Ухвала КЦС ВС № 263/16438/19

Ухвала 02 грудня 2021 року м. Київ справа № 263/16438/19 провадження № 61-19181ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 травня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Верченко Тетяна Іванівна, про дострокове розірвання спадкового договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Верченко Тетяна Іванівна, про стягнення витрат, понесених внаслідок виконання договору довічного утримання, ВСТАНОВИВ: Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області ухвалою від 26 травня 2021 року відкрив загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Верченко Т. І. про дострокове розірвання спадкового договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Верченко Т. І,. про стягнення витрат, понесених внаслідок виконання договору довічного утримання. Провадження у цій справі, ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 липня 2021 року, було зупинено до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області ухвалою від 20 вересня 2021 року поновив провадження у даній справі. Не погодившись з вищевказаними ухвалами місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Донецький апеляційний суд ухвалою від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 травня 2021 року та від 20 вересня 2021 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала. ОСОБА_1 26 листопада 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 травня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у вказаній вище справі. Щодо оскарження ухвали Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 травня 2021 року У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Шишков проти Росії», від 20 лютого 2014 року, заява № 26746/05). Згідно із частиною першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційна скарга подана на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 травня 2021 року про відкриття провадження у справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за касаційною скаргою слід відмовити. Щодо оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (статті 55 Конституції України). Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана на ухвали суду першої інстанції, які відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України не підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Частина перша статті 353 ЦПК України встановлює вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Разом із тим, ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності в цьому переліку відсутня, оскільки була виключена на підставі Закону № 460-ІХ. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Встановивши, що ухвала Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 травня 2021 року про відкриття провадження у справі та ухвала Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2021 року про поновлення провадження у справі не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала. Підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні, тому право заявника на доступ до правосуддя судом апеляційної інстанції порушено не було. При цьому повернення апеляційної скарги, яка подана на ухвали суду першої інстанції, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, не позбавляє заявника права на апеляційне оскарження та не порушує його права на судовий захист, оскільки він не позбавлений можливості включити свої заперечення на такі ухвали до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи у разі його незгоди з таким рішенням. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) зроблено висновок про те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зазначив, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для залишення заяви без розгляду мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв`язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження ухвали про відмову у залишенні заяви без розгляду, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. Вказаний висновок підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19). Також аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 638/16213/16 (провадження № 61-3297ск21) та від 02 вересня 2021 року у справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-13952ск21). Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 травня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Верченко Тетяна Іванівна, про дострокове розірвання спадкового договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Верченко Тетяна Іванівна, про стягнення витрат, понесених внаслідок виконання договору довічного утримання. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький О. С. Ткачук