрафу. Хоча стаття 221 Закону України «Про АМКУ» прямо не згадує нотаріальну таємницю серед видів інформації, яка подається на вимогу органів АМКУ, цією статтею встановлено обов`язок подавати «іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом», необхідну для виконання органами АМКУ своїх завдань, її положення стосуються будь-яких юридичних або фізичних осіб; жодних винятків для нотаріусів (державних чи приватних) стаття 221 Закону України «Про АМКУ» не містить. Як наслідок, нотаріус (державний або приватний), одержавши вимогу органу АМКУ про надання інформації, зобов`язаний надати інформацію, що не належить до нотаріальної таємниці (яка не пов`язана із заінтересованою особою та її зверненням до нотаріуса), на загальних підставах. Відповідно до статті 19 Закону України «Про АМКУ», під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції. Норми законодавства про захист економічної конкуренції у частині права на запитування інформації, необхідної для реалізації органами АМКУ своїх повноважень, та відповідальності за невиконання обов`язку щодо надання такої інформації мають спеціальний характер щодо іншого законодавства і мають переважати у застосуванні над нормами іншого законодавства, яке обмежує обов`язок надання запитуваної органами АМКУ інформації. Правильність такого тлумачення підтверджується сталою судовою практикою, передусім правовою позицією Верховного суду, щодо розкриття банківської таємниці (наприклад, постанова ВС від 20.02.2018 зі справи № 910/8001/17, від 04.06.2019 по справі №923/437/18, від 21.11.2019 у справі № 908/24/19). Отже, органи АМКУ, діючи на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, мають право витребовувати у нотаріусів як інформацію, що не становить нотаріальної таємниці, так і відомості, які законодавством віднесено до нотаріальної таємниці (які одержані під час вчинення нотаріальної дії, або під час звернення до нотаріуса). Втім, звертає увагу Судової колегії, що у Позивача не вимагались відомості, що містять нотаріальну таємницю. Як свідчать фактичні обставини справи №2-26.250/3-2020, рішення по якій наразі оскаржується Приватним нотаріусом (розділ 3 описово - мотивувальної частини рішення), Миколаївським обласним територіальним відділенням АМКУ вивчалося та досліджувалося, згідно встановленої законодавством компетенції, ряд питань, пов`язаних із здійсненням приватними нотаріусами нотаріальної діяльності у територіальних межах Миколаївської області, та реалізацією прав фізичних і юридичних осіб, які мають потребу у вчиненні відповідних нотаріальних дій. У ході цього дослідження, що розпочиналося у вересні 2019 року, було виявлено вчинення у 2019 році приватними нотаріусами Миколаївської області дій, які не відповідають нормам конкуренційного законодавства та можуть призвести до порушень, передбачених Законом «Про ЗЕК», зокрема, пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 6 Закону «Про ЗЕК» - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін. Так, Миколаївське відділення АМКУ у ході реалізації своїх повноважень по здійсненню контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції встановило, що між приватними нотаріусами Миколаївської області та Миколаївським обласним відділенням Нотаріальної палати України було укладено Меморандум про взаєморозуміння (далі - Меморандум), з посиланням на Правила професійної етики нотаріусів, у якому наведено перелік порушень професійної етики, яких не повинен припускатися нотаріус. Серед них, зокрема: «монополізувати певну сферу нотаріальної діяльності або роботу з особами, перешкоджаючи тим самим роботі інших нотаріусів; залучати осіб, які звертаються до приватного нотаріуса, шляхом заниження встановлених тарифів ... » (мовою тексту). Далі, за змістом Меморандуму, виділено курсивом та жирним шрифтом такий текст: «Забороняється недобросовісна конкуренція між нотаріусами. Проявами недобросовісної конкуренції вважаються: ... умисне заниження встановленого розміру плати за вчинення нотаріальної дії з метою привернення осіб ... » Таким чином, аналіз встановлених Відділенням обставин, зважаючи на приписи чинного законодавства, надав обґрунтовані підстави для висновку, що дії приватних нотаріусів Миколаївської області, які полягають у погодженні ними своєї конкурентної поведінки, яка стосується встановлення та застосування одного (однакового) рівня оплати за вчинення нотаріальних дій (що випливає із змісту укладеного між ними Меморандуму ... та додатку до нього - Розміру плати ... ), можуть мати своїм наслідком обмеження конкуренції у сфері нотаріальної діяльності та можуть призвести до вчинення ними порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про ЗЕК» - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін. У зв`язку із здійсненням контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції при наданні нотаріальних послуг приватними нотаріусами Миколаївської області, Миколаївське відділення АМКУ, керуючись статтями 3, 17, 22, 22-1 Закону України "Про АМКУ", пунктами 3 та 8 Положення, направило Позивачу, як приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області, запит із вимогами про надання інформації від 09.12.2019 №64-02/2205/7 (далі - Вимога; копія в матеріалах справи), питання якого стосувались здійснення заінтересованими особами ( фізичними, юридичними особами) оплати за нотаріальні дії та обставин укладення у 2019 році Меморандуму про взаєморозуміння між приватними нотаріусами Миколаївської області та Миколаївським обласним відділенням Нотаріальної палати України. Вимога була надіслана на адресу розташування робочого місця Приватного нотаріуса Міщенко М.В. - АДРЕСА_1 . Згідно Вимоги Приватний нотаріус мав надати територіальному відділенню інформацію - пояснення та копії документів, у встановлені у вимозі терміни : - у 10-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 1-5 даної вимоги; - у 12-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 6-9.1 даної вимоги; - у 15-денний термін з дня отримання вимоги - на питання пунктів 10-15 даної вимоги. Отже, строк подання інформації на питання пунктів 1- 5 Вимоги становив 23.12.2019, на питання пунктів 6- 9.1 Вимоги-25.12.2019, на питання пунктів 10-15 Вимоги -28.12.2019. Проте у встановлені у Вимозі строки інформації на Вимогу від Приватного нотаріуса до територіального відділення не надійшло. Водночас, листом від 16.12.2019 №544/01-16 Приватний нотаріус повідомив Миколаївське відділення про одержання Вимоги та вказав, що запитана інформація не може бути ним надана. При цьому він мотивував свою відмову тим, що нотаріус не є суб`єктом господарювання та не надає нотаріальних чи інших послуг, про які йдеться у Вимозі. Отже, Позивач не надав до територіального відділення інформації на жодне з 15-ти питань згідно Вимоги у встановлені у ній строки. У межах встановлених Вимогою строків для подання вказаної у ній інформації, з боку Приватного нотаріуса до Відділення не надходило будь-яких звернень чи клопотань щодо продовження строків надання запитаної інформації. Водночас, вже після спливу визначених Вимогою строків, та після одержання розпорядження про початок розгляду даної справи, Позивач звернувся до територіального відділення з клопотанням від 03.03.2020 №73/01-16 про необхідність більш тривалого часу для розгляду Вимоги, підготовки коментарів до Вимоги та відкладення розгляду справи. А листом від 23.03.2020 №86/01-16 (копія в матеріалах справи) надав свою відповідь на Вимогу (пояснення та копії ряду документів). Відділення зауважує, що факт подання інформації органу АМКУ після спливу визначеного строку, не є підставою для звільнення від встановленої відповідальності, оскільки така інформація не була подана у встановлений строк. Таким чином, виходячи із вищенаведених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Миколаївське відділення у межах наданих йому повноважень (у зв`язку із здійсненням контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції) мало право витребувати у Позивача відповідну інформацію, а Приватний нотаріус, у свою чергу, зобов`язаний був надати у повному обсязі таку інформацію у встановлені строки. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/218/21 за апеляційною скаргою Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2021 року. Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань. 15.07.2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марії Володимирівни. На думку позивача, апелянт помилково вважає, що нотаріус є суб`єктом господарювання та зобов`язаний надавати інформацію на запити органів Антимонопольного комітету України. Суд І інстанції дійшов вірного висновку, що нотаріус не є суб`єктом господарювання, виконує виключно делеговані державою функції, а отже, не підпадає під сферу застосування Законів України "Про Антимонопольний комітет України", «Про захист економічної конкуренції». Під час здійснення своєї професійної діяльності, нотаріус керується нормами спеціального законодавства - ЗУ «Про нотаріат». Відповідач своїй у Вимозі запитував інформацію, яка складала нотаріальну таємницю (ст.8 ЗУ «Про нотаріат»), за розголошення якої нотаріус може бути позбавлений свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Враховуючи наведене, нотаріальна діяльність не підпадає під ознаки господарської, не може бути піддана перевірці чи контролю в розрізі положень ЗУ «Про захист економічної конкуренції», ЗУ «Про Антимонопольний комітет України». Твердження Відповідача щодо вчинення порушення п.13 ч.1 ст.50 вказаного Закону не відповідає дійсності, з огляду ще й на те, що вказана професійна діяльність має інші важелі її регулювання відповідно до вищенаведеного чинного законодавства. Зазначеного відповідач не врахував, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, і, як наслідок, - до прийняття неправомірного рішення, яке за таких підстав підлягає визнанню судом недійсним. Отже, судом І інстанції прийнято вірне рішення щодо задоволення у повному обсязі позовних вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та н:акладення штрафу» від 15.12.2020р. №65/26-р/к. З урахуванням викладеного, просить суд залишити рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 у справі 916/218/21 без змін, а апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення. В судовому засіданні 30.11.2021 року з`явились представники сторін, підтримали свої правові позиції. Представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача та позивач заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївським обласним територіальним відділенням АМКУ було скеровано позивачу вимогу №64-02/2205/7 від 09.12.2019р., в якій було зазначено, що Миколаївським обласним територіальним відділенням АМКУ вивчається та досліджується, згідно встановленої законодавством компетенції, ряд питань, пов`язаних із здійсненням приватними нотаріусами нотаріальної діяльності у територіальних межах Миколаївської області, за реалізацією прав фізичних і юридичних осіб, які мають потребу у вчиненні відповідних нотаріальних дій. У ході цього дослідження Відділенням було виявлено та встановлено вчинення у 2019 році приватними нотаріусами Миколаївської області дій, які не відповідають нормам конкуренційного законодавства та можуть призвести до порушень, передбачених Законом України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, п.1 ст.50, п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін. З огляду на викладене, у зв`язку із здійсненням контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, керуючись статтями 3, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", пунктами 3 та 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001р. №32-р. зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №291/5482, Відділення просило позивача надати йому протягом 2 календарних днів з дня отримання цієї вимоги інформацію на питання пункту 16 даної вимоги, а також - інформацію (пояснення та копії документів, належно завірені, з усіма їх невід`ємними частинами, на усі питання: по пунктам 1 - 5 даної вимоги - протягом 10 календарних днів з дня її отримання, по пунктам 6 - 9.1 даної вимоги - протягом 12 календарних днів з дня її отримання, по пунктам 10 - 15 даної вимоги - протягом 15 календарних днів з дня її отримання. Так, процитувавши ст.31 ЗУ "Про нотаріат", Відділення у п.1 вимоги прохало позивача надати пояснення, яким чином він, діючи як приватний нотаріус, оформлює на практиці домовленості про надання нотаріальних послуг та додаткові послуги правового характеру - усно/ письмово (договір, угода). Пояснення мають бути підтверджені відповідними копіями документів (пункт 1 вимоги). Також у п.2 вимоги АМКУ запитав у нотаріуса, чи мають вартісний характер, тобто цінову визначеність, його послуги із вчинення нотаріальних дій та додаткові послуги правового характеру, що не належать до вчинюваної нотаріальної дії і надаються ним. Питання 3 вимоги було викладено наступним чином: "У яких первинних та інших документах фіксується справляння замовниками на Вашу користь оплати за надані (реалізовані Вами) послуги: за вчинені Вами нотаріальні дії та за додаткові послуги правового характеру, що надані Вами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії (чеки, квитанції, ін.). Зазначте правову підставу оформлення цих документів. Надайте для прикладу по три різні примірники такого роду документів, що свідчать про: здійснення оплати за послуги із вчинення Вами різних нотаріальних дій, за період 01.01.2019 - 31.08.2019 та, цих же нотаріальних дій, за період 01.09.2019-30.11.2019, здійснення оплати за додаткові послуги правового характеру, що надані Вами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії за період 01.01.2019 - 31.08.2019 та, цих же додаткових послуг, за період 01.09.2019 -30.11.2019.". У п.п.4-8 вимоги Відділення запитало наступну інформацію у позивача: "Вкажіть, чи звітуєте Ви про одержані Вами як приватним нотаріусом доходи за надані (реалізовані) послуги до органів Державної фіскальної служби України. Зазначте правову підставу з посиланням на конкретні норми (стаття, пункт, частина) чинних нормативно-правових актів. Надайте копію Вашої податкової декларації про майновий стан і доходи приватного нотаріуса за 2018 рік з відміткою про отримання її відповідним органом Державної фіскальної служби України. Вкажіть, чи зазнаєте Ви, як приватний нотаріус, конкуренції з боку інших нотаріусів, які діють у Вашому нотаріальному окрузі. Чи є, на Ваш погляд, така конкуренція значною і в чому це виражається. Обґрунтуйте свої пояснення, наведіть приклади, надайте підтверджуючі матеріали. Зазначте, чи є вартість оплати за запропоновані Вами послуги із вчинення нотаріальних дій та додаткові послуги правового характеру, що надаються Вами, як приватним нотаріусом, тим чинником, який впливає на формування попиту на ці послуги. Чи є, на Ваш погляд, розмір (вартість) вказаних плат у того чи іншого приватного нотаріуса вирішальним або ж суттєвим фактором для замовника при зверненні за вчиненням нотаріальних дій та одержанням додаткових послуг правового характеру. Обґрунтуйте свої пояснення. Зазначте, чи зазнавав змін, протягом останніх двох років, попит на Ваші послуги із вчинення нотаріальних дій та додаткові послуги правового характеру, що надаються Вами, як приватним нотаріусом. При цьому також вкажіть загальну кількість осіб (фізичних та юридичних), яким Ви надали вказані послуги: окремо за весь 2018 рік, окремо за період 01.01.2019 - 31.08.2019, окремо за період 01.09.2019 - 30.11.2019. У п.п.9, 9.1., 10, 11, 12 вимоги зазначено наступне: "Вкажіть розміри (вартість) плати, яка застосовувалася Вами протягом 2019 року, за: надання послуг із вчинення Вами як приватним нотаріусом кожної із нотаріальних дій, додаткові послуги правового характеру, що надаються Вами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії. Зазначені відомості необхідно надати за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019 та 01.09.2019 - 30.11.2019, окремо, за переліком усіх вчинюваних Вами нотаріальних дій та усіх додаткових послуг правового характеру, що надаються Вами. Інформація за даним пунктом вимоги має бути сформована Вами згідно приведеної таблиці 1… …У разі, якщо вказані у пункті 9 цієї вимоги розміри (вартість) плати були затверджені Вами окремим документом (чи кількома документами) - надайте копію цього документу (документів), з усіма додатками до нього (до них). Надайте економічні розрахунки: розмірів плати (вартості) за послуги із вчинення Вами як приватним нотаріусом нотаріальних дій, які застосовуються Вами протягом 2019 року, за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019 та 01.09.2019 - 30.11.2019, розмірів плати за додаткові послуги правового характеру, які надаються Вами протягом 2019 року, за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019 та 01.09.2019 - 30.11.2019. Надайте вичерпно розгорнуту розшифровку кожної витрати та інших складових, які Ви, як приватний нотаріус, включили до: розрахунку (калькуляції) вартості плати за послуги із вчинення Вами нотаріальних дій, за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019, 01.09.2019 - 30.11.2019; до розрахунків вартості плати за додаткові послуги правового характеру, за такі періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019, 01.09.2019 - 30.11.2019. Зазначену інформацію необхідно надати по кожній вчинюваній Вами нотаріальній дії та кожній додатковій послузі правового характеру. Надайте деталізовану розшифровку кожної відповідної витрати та інших складових окремо з вичерпними обґрунтуваннями та поясненнями, а також з усіма підтверджуючими доказами, з аналізу яких буде зрозуміла кожна витрата та складова, які у своїй сукупності визначають розмір кожної окремої відповідної витрати та складової розмірів плати за послуги із вчинення Вами нотаріальних дій та розмірів плати за надання додаткових послуг правового характеру, що застосовувалися Вами за періоди часу: 01.01.2019 - 31.08.2019, 01.09.2019 - 30.11.2019.". У п.п. 13, 14, 15, 16 відповідач запитав у позивача наступну інформацію: "Надайте інформацію щодо обставин укладення у поточному році Меморандуму про взаєморозуміння між приватними нотаріусами Миколаївської області та Миколаївським обласним відділенням Нотаріальної палати України (далі - Меморандум): - де (у якому місці, за якою адресою, на якому заході) відбувалось підписання цього Меморандуму; хто саме був ініціатором розроблення, укладення та підписання Меморандуму; хто саме вніс Вам та іншим приватним нотаріусам пропозицію укласти/підписати Меморандум. Надати відповідне листування з цього приводу. Якщо пропозиція була усною - вкажіть, коли і від кого вона до Вас надійшла; від кого саме Ви одержали для підписання примірник Меморандуму та "тарифи, які будуть діяти з 01 вересня 2019 року…" (мовою тексту) - Розмір плати за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами (назва документу). У тексті Меморандуму вказується про глибоку стурбованість зростаючими масштабами порушень професійної етики нотаріусів, таких як демпінгування розміру плати за вчинені нотаріальні дії. Зазначте, чи стикалися Ви особисто, діючи як приватний нотаріус, з такого роду демпінгуванням. Конкретизуйте свої пояснення, з наведенням усіх обставин таких подій та явищ, при цьому також обґрунтуйте, з посиланням на конкретні норми законодавства, чи вважаєте Ви такі дії (демпінгування розміру плати за вчинені нотаріальні дії) порушеннями, передбаченими чинним законодавством, і якими саме порушеннями. Надайте до Відділення примірник Меморандуму про взаємопорозуміння між приватними нотаріусами Миколаївської області та Миколаївським обласним відділенням Нотаріальної палати України, з усіма додатками до нього та усіма іншими документами (матеріалами), розробленими у зв`язку з його підписанням (укладенням). Зазначте дату одержання Вами даної вимоги голови територіального відділення. 23.03.2020р. за №86/01-16 відповідач надав позивачу відповідь на вищевказану вимогу, де навів свої відповіді за пунктами вимоги. 15.12.2020р. Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення АМКУ прийнято рішення №65/26-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким: визнано дії приватного нотаріуса Миколаївського МНО Миколаївської області Міщенко М.В. з неподання інформації на питання пунктів 1-5 вимоги Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ від 09.12.2019р. №64-02/2205/7 у встановлений головою відділення строк порушенням, передбаченим п.13 ст.50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції"; за вчинення порушення, вказаного у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Міщенко М.В. штраф відповідно до абз.3 ч.1, ч.5 ст.52 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у розмірі 4381грн.; визнано дії приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Міщенко М.В. з неподання інформації на питання пунктів 6-9.1 вимоги Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ від 09.12.2019р. №64-02/2205/7 у встановлений головою відділення строк порушенням, передбаченим п.13 ст.50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції"; за вчинення порушення, вказаного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Міщенко М.В. штраф відповідно до абз.3 ч.1, ч.5 ст.52 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 4381грн.; визнано дії приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Міщенко М.В. з неподання інформації на питання пунктів 10 - 15 вимоги Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ від 09.12.2019р. №64-02/2205/7 у встановлений головою відділення строк порушенням, передбаченим п.13 ст.50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції"; за вчинення порушення, вказаного у пункті 5 резолютивної рішення, накладено на приватного нотаріуса Миколаївського НО Миколаївської області Міщенко М.В. штраф відповідно до абз.3 ч.1, ч.5 ст.52 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 4381грн. Згідно зі статтями 1 і 2 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу АМКУ обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України „Про захист економічної конкуренції", іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, визначених розділом VII Закону України „Про захист економічної конкуренції-" та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 №169 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.07.1998р. за №471/2911 (надалі - Правила). Відповідно до ст.3 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.12 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом. Перелік повноважень Антимонопольного комітету України також визначений у ст.7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України". Так, вказана стаття передбачає наступне. У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб`єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження; у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати поліцейських для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод; залучати поліцейських, працівників митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування; залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); визначати наявність або відсутність контролю між суб`єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб`єктів господарювання, що є єдиним суб`єктом господарювання; вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов`язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов`язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції; надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень; надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом; здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі"; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про публічні закупівлі". У сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами Антимонопольного комітету України в межах компетенції; дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12, 15 і 16 частини першої цієї статті; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції. У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики; узагальнювати та аналізувати інформацію про реалізацію актів законодавства про захист економічної конкуренції щодо пріоритетів і напрямів конкурентної політики; брати участь у розробленні та вносити в установленому порядку Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки, погоджувати проекти нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що можуть вплинути на конкуренцію; здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12 і 15 частини першої цієї статті; надавати обов`язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб`єктів господарювання, об`єднань пропозиції щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію; взаємодіяти з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; узагальнювати практику застосування законодавства про захист економічної конкуренції, вносити до відповідних органів державної влади пропозиції щодо його удосконалення; розробляти та організовувати здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; брати участь у розробленні та внесенні Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозицій щодо проектів нормативно-правових актів з питань конкурентної політики, розвитку і захисту конкуренції та демонополізації економіки; розробляти та затверджувати разом з іншими заінтересованими органами державної влади міжвідомчі нормативно-правові акти з питань розвитку і захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; приймати власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень з питань, що належать до його компетенції, зокрема щодо контролю за узгодженими діями, концентрацією, підвідомчості та розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, організації діяльності органів Антимонопольного комітету України; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про публічні закупівлі". Як визначено у ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України "Про захист економічної конкуренції", цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України. Згідно ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання. За положеннями ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Згідно ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Правовий статус приватного нотаріуса в Україні визначено Законом України 2 вересня 1993 року N3425-XII "Про нотаріат", зокрема статтею 3, відповідно до положень якої нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Приватний нотаріус є самозайнятою особою. Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нотаріус (приватний нотаріус) не є суб`єктом господарювання, виконує виключно делеговані державою функції, керуючись Конституцією України та Законом України "Про нотаріат", а отже, не підпадає під сферу застосування Законів України „Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції". Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, виклепаною у постанові від 21.08.2019 у справі №727/9352/17. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що приватний нотаріус відповідає критеріям суб`єкта господарювання, визначеним у статті 1 Закону України «Про ЗЕК», отже на нього поширюється сфера дії цього Закону. Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України "Про нотаріат" державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами. Таким чином, засоби впливу (регулювання) держави на нотаріальну діяльність вичерпно обмежуються тими повноваженнями, що передбачені у ст.2 Закону України "Про нотаріат". Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Необхідністю зберігати нотаріальну таємницю саме обумовлено певний статус та підзвітність нотаріуса (приватного нотаріуса). Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не доведено суду та не обґрунтовано наявність положень чинного законодавства, яке надає, в контексті проаналізованих положень ЗУ "Про Антимонопольний комітет України", у т.ч. ст.7 Закону, повноваження на отримання від нотаріусів (приватних нотаріусів) відомостей, що складають зміст нотаріальних дій. Так, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення стало встановлення порушення позивачем п.13 ч.1 ст.50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", який визначає, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Однак, оскільки нотаріальна діяльність не підпадає під ознаки господарської, не може бути піддана перевірці чи контролю в розрізі положень ЗУ "Про захист економічної конкуренції", ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" твердження відповідача щодо вчинення порушення позивачем п.13 ч.1 ст.50 вказаного Закону не відповідає дійсності. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що органи АМКУ, діючи на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, мають право витребовувати у нотаріусів як інформацію, що не становить нотаріальної таємниці, так і відомості, які законодавством віднесено до нотаріальної таємниці (які одержані під час вчинення нотаріальної дії, або під час звернення до нотаріуса). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення у повному обсязі позовної вимоги позивача про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 15.12.2020р. №65/26-р/к. Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін. За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 року у справі №916/218/21 підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 року у справі №916/218/21 залишити без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписаний 07.12.2021 року. Головуючий суддя А.І. Ярош Суддя Г.І. Діброва Суддя Н.М. Принцевська