Постанова 4802 № 166/1222/20

Справа № 166/1222/20 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З. Провадження № 22-ц/802/1397/21 Категорія: 47 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Бовчалюк З. А., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., позивача ОСОБА_1 представника позивача Колесніка Б. В. , представників відповідачів Христюк А. В., Добродій А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Колєсніка Богдана Володимировича на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В : У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Покликався на те, що 06 травня 2020 року близько 12 години 15 хвилин в смт Ратне Волинської області працівниками Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області до нього було застосовано адміністративне затримання із вжиттям заходів примусу (фізичного впливу, сили із використанням прийомів рукопашного бою та завданням ударів) за скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених статтями 126, 130, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про що складено відповідні процесуальні документи. Вважає, що працівники поліції безпідставно застосували до нього вказані заходи примусу, заподіявши йому тілесні ушкодження, а його затримання було проведене з порушенням процесуальних норм. Також позивач вказував, що рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 03 червня 2020 року у справі № 166/463/20 було скасовано постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, провадження у справі закрито за відсутністю складу вказаного правопорушення. Постановою Волинського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 166/498/20 було скасовано постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 30 червня 2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк в один рік, а провадження у справі закрито за відсутністю в його діях події і складу вказаного правопорушення. Постановою Волинського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 166/497/20 було скасовано постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170 грн, а провадження у справі закрито за відсутністю в його діях події і складу вказаного правопорушення. Крім того ОСОБА_1 зазначав, що закриття справ про адміністративні правопорушення апеляційним судом за вказаними вище обставинами, свідчить про незаконність його притягнення до адміністративної відповідальності. Неправомірні дії працівників поліції, а саме: його затримання, заподіяння йому тілесних ушкоджень, складання протоколів про адміністративні правопорушення є підставою для відшкодування спричиненої йому моральної шкоди. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України на свою користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.. Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - Колєснік Б. В. , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував того, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність у діях його довірителя ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення свідчать про те, що останнього було притягнуто до адміністративної, відповідальності незаконно, тим самим йому було заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Відшкодування шкоди у такому випадку здійснюється незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи була понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Державна казначейська служба України, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Постановою Волинського апеляційного суду від 06 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Колєсніка Б. В. було залишено без задоволення, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2021 року без змін. Постановою Верховного суду від 29 вересня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колєсніка Б. В. було задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 06 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 були закритті з процесуальних підстав, а отже, діями працівників поліції не було завдано позивачу моральної шкоди. При цьому наявність певних недоліків у процесуальній діяльності працівників поліції не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Крім того, суд вважав, що ОСОБА_1 під час розгляду справи не довів самого факту заподіяння йому моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями працівників поліції і шкодою, яку він просив відшкодувати. Проте погодитись з таким висновком суду не можна. Встановлено, що 06 травня 2020 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції (далі - СРПП) № 1 Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області Задереєм А. П. щодо ОСОБА_1 було складено протокол серії ГР № 005762 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, згідно з яким 06 травня 2020 року о 12 годині 10 хвилин по вулиці Шевченка, 26 в смт Ратне Волинської області позивач вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського, а саме категорично відмовився пройти в службовий автомобіль для проведення освідування на факт вживання алкоголю та складання постанови про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП, при цьому намагався втекти. В цей же день, тим самим працівником поліції, складено протокол серії АЗ № 174615 про адміністративне затримання ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Також, 06 травня 2020 року поліцейським СРПП № 1 Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області Колотюком В. Г. стосовно ОСОБА_1 було складено протокол серії ОБ № 11812 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, згідно з яким 06 травня 2020 року о 12 годині 05 хвилин по вулиці Шевченка, 26 в смт Ратне Волинської області останній керував автомобілем «FAW СА 1041», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху. Цього ж дня поліцейським СРПП № 1 Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області Задереєм А. П. стосовно ОСОБА_1 була винесено постанову серії БАА № 690792 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн з огляду на те, що позивач зупинився на вищезгаданому автомобілі менше 3 метрів від протилежного краю проїзної частини, при цьому не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив пункти 15.9-д, 2.1 Правил дорожнього руху. 07 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звертався до Ратнівської центральної районної лікарні із скаргами про наявність тілесних ушкоджень. Після чого лікар даного медичного закладу ОСОБА_3 направив до прокуратури та поліції повідомлення про те, що у ОСОБА_1 виявлено забій грудної клітки, завушної ділянки та правої гомілки. Повідомлені позивачем обставини травмування - побиття працівниками поліції ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . 08 травня 2020 року ОСОБА_1 направив до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України скаргу на протиправні дії працівників поліції, в якій просив провести службову перевірку, за результатами якої винних осіб -поліцейських притягнути до дисциплінарної відповідальності. Крім того, 08 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав до Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області заяву про вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) Кримінального кодексу України. Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 03 червня 2020 року у справі № 166/463/20, яке набрало законної сили 16 червня 2020 року, було скасовано постанову поліцейського СРПП № 1 Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області Задерея А. П. від 06 травня 2020 року серії БАА № 690792 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, провадження у справі закрито за відсутністю складу правопорушення. Як вбачається з постанови Ратнівського районного суду Волинської області від 30 червня 2020 року у справі № 166/498/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладеного на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк в один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 420 грн 40 коп. Проте постановою Волинського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року було скасовано вищевказану постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 30 червня 2020 року, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. З постанови Ратнівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2020 року у справі № 166/497/20 слідує, що ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420 грн 40 коп. Однак постановою Волинського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року було скасовано вищезгадану постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2020 року, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП. Згідно з висновком службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області від 15 січня 2021 року ГУНП у Волинській області не встановлено фактів перевищення поліцейськими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заходів, необхідних для затримання правопорушника. Вид та інтенсивність застосованих заходів примусу відповідали ситуації, характеру правопорушення та індивідуальним особливостям особи, яка його вчинила. Проте в діях вказаних працівників поліції вбачається порушення оформлення матеріалів про адміністративне затримання та матеріалів за статтею 130 КУпАП. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: стаття 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів вважає, що закриття справ про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу та, чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Отже, враховуючи наведене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, дав цим обставинам невірну правову оцінку, допустив неправильне тлумачення закону, який регулює правовідносини, що виникають між суб`єктом владних повноважень та фізичною особою у випадку незаконного притягнення останньої до адміністративної відповідальності та заподіяння їй тим самим моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості, тобто розмір відшкодування шкоди у цьому випадку має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та беручи до уваги час перебування позивача ОСОБА_1 під слідством і судом, колегія суддів вважає за справедливе стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 18892 грн. ( 4 місяці х 4723 грн мінімальної заробітної плати встановленої на 01.01.2020 року Законом України « Державний бюджет України на 2020 рік»), а саме за період з 06 травня 2020 року по 09 вересня 2020 року (час адміністративного затримання працівниками поліції процесуальних документів про вчинення адміністративного порушення і прийняття постанови Волинським апеляційним судом про закриття провадження в адміністративній справі). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, то це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Колєсніка Б. В. підлягає до задоволення частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Колєсніка Богдана Володимировича задовольнити частково. Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2021 року скасувати, ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 18892 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді